Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

Андрій Юраш: «Наше конфіденційне спілкування з УПЦ МП щоразу потрапляло в Інтернет»

Автор:

|

Червень 08, 2017

|

Рубрика:

Андрій Юраш: «Наше конфіденційне спілкування з УПЦ МП щоразу потрапляло в Інтернет»

Андрій Юраш

Церковні законопроекти про особливий статус релігійних організацій, чиї адміністративні центри перебувають в країні-аґресорові вилилися у масштабний протест кліриків біля Верховної Ради (ВРУ) та викликали суспільний резонанс. Втім це був лише прояв давнього конфлікту Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) та держави, який насправді перебуває у латентній формі. Про це розповів Андрій Юраш, керівник департаменту у справах релігій.
— Напередодні акцій під ВРУ церковне керівництво скликало прес-конференцію. Там були політичні експерти часів Януковича, речник УПЦ МП єпископ Климент. Вони наголошували, що їх «ображає» уряд…
— У мене було враження, що це кремлівські пропагандисти. Поважні в минулому аналітики скочуються до абсолютної маніпулятивності, замовні релігієзнавці втрачають ґрунт і нічого не кажуть по суті, а лише маніпулюють певними ідеологічними категоріями. Вражають позиція і рівень аргументації з боку духовенства, яке скочується до блюзнірської наруги над правдою. Раніше не міг навіть уявити, що архієрей аж настільки здатен брехати.
— Владика Климент казав, що ви не реєструєте статутів і не ведете статистику…
— Статути громад — давня історія, яка вже переходить у фарс. За останні два роки УПЦ МП подала на реєстрацію до центрального органу виконавчої влади, що реєструє релігійні інституції вищого порядку, 16 статутів. Інформаційно-просвітницьку місію самого владики Климента ми зареєстрували за сім днів, а також зареєстрували два монастирі та місію соціального служіння, тобто чотири статути, які відповідали вимогам закону. При реєстрації статутів монастирів, один в Одеській єпархії й один у Рівненській, місцеві архієреї пішли на продуктивний діалог із нами і внесли зміни. Натомість до інших 12 статутних документів, які були запропоновані, три з них — єпархіальних управлінь, то митрополія категорично відмовляється робити будь-які зміни. Незабаром ми вчетверте відішлемо ці документи з нашими поясненнями, з нашими пропозиціями, як удосконалити і як привести їх у відповідність до українського законодавства. Замість діалогу, замість простягнутої руки та прагнення десь знайти спільну позицію є категорична настанова дотиснути питання, настояти на своєму, не поступитися жодними моментами.
— Чому?
— УПЦ МП свою статутну творчість бере виключно зі законодавчого поля Російської Федерації (РФ), статути Української православної церкви скроєні та втілені відповідно до російських стандартів. Вони мали б узяти в лещата все духовне і практичне життя української Церкви. Вони хочуть зареєструвати статути єпархіальних управлінь з правом контролю за всім життям і діяльністю релігійних організацій. А на реґіональному рівні зареєструвати такі статути, в яких громади добровільно позбуваються будь-якої можливості й прав хоча б щось контролювати на своєму парафіяльному рівні.
— Вони кажуть, що священик пов’язаний із архієреєм не лише статутом, а й присягою…
— Нас не цікавить, якими зв’язками вони пов’язані. Це справа Церкви. Але ми говоримо про стосунки між юридичними особами — єпархіальним управлінням і парафією. Це — зовсім різні речі. Ми зібрали ще статистику, яка стосується самої УПЦ МП, подали запит в усі обласні адміністрації, щоб нам зібрали: скільки за кожен із трьох останніх років Українська православна церква отримала нових реєстрацій, нових приміщень у користування, у власність, скільки землі виділено, які є фінансові дотації. Це — вражаючий документ. Всі чутки про «гоніння й обмеження» — брехня.
— ВРУ відклала розгляд «релігійних законів». Це правильно?
— Не мені вирішувати, це законодавці вирішили.
— Давайте поговоримо про закон № 4128, який допомагає громаді змінити юрисдикцію…
