Новини для українців всього свту

Saturday, Aug. 24, 2019

Андрій Соломахін: «Мине час і Херсон, як і Львів, заговорить рідною мовою»

Автор:

|

Квітень 09, 2016

|

Рубрика:

Андрій Соломахін: «Мине час і Херсон, як і Львів, заговорить рідною мовою»

Андрій Соломахін

Уже майже десять років 30-річний Андрій Соломахін працює в Херсонському державному університеті на кафедрі мовної освіти. Після навчання на факультеті української філології та журналістики цього вищого навчального закладу (ВНЗ) молодому науковцю запропонували спершу посаду лаборанта, а потім і викладача української мови. Згодом він опанував й таку дисципліну як українська мова для іноземців. У листопаді 2015-го Андрій захистив дисертацію зі становлення та розвитку української астрономічної термінології.
— Вивчення української мови в Херсоні не нагадує вивчення латини в тому сенсі, що в житті нею майже ніхто послуговуються?
— Ні для кого не таємниця, що південь України — російськомовний. Як би не хотілося це виправити, але зараз це — більше ілюзія, ніж дійсність. Для цього необхідна планомірна політика не так заборони послуговуватися російською, як усіляка підтримка української. Звісно, працюючи викладачем в університеті, можу зробити висновок, що більшість студентів не бажають або соромляться послуговуватися рідною мовою, мотивуючи це навчанням у російськомовних школах, або середовищем, у якому виросли. Однак ніхто з них не замислиться, як правильно говорити: «на русском» чи «по-русски»? У цьому полягає ще одна «мовна трагедія» південного реґіону: російськомовні громадяни не знають навіть російської, яку так цінують і поважають, а спілкуються жахливим суржиком, не усвідомлюючи цього. Важко довести студентам на занятті з української мови (один раз на два тижні), що українська мова — потрібна, що нею слід розмовляти та пишатися, що мова — це основа будь-якої нації, однак розуміють це одиниці. А почути українську на вулиці можна вкрай рідко. Та якщо сказати мовою медиків, то радше пацієнт живий, однак вкрай нестабільний.
— Після останніх подій у державі відбулися хоч якість зрушення в розвитку української?
— Не можна сказати, що все аж так погано. Роки незалежності дають свої плоди, українську таки можна почути в офіційних установах, все більше посадовців і депутатів, бажаючи грати роль великих патріотів, послуговуються українською. Промовистим свідченням зацікавленості у вивченні державної мови є те, що все частіше викладачів української запрошують читати лекції з ділової мови, культури мови в різні організації, зокрема я на громадських засадах розробив і прочитав серію таких лекцій у «Школі адвокатської майстерності».
Зате мешканці села залишаються носіями української мови, адже значна кількість населення сільської місцевості — ті самі «західняки», депортовані радянською владою на південь. Як не дивно, вони зберігають свої мову, переконання і патріотизм! Нерідко від старих дідусів і бабусь у південних селах можна почути оповідки про карпатські ліси та бандерівців, котрі боронили незалежність Батьківщини.
Ще одним важливим фактором, який вплинув на мовну ситуацію у нашому реґіоні, стала окупація Криму та війна на Донбасі. У нас це відчувалося особливо гостро та болюче, що й стало поштовхом для спалаху патріотизму. Як наслідок, на вулицях Херсона залунала українська. Не можу не помітити, що маленькі дітки, навчаючись в українських садочках і школах, починають розмовляти українською, це дуже тішить. Навіть декотрим дорослим іноді складно висловити думку російською, адже весь час виринають українські слова. Все це є свідченням того, що мине час, і Херсон, як і Львів, заговорить однією рідною мовою.
— Не дивує, що іноземці іноді з більшим захопленням вивчають українську, ніж громадяни нашої держави?
— Цікавим уже є те, що я працюю викладачем, робота з людьми завжди непередбачувана. Іноді опиняєшся в аудиторії з людьми з Камеруну, Конґо, Єгипту, Туркменістану, чи Узбекистану. Така міжнародна група сама по собі цікава, не кажучи про те, як складно, а іноді весело, представникам африканських та азійських народів викладати українську (спробуйте африканському студенту пояснити, що таке полонина). І тут знову негативну роль відіграє мовне середовище, іноземці чують в університеті, крамниці, на вулиці лише російську і тоді задають цілком слушне питання: навіщо нам українська, якщо нею ніхто не послуговується? Доводиться пояснювати, що така ситуація — не на всій території України. Яким же було моє здивування, коли напередодні Нового року мені зателефонував мій студент Чарльз (родом із Конґо), котрий на той час уже навчався у Львові, і чистою українською подякував за те, що я свого часу їх «ганяв» і змушував сумлінно вчити українську.
— А що наші студенти кажуть про вивчення української?
— Українська мова — одна з обов’язкових дисциплін в університеті, тому і ставлення до неї з боку студентів — різне, комусь подобається, комусь ні. Все залежить від умотивованості, старанності, свідомості кожного. Комусь подобається вчитися і він зі задоволенням ходить на заняття, хтось байдуже відвідує пари, не виявляючи при цьому ентузіазму. Безумовно, українська краще дається і сприймається українцями, адже, як не крути, це — їхня рідна мова, яку вони чують змалечку, з ними легше й працювати, бо одна ментальність, віросповідання та культура. Зовсім інша справа — іноземці, зовсім нелегко зробити так, аби людина, котра ніколи не чула української, заговорила нею.
— Як університет заохочує молодого викладача?
— У наш нелегкий політичний та економічний час особливої заохоти для молодих спеціалістів чекати не доводиться, не буду говорити про зарплатню, бо ця проблема знайома кожному. Зовсім смішною видається думка, що на чесно зароблені кревні можна придбати житло чи спланувати відпочинок. Тому весь час доводиться думати про підробіток, адже на голому ентузіазмі довго не протягнеш.
Розмовляла Марія Семенко, «Новий погляд»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...