Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 18, 2019

Антон Мартинов: «У нас лише 30 % бібліотек під’єднані до Інтернету»

Автор:

|

Жовтень 09, 2019

|

Рубрика:

Антон Мартинов: «У нас лише 30 % бібліотек під’єднані до Інтернету»

Антон Мартинов працював директором видавництва «Наш формат», а зараз є координатором книжкового напрямку офісу розробки стратегії гуманітарної політики при Міністерстві культури, молоді та спорту України й працює над державною стратегією розвитку книжкової галузі.

Антон Мартин працював директором видавництва «Наш формат», а зараз є координатором книжкового напрямку офісу розробки стратегії гуманітарної політики при Міністерстві культури, молоді та спорту України й працює над державною стратегією розвитку книжкової галузі.

Люди втрачають звичку читати
— З чого почали на новій посаді?
— Працюю в проєктному офісі з розробки стратегії гуманітарної політики України і крізь призму мого досвіду й уявлення про те, як ця галузь має працювати, а також шляхом дискусії з ринком, читачами та міністром ми разом розробляємо бачення розвитку індустрії й окреслюємо важливі пункти майбутньої «дорожньої карти». Нам треба чітко зрозуміти, який ринок хочемо будувати й які ресурси на це потрібні. Одне з найважливіших завдань — сформувати запит на читання як обов’язковий елемент розвитку особистості у XXI ст. Зараз критичне мислення стає одним із основоположних атрибутів розвиненої людини, а читання є одним із найважливіших інструментів розвитку такого типу мислення. Кількість читачів у світі постійно зменшується. Книжка конкурує з Youtube, Instagram, Facebook, які забирають час, який можна витратити на читання книг. Люди втрачають звичку читати в конкуренції з картинками та відео. До того ж, книга вже не є ексклюзивним засобом, де можна брати інформацію. Тому нам варто розрізняти два різних поняття: книжка як культурний продукт і читання як процес. Якщо сучасне суспільство привчили до фітнесу, то чому б не привчити до читання книжок?
— А як саме привчити?
— По-перше, це робота з дітьми. Батьки і вчителі формують або відбивають у дитини звичку читати. Друге — це перетворення старих бібліотек на інноваційні культурні мультифункціональні центри, які забезпечать потреби людей, виконають функцію комунікаційних центрів і викристалізують громадянське суспільство, що потім буде рушієм змін. Це більшою мірою буде можливість дати людям нові навички та знання й нове якісне дозвілля, що збільшить кількість відвідувачів бібліотек. Але треба бути готовими до того, що реновації бібліотек можуть і не збільшити кількість прочитаних книжок, навіть попри нові й актуальні фонди. Адже читання стрімко переходить у цифровий формат, тому ми будемо паралельно розвивати цифрову бібліотеку.
Третє — це ринок. Ми вже підійшли до насичення книжкового ринку України в деяких сегментах літератури. Імпортозаміщення частково відбулося, але ми вперлися в розмір нашого ринку. Відтепер кожен додатковий відсоток буде даватися значними зусиллями та ресурсами. Тому мають розвиватися нові незаповнені ніші.
— Є хвилювання, що можуть скасувати обмеження на ввезення книг із території Російської Федерації (РФ), які зараз підлягають ліцензуванню, або що скасують заборону на певні російські видавництва. Розвієте ці побоювання?
— Зараз є заборона на ввезення книг дев’яти російських видавництв, які собі дозволяли випускати книжки типу «Бандеровский схрон», «Палач из Галиции» й інші та працювали проти України. Книги, які завозять із території РФ, ліцензують за стандартною процедурою, яка працює з 2017 року. Держкомтелерадіо аналізує книжку і ставить позначку «о’кей-нео’кей», після цього — книжки потрапляють до нас або не потрапляють.

