Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Apr. 19, 2019

Антін Мухарський: «Багато українців не зрозуміли, що війна — це їхній природний стан»

Автор:

|

Березень 20, 2019

|

Рубрика:

Антін Мухарський: «Багато українців не зрозуміли, що війна — це їхній природний стан»

Антін Мухарський — письменник, актор, телевізійний ведучий і засновник мистецької платформи «Український культурний фронт». Також він відомий також під сценічним ім’ям Орест Лютий.

Народ — дуже різний
— Результати Нацвідбору «Євробачення» спричинили значний розголос у нашому суспільстві. Чому, на вашу думку, частина українців все ж проголосувала за співачку, котра гастролює у Росії?
— У будь-якому суспільстві є 95 % людей, котрим байдуже, і 5 % пасіонаріїв. І не треба плутати народ із пасіонаріями, котрі борються. Є обивателі, це теж представники народу, яким політичні чи геополітичні реалії, різні складні схеми є незрозумілими. Їм треба, щоб газ був дешевий і була зарплата. Так завжди буває після революції або подій, які змінюють державу. У людини виникає бажання, аби був мир і спокій. Ми з цим стикаємось уперше, тому це викликає багато емоцій і здивувань. Але якщо подивитися на світову історію, то це природна форма. Я народ сприймаю як абстрактну категорію. Бо він дуже різний. Тому казати від імені народу щось про народ не вмію і не можу. Нехай це роблять політики. Я ж волію апелювати до тих людей, котрі мені імпонують своєю небайдужістю та громадянською позицією. А те, що називається народом у широких масах, мені не цікаве.
— Наскільки після Революції гідності змінилася свідомість українців?
— Зараз перемагає аґресивне міщанство. Вони не ходили на Майдан, не захищали країну на Сході, але, на щастя, більше не «ковтають» лайно так, як це було за часів Януковича, Кучми чи Ющенка. Й якщо певний реванш відбудеться, то суспільство буде діяти.
— Як ставитесь до артистів-гастролерів у Росії?
— Це їхнє право. Але вони розплачуються за це тим неґативом, який спрямований на них з боку українців. Я також свого часу був популярним «рускоговорящім вєдущім». Проте 2012 року свідомо «згорнув» цю діяльність і ступив на путь свідомого українства. Хоча мої прибутки зменшилися у рази. Але я був готовий, я розумів, на що йду.
Водночас офіційно Україна не оголосила війну Росії. Ми у стані гібридної війни. А артисти — і Росія це добре розуміє — завжди були на вістрі ідеологічних атак. Артисти інколи важливіші, ніж батальйонно-тактичні групи і стратегічна зброя. Бо спершу приходить Кіркоров, Басков, Валєрія, група «Любе», а потім приходить Гіркін із автоматом і каже: «Ета наша зємля — тут русскіє пєсні пают». Бо для них це знаково. Вважають, що там, де співають російські пісні, — там Росія, де розмовляють російською мовою — там Росія. Й її адепти — свідомо чи несвідомо підтакують — «а ми будєм гаваріть па-рускі. Патамушта, єслі я здєсь гаварю па-рускі, значіт здєсь Расія».
У росіян націоналізм переходить у «фашиствующий шовінізм». Ми ж інші. Ми боронимо своє. А вони загарбують чуже. І оскільки 300 років ми були колоніальною державою і поклали мільйони українських життів, то боюся, що і шлях до повернення України буде довгий. Чи вистачить у нас сил на це? Не знаю. Бо багато-хто через певні обставини зараз розчаровується і починає одвічну гризню. Через що ми втрачали Україну? Через гризню між собою. Нам ворога навіть зовнішнього не потрібно. Ми так ненавидимо одне одного, що Україна у нас — на 25-му місці. Нам головне — вбити одне одного. А Москва на це дивиться і потирає руки, бо вона вже не раз на цьому нас ловила.

