Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

Андрюс Кубілюс: «Захід не повинен дозволити Путіну виграти битву в Україні»

Автор:

|

Вересень 27, 2017

|

Рубрика:

Андрюс Кубілюс: «Захід не повинен дозволити Путіну виграти битву в Україні»

Литва та політики цієї балтійської країни останнім часом опинилися в авангарді підтримки євроінтеграційних зусиль України в Європейському Союзі (ЄС). Економічний план допомоги нашій країні, за відомою аналогією названий «планом Маршалла», який на початку року ініціювали литовці, має усі шанси не залишитися лише на папері. Про те, як триває підготовка до можливого втілення у життя цього плану, розповів Андрюс Кубілюс, прем’єр-міністр Литви у 1999-2000 і 2008-2012 рр.
— Як зараз виглядає підготовка «Нового європейського плану для України»?
— Робота триває за двома паралельними напрямами. Перший — це підготовка до саміту «Східного партнерства», який пройде наприкінці листопада ц. р. У цьому контексті дуже важливо обговорити програму саміту, і на які результати сподіватися. В Європейському парламенті (ЄП) приблизно в середині жовтня або, можливо, на початку листопада обговорюватиметься спеціальна резолюція по рекомендаціях до саміту. Сподіваємося, що там з’являться формулювання щодо «плану Маршалла». З головою литовського парламенту ми ще поїдемо до Брюсселю у цій справі. Зараз спостерігаємо, як триває підготовка цієї резолюції. Співдоповідачами по ній з боку Європейської народної партії є двоє осіб, зокрема литовський євродепутат Лайма Андрікене, тобто працюємо напряму.
— На що можна очікувати в цій резолюції ЄП?
— Вона стосуватиметься усього «Східного партнерства», а один із пунктів — «плану Маршалла для України». Ми вже бачили початкові пропозиції по формулюваннях цього пункту, і нас це влаштовує. Там вказується, що саміт має дати мандат Європейській комісії (ЄК) та Європейському інвестиційному банку (ЄІБ) на підготовку вже предметнішого документу. Сподіваємося, що на рівні саміту будуть чіткі заяви щодо «плану Маршалла». План безпосередньо не обговорюватиметься на саміті, зараз важливим є сам мандат. З іншого боку, спільно з українськими колегами ми паралельно розробляємо конкретний план, який міг би обговорюватися на рівні ЄК, коли вона вже отримає мандат.
— А як бути з коштами на «план Маршалла»?
— З одного боку — це донори, які повинні бути переконані в тому, що мають виділити ці кошти. Є різні можливості: ЄІБ, який може відкрити спеціальне «вікно» для України, є ще спеціально затверджений в ЄС Європейський зовнішній інвестиційний план для інших країн. У ньому передбачено до 88 млрд EUR, половина з яких піде на країни Африки, але решта могла б піти, зокрема й на Україну. З іншого боку є питання: на які проекти в Україні можуть піти виділені кошти? Ми концентруємо свою увагу на трьох напрямках: малий і середній бізнес; інфраструктурні проекти; реґіональні проекти. Тут можна подати багато прикладів. Наприклад, Польща успішно реалізовує кошти ЄІБ на розвиток своїх доріг. Є німецький досвід використання «Плану Маршалла» для підтримки малого та середнього бізнесу в 1950-х рр. І третє питання — як все організовуватиметься всередині України, хто контролюватиме витрати коштів. Було б добре створити установу на кшталт німецького банку розвитку країни KfW (німецький державний банк, заснований 1948 року як складова частина «Плану Маршалла». — Ред.). Щось подібне треба створити і в Україні, щоб, по-перше, можна було довіряти цій фінансовій установі, аби вона була незалежною й якісь олігархи не розкрали гроші. По-друге, щоб вона була відповідальною за ці проекти. Тоді донори будуть переконані, що можна давати кошти, адже в Україні однією з проблем є ефективне використання коштів. Така централізована структура дозволила б вирішити ще одну проблему — видимість підтримки з боку Заходу.
— Що маєте на увазі?
— Нещодавно наша команда мала пригоду в Україні: десятеро литовців проїхали велосипедами по східній частині країни. Це вже стало традицією, ми так робимо уже кілька років поспіль. Цього року з Маріуполя велосипедами поїхали до Бердянська, а потім повернули до Краматорська. У деяких місцях зустрічалися з представниками місцевої влади, я їх питав, чи вони відчувають європейську допомогу? Вони відповідали, що її дуже бракує. Є кошти по лінії Європейського банку реконструкції та розвитку, ЄІБ, але немає єдиної системи, аби показати, що це — саме допомога зі Заходу. А зараз дуже важливо показувати простим українцям, що західне співтовариство їх підтримує. Ми розробляємо ці плани, а точкою відліку є саміт «Східного партнерства». А Петро Порошенко домовився щодо проведення в лютому наступного року конференції донорів.