11,1 млн українців щорічно відвідують бібліотеки
— В Україні розгалужена мережа бібліотек ще з радянських часів. Скільки їх загалом?
— Близько 15,5 тис., в т. ч. філії. Бібліотека Нью-Йорка, у якої 100 філій вважаються однією, а у нас — це 101 бібліотека, бо ми так рахуємо. Тому в нас представленість бібліотек — друга у Європі після Франції. І 13,5 тис. — в сільській місцевості. 11,1 млн українців щорічно відвідують бібліотеки, де відбувається понад 250 млн документовидач на рік. Тобто одна людина, яка ходить у бібліотеку, бере й повертає в середньому регулярно 23 книжки/газети/часописи за рік. Усе залежить від менеджменту. Іноді ми бачимо приклади не реформованих бібліотек, але з прекрасним персоналом, який хоче зростати і модернізувати свої заклади. Є активні бібліотекарі, котрі фактично стимулюють позитивні зміни на місцях, і ми повинні знайти їх і дати можливість себе проявити. Наше завдання — навчити і виростити новий менеджмент, який відповідатиме сучасним реаліям. А сучасні реалії — це комунікаційні центри на базі бібліотек, де люди навчаються різним потрібним навичкам: від сплати комуналки он-лайн до англійської мови. У деяких країнах бібліотеки видають певні довідки, або надають послуги ксерокопіювання та друку. Чому б не заробляти таким чином собі на життя?
— Послуги з ксерокопіювання деякі вже надають…
— І потрібно зробити певну стандартизацію цього процесу з метою їхнього масштабування. Адже у нас лише 30 % бібліотек під’єднані до Інтернету! У нас низькі зарплати у бібліотекарів і, відповідно, проблеми з кадрами. Навіть якщо запустити нові формати комунікаційних центрів — без якісного менеджменту проєкт «не полетить».
— Яке місце посідає у вашому баченні розвитку галузі аудіокнига?
— Аудіокнига — це атрибут сучасного видавничого ринку! Аудіо, електронна, паперова книга — це три формати, які взаємодоповнюють один одного. Не треба боятися електронного формату: є певні види літератури, які туди перекочують майже повністю, і будуть працювати як print on demand — друк на запит. Умовно кажучи, тобі потрібна ця книжка в папері — в одному примірнику її надрукував і читаєш. Мова, насамперед, про нішову та академічну літературу. Наприклад, на розвинених ринках Німеччини та Великої Британії академічна література вже на 50-60 % — в електронній формі. Дитяча книжка натомість буде, переважно, у паперовому вигляді. Дуже цікаво — що буде відбуватися з художньою літературою. Видавцям просто треба збагнути, з чим вони працюють, який у них видавничий портфель, і чи може частина цього портфелю перекочувати в електронну форму. Все одно паперова книжка залишиться. Мій прогноз: паперова книжка становитиме близько 70-80 % усього ринку. В будь-якому випадку — на підготовку макету електронної книги потрібні ті ж ресурси, що й на підготовку паперової. Тому, якщо хочемо мати асортимент, нам треба завжди думати про власний ринок і розвиток видавців. Інакше не буде що читати. Аудіали — це близько 20 % ринку, серйозне число, й якщо зараз подивитися на тренди, то аудіокнига — ринок, що зростає найбільше. Наприклад, за минулий рік британський книжковий ринок загалом упав на 5 %, натомість аудіокнижковий зріс на 43 %.
— Чи не вплине перехід на аудіокнигу на книжкову галузь у плані скорочення робочих місць?
— Не скорочуватимуть, а навіть збільшать, бо для того, щоб начитати книгу, потрібні диктор, звукорежисер, звукооператор. Галузь доповниться людьми іншої кваліфікації. Поки свою роль не зіграє штучний інтелект, звісно. Головна небезпека аудіо- чи електронної книги у тому, що ми втратимо в накладах проданих книжок у паперовій формі і не можемо компенсувати це у грошовому вигляді з електронних версій, тому що є піратський ринок і люди не будуть платити за те, що вони вже завантажили безкоштовно. Google Books із українськими видавцями не працює, а Amazon Kindle не підтримує кирилицю. Але наступного року має запрацювати Цифрова бібліотека, яку розробляє Інститут книги. В ній бібліотеці будуть представлені й електронні, й аудіоверсії книг.

«Масштаб завдань мені цікавий»
— А який механізм видачі книг у цифровій бібліотеці?
— Він зараз напрацьовується, буде приблизно таким: кожному жителю України за бажанням нададуть можливість читати певну кількість книжок, до прикладу, п’ять на рік. Реєструєшся в своєму акаунті, береш книжку в читальні, а видавець за це отримує роялті. Тобто, цивілізована модель. Доки ти не вичерпав доступ до книги, яку взяв, не можеш взяти наступну. Модель ще в процесі розробки, тому краще не забігати наперед.
— Крім бібліотек, чи торкнеться модернізація державних книгарень?
— Ми проаналізували державні книгарні, які підпорядковуються Міністерству освіти: «Наукова думка» на Грушевського, «Академкнига» на Богдана Хмельницького, «Академкнига» біля метро «Академмістечко» (всі — у Києві. — Ред.), їх насправді не так уже й багато. Якщо вистачить часу і буде згода Національної академії наук України, є ідея розробити інструмент, щоб цими книгарнями займався професійний рітейлер, який уміє продавати книжки.
— У вас уже є бачення кількісного і персонального складу команди, яка б могла ефективно працювати в уряді за напрямком «Книги та видавнича індустрія»?
— Я поки що взагалі не знаю, чи буде в мене команда: може так статися, що я не пасуватиму міністру. Наразі, я координатор, громадський активіст, котрий консультує державу. Масштаб завдань мені цікавий. Якщо мені запропонують посаду і повноваження на вирішення задач планетарного масштабу — потрібна буде команда професіоналів із галузі, обов’язково розбавлена фахівцями з інших індустрій, адже один у полі не воїн. Наразі є дві основні організації, через які може відбуватися імплементація політики міністерства — Український інститут книги та Український культурний фонд. А основний інструментарій у них — звісно, кадри.
Розмовляла Любов Базів, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Loading...