— Цей законопроект відповідає і духу вже існуючого законодавства, і міжнародним критеріям і рекомендаціям всіх міжнародних організацій. Він є конкретною, практичною відповіддю з боку наукової експертної громади на суспільні виклики, які породжує реальна ситуація. Суспільство змінилося, воно вимагає змін. Наприклад, нещодавно в Кінахівці на Тернопільщині більшість громадян вирішили змінити свою юрисдикцію та захопили храм, вважаючи, що вони, як частина громади цього храму, яка споруджувала цей храм, його утримувала, має всі законні підстави ним володіти. Така ж ситуація склалася в одному з сіл у Хмельницькій області. Якщо ми поважаємо думку громадян, то маємо забезпечити можливості для цього виявлення. На Тернопільщині централізовано, на гроші, які звідкілясь виділяються в усіх тих населених пунктах, де вже громади перейшли в Київський патріархат (КП), споруджуються невеликі, не надто показні, такі собі економ-варіанти храмів для того, щоб зберегти громаду. Тобто, мета очевидна — зберегти мережу релігійних організацій, підпорядкованих московському центрові й таким чином відрапортувати за фінанси, які отримуються з Москви, й які мають стати підставою для того, щоб мати з цього приводу якісь інформаційні кампанії. Ми бачимо аґресивну позицію патріарха Кирила на ці закони, хоча у мене немає жодних сумнівів щодо їхньої демократичності, виваженості й адекватності.
— Вони кажуть про те, що законопроект легалізує «рейдерські захоплення»…
— Неправда. Опоненти закону № 4128 виступають проти вже існуючого положення, що громада — самоорганізована спільнота віруючих, котрі можуть вільно декларувати свою підлеглість і вільні її змінювати. Ідеологія тих, хто підіймає всі ці хвилі, робить цей ажіотаж, істерію, — це емоційна спроба затримати, законсервувати ідеологію «руського міра», бо «руський мір» і демократія — речі несумісні.
— Повернемося до закону: там закладені запобіжники, щоб зміна підлеглості була мирною, щоб там не було порушень чи звинувачень?
— Там є кілька таких запобіжників. По-перше, в проекті чітко сказано, що в голосуванні щодо зміни підлеглості можуть брати участь лише члени релігійної громади. Є розмови про свідому підміну змісту чи можливість підміни територіальної громади на релігійну громаду. Вони безпідставні: тільки члени релігійної спільноти можуть брати участь у цьому зібранні. Що є індикатором приналежності людини до релігійної громади? Абсолютно зрозуміло, що передбачена регулярність участі у релігійному житті самої громади та питання самоприналежності. І в кожному населеному пункті всі розуміють, знають, хто до якої спільноти належить. І заперечити комусь із мешканців села, які регулярно приходили до церкви, кілька разів, можливо, й на рік, але регулярно здаючи туди кошти (бо знаєте, є в багатьох селах така практика — ходиш чи не ходиш до церкви, але обов’язково потрібно внести певну суму на утримання, особливо це поширено в західній і північній Україні). Тому, якщо людина вносила кошти, відвідувала регулярно храм, то вона й має право брати участь у волевиявленні. І другий запобіжник — правосильність, правомочність і самих осіб, котрі беруть участь у голосуванні. Зібрання вважається дійсним, якщо відбувається голосування більшістю 50 % плюс один голос.
Якби опоненти хотіли, щоб справді був якийсь демократичний механізм, вони б брали участь у будь-яких дискусіях із цього приводу. Депутат Новинський, котрий запропонував альтернативний проект, насправді його зняв із розгляду, бо збагнув, що комітет його не підтримає його законопроект, і відмовився від його обговорення. Отже, насправді, маємо ситуацію не з бажанням співвіднести себе з демократичними обставинами існування держави, суспільства та своєї спільноти, а маємо очевидне бажання законсервувати ситуацію такою, як вона є, і вже діяти відповідно до певних установок, які відходять не з українського боку.
Розмовляла Лана Самохвалова, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...