— Ви нічого не згадали про американців?
— Сподіваємося, що американці будуть разом із нами. Ми ще вестимемо з ними домовитися, поки що концентруємося на ЄС. Євросоюз має вирішити, що це потрібно, і що ЄК та інші європейські інституції візьмуть цю ініціативу в свої руки, аби вона не була лише литовсько-українською за підтримки поляків. Необхідно, щоб це стало офіційною ініціативою, до якої можна було б долучити всіх інших.
— Нещодавно пройшли російсько-білоруські навчання «Захід-2017». Чи не вважаєте їх провокацією?
— Звісно. Але НАТО готове до всього, американці збільшили у країнах Балтії свою присутність, а також кількість військових винищувачів, які здійснюють місію Air Policing. У Литві в рамках операції НАТО перебуває німецький батальйон. Ми зараз почуваємося набагато спокійніше порівняно з тим, як це виглядало два-три роки тому. Аґресія проти України стала для нас поштовхом, щоб збільшити свої ресурси. Фінансування на обороноздатність у Литві вже наближається до позначки 2 % від валового внутрішнього продукту. Ми також відновили обов’язкову строкову службу. З іншого боку, в Російській Федерації (РФ) триває підготовка до президентських виборів, а тому маємо бути готовими до всього. Чому ж ми почали говорити про «план Маршалла»? Це вийшло з усвідомлення того, якою є стратегія Путіна щодо України. Для нього Україна залишається головним стратегічним пріоритетом. Наша відповідь була дуже проста: у нього зараз пріоритет — не завоювання нових територій, а не дозволити Україні стати успішною державою. Цього Москва хоче досягнути шляхом втручання у справи України, а тому Київ і Захід мають приділяти багато уваги запобіганню військового втручання Кремля. Путін намагається досягти того, щоб ніхто, особливо на Заході, не переймався підтримкою успішного економічного розвитку в Україні. Він сподівається, що це призведе до природного роздратування людей, котрі не бачитимуть економічного прогресу в країні, і як наслідок — на якихось наступних виборах вони голосуватимуть за тих, хто скаже: не потрібно продовжувати жодні реформи, не потрібно зближатися з ЄС та НАТО. Тому Захід має піклуватися про те, аби не дозволити Путіну виграти свою стратегічну битву в Україні.
— Як вам план Путіна по розміщення миротворчого контингенту Організації Об’єднаних Націй (ООН) на сході України?
— Потрібно подумати, де ці миротворчі сили ООН стоятимуть: на лінії розмежування чи на державному кордоні РФ із Україною? Це дві великі різниці. Мабуть, найкращим виходом із ситуації було б їхнє розміщення в обох місцях. З одного боку — аби припинити вогонь, а на кордоні — щоб припинити потік із РФ людей та озброєння. Якщо Захід покаже, що незважаючи на всю путінську агресію й провокації, займається не лише питаннями, як втілити в життя мінські угоди, які Путін не збирається виконувати, а й намагається допомогти Україні стати успішною державою завдяки «плану Маршалла», то виникне запитання: а що Путін робить у східній Україні, якою є його ціль там залишатися? Завдяки присутності в Україні він отримує усе більше економічних і фінансових проблем у самій Росії. Я не можу бути наївним оптимістом, але маю передчуття, що у Путіна може виникнути бажання якимось чином залишити Донбас. Утім, ймовірно, це станеться не раніше за президентські вибори в РФ.
Розмовляв Юрій Банахевич, Укрінформ

До теми
Кремль планує наступного року відмовитися від відправки «гумконвоїв» на Донбас. Про це повідомляє інформаційна агенція РБК із посиланням на джерела в уряді РФ. Уряд має намір відмовитися від «гуманітарної підтримки» окремих територій на користь фінансування проектів у Криму і Калінінграді. Під «окремими територіями» мається на увазі Донбас. Це дозволило Юрію Гримчаку, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України, припустити, що у 2018 році вся Донецька область повернеться під контроль України. «Буде тимчасова адміністрація, буде роззброєння бойовиків, вийдуть російські війська і вийдуть найманці», — заявив він. Фінансування терористичних організацій «Луганська народна республіка» і «Донецька народна республіка» повністю засекречене, описується секретними постановами уряду, закритими рядками в бюджеті. «Гуманітарна підтримка» була лише одним із кількох каналів фінансування. За даними РФ, із серпня 2014-го на Донбас направлено 68 автоколон «гумконвою», які доправили більше 70 тис. т вантажів.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...