Бо багато хто, маючи український паспорт, не є українцем по-суті
— Завдяки чому можлива консолідація українського суспільства?
— Вона майже неможлива. У нас суспільство дуже розрізнене. Хоча, єдине, що може згуртувати українців, —війна. Жодного іншого фактору не бачу. Ні культура, ні панівна ідеологія цьому не посприяє. У нас надто строкаті верстви населення. Бо багато хто, маючи український паспорт, не є українцем по-суті. Українська нація лише зараз формується. І десь 10 млн українців в Україні таки є, але вони розділені між собою. А є ще «совки», «рашисти», «малороси», «відверті кацапи». Їх об’єднати чимось єдиним практично неможливо. Й як тільки вона закінчується, ми починаємо вбивати одне одного.
— Вас часто цькували через вашу позицію, зокрема, через українську мову?
— Якщо ти стаєш українцем і займаєш проукраїнську позицію, у тебе відразу починає летіти велика кількість каміння, лайна та ненависті. Бо у медіа усюди позасідали «рускоговорящіє» люди. Шоу-бізнес у нас — проросійський, хіба збільшилася кількість українських пісень. А продюсери й артисти є маріонетками російських медіахолдингів. Варто зникнути відповідним законам в Україні, і вони знову повернуться у російськомовне русло. Це гібридна війна і гібридна українізація. Коли я почав свій проект «Орест Лютий», на перших концертах були бійки. Люди лізли на сцену зі словами: «Я тєбя уб’ю!» У Харкові навіть доводилося відбиватися ногами. І моя персона стала нон-ґрата на 95 % телеканалів.
— Чому так?
— Це тоталітарна секта й я зараз припинив із ними діалог. Вони є моїми ворогами й я вважаю, що «лівацька» ідеологія ще страшніша, ніж фашистська. Бо вона гібридна, повзуча і вбиває, руйнує людину зсередини. А світ зараз хворий на «лівацтво», яке генерується багатьма інституціями.
— А в чому основна проблема нашої країни?
— Проблема України — не у корупції, а у деградації. Наш народ зі ці роки деградував інтелектуально, економічно й емоційно. Тому я б насамперед звернув увагу на якість освіти, ідеологічні та моральні орієнтири. Держава має здійснювати конкретні кроки, аби піднімати просту робочу людину на високий рівень — у професіонали. Бо у нас усюди непрофесіонали. У політику ідуть не професіонали, а популісти, у котрих гортань сильна й є хамська хватка.
— Тобто шансу побачити вас політиком українці не мають?
— Українські політики — це деграданти, абсолютно антиморальні істоти. Я до українських політиків (за окремими винятками) ставлюся вкрай негативно. Це для мене якісь виродки, а не люди. І бути в їхньому товаристві вважаю нижчим за свою гідність.

Майдан був недарма
— Наскільки в Україні зараз є популярною саме українська книжка?
— Літературних форумів і книжкових подій стало більше. Книжкова толока у Запоріжжі з’явилася, також у Дніпрі, Вінниці. І читачів багато. І книговидавництво зараз дуже активізувалося. Дитяча література — взагалі зараз на світовому рівні. Що стосується серйозної романістики — тут трохи вакуум. У нас ще попереду опрацювання тем війни, революції, осягнення, структурування та формування «Пантеону Героїв». І сподіваюся, що незабаром у нас з’явиться бестселер світового рівня. А загалом ще й кінематограф ожив. І пісень більше українських з’явилося. Динаміка позитивна. І це вже є унаочненням того, що Майдан був недарма.
— Якою ж має бути національна ідея України?
— Я намагався дослідити цю тему професійно, записавши понад 30 інтерв’ю з людьми, котрих вважають лідерами думки і моральними авторитетами. І для себе зробив висновок: треба прийняти те, що нам дано географічно і геополітично. У політичному сенсі маємо виходити з того, що поруч із нами є дуже великий, страшний, хитрий і підступний ворог, який мріє нас знищити. Тому найкраща ідея для України — озброєна нація. Людина, котра вважає себе українцем і хоче бути виборцем і впливати на виборчий процес, має отримати права на управління державою.
— А коли і за яких умов війна в Україні закінчиться?
— Вона не закінчиться. Вже тепер не закінчиться довго. Бо це — наш природній стан. Просто багато українців цього ще не зрозуміли. Буде, як в Ізраїлі, — десятиліттями. Ця війна дуже-дуже надовго.
— А як Україні ефективно боротися на фронті гібридної війни?
— Треба було ухвалювати закони. Зокрема, Закон про 100%-ве українське мовлення в усіх ефірах на радіо, телебаченні тощо. Якщо хочеш здійснювати публічну діяльність, маєш 100%-во здійснювати її українською мовою. Це закон, який принаймні урегулює мовний простір і звузить простір для маневру гібридних війн.
— Як би, на вашу думку, мав виглядати топ видатних українців, котрі вплинули на розвиток України?
— Для мене це — покоління наших дідів, котрі буквально з рук у руки передали вогонь Української революції — Євген Сверстюк, Левко Лук’яненко, які були для мене певною мірою вчителями. Людьми, з якими я мав честь і щастя бути особисто знайомим, бесідувати. Це Ліна Костенко — вона вже небожителька, яка, сидячи на Олімпі, як богиня, спостерігає за тим, що відбувається. Це Любомир Гузар. Це ті люди, про яких легко говорити, бо вони вже пройшли шлях випробувань, який дає їм право називатися справжніми моральними авторитетами. А в історичній перспективі — Микола Міхновський, Дмитро Донцов — ідеологи націоналізму. І Степан Бандера безумовно. От такий мій «Пантеон».
— Україна має шанс отримати ще одного Бандеру?
— За умови, якщо Зеленського оберуть Президентом. Мій приятель Лесь Подерв’янський сказав: «Український народ — «мудрий». Він обрав Януковича, щоб згуртуватися, щоби скинути його (сміється). Тепер він проявить ще більшу «мудрість» — вибере Зеленського, щоб влаштувати третій Майдан і тоді вже прийде справжня «хунта». Я про це вже писав. Якщо оберуть Зеленського, от тоді буде гаплик, люди! Буде велика війна.
Розмовляла Марія Волошин, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Loading...