Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Mar. 27, 2017

Андрій Шевченко: «Коли одягаєш футболку національної збірної, ти вже не просто гравець»

Автор:

|

Січень 05, 2017

|

Рубрика:

Андрій Шевченко: «Коли одягаєш футболку національної збірної, ти вже не просто гравець»

Андрій Шевченко

Андрій Шевченко, головний тренер збірної України з футболу, розповів про те, якими для нього видалися перші місяці на посаді тренера національної команди й як він бачить її майбутнє.

«Минулий рік був важким»
— Минулий рік був для мене важким. У мене завжди була мрія грати за збірну України як гравець і тренувати її. Вона здійснилася. Це — найголовніший момент у році: початок самостійної тренерської кар’єри. Я став тренером національної збірної України та пишаюся цим.
— Сумуєте за відпусткою?
— Сумую вже за роботою. Більше місяця минуло після того, як ми зіграли останню гру, тому у мене вже є бажання повернутися та працювати з командою.
— Ваша сім’я звикла до вашого нового графіку? Татуся часто немає вдома, він часто у відрядженнях…
— Вони навіть якось здивовані, бо мені все ж удається бути з родиною. Коли був гравцем, часу на сім’ю було дуже мало. Кар’єра футболіста не дає тобі можливості насолоджуватися дрібними моментами спілкування з дітьми, спостерігати, як вони змінюються, а вони змінюються дуже швидко. Зараз у мене трішечки є час на двох моїх молодших синів, аби спостерігати ці всі процеси.
— Ваші діти дивляться матчі збірної України?
— Безперечно. Старший, Джордан, дуже любить статистику, стежить, знає всіх гравців збірної України — хто, де, як грав, за які клуби виступав, сильні та слабкі якості. Якщо мені потрібна якась інформація про моїх гравців, насамперед звертаюся до свого старшого сина, у котрого вона є вся повністю.
— Якщо ваші сини не виберуть футбольну кар’єру, ви і наполягати не будете?
— Ні, звісно. Для мене важливі спорт та освіта. Якщо я буду розуміти, що мій син для просування у спорті не буде ходити в школу, то, скоріш за все, відмовлюся від спорту. Бо вважаю, що ці речі повинні йти паралельно. Взагалі бути професійним футболістом — дуже складно. Конкуренція дуже велика. І це дуже важка праця. Будь-який спортсмен, котрий чогось досяг, перш за все, крім праці, вкладає у футбол свою душу та час. І цей час, на жаль, вкладається у дуже ранньому віці. Певна річ, за спиною можуть стояти батьки, котрі змушують дитину не забувати школу, здобути освіту, якусь іншу професію. У майбутньому це зіграє величезну роль, після того, як закінчиш кар’єру, буде можливість далі продовжувати своє життя та не обов’язково пов’язувати його зі спортом, а мати якісь інші можливості.

«Я завжди хотів стати тренером»
— В який момент ви збагнули, що хочете стати тренером?
— Я завжди хотів стати тренером. Вже коли я грав, то дивився на більшість речей у футболі абсолютно іншими очима. Я дивився на командну гру, на підготовку, тактичні схеми. Після кожної гри не тільки переглядав моменти зі своєю участю, а й гру всієї команди, вивчав гру партнерів, команди, проти якої будемо грати, її футболістів. Я завжди потребував більшої кількості інформації, ніж простий гравець.
— Андрій Шевченко — суворий тренер?
— Люблю, коли є певні правила, і коли їх дотримуються. Я вимогливий. Якщо я маю бути суворим, то буду таким. Якщо це треба. Та я вважаю, що людині треба давати шанс. Якщо даєш людині шанс і вона його не використовує, отже, це її проблема й її вина. Для всіх мають бути однакові правила, принципи, і немає жодних винятків. Це моє бачення і моя філософія у роботі з командою.
— Ви якось казали, що у гравців дисципліна має бути навіть у побуті. Якщо футболіст, наприклад, спізнився на сніданок, він буде покараний?
— Людина може запізнитися. Кожен може зробити помилку. Але якщо він буде це робити систематично, то це буде означати неповагу до мене як до тренера та до команди. Бо якщо ти перебуваєш у колективі та постійно спізнюєшся, так показуєш свою неповагу до хлопців, котрі приходять завжди вчасно. Є речі, на які я завжди звертаю увагу: перш за все, на поведінку хлопців у побуті. Якщо є певні правила, всі повинні їх дотримуватися. Якщо хтось не хоче цього робити, отже, він не поважає колектив. У той момент, коли ти одягаєш футболку національної збірної, ти вже не просто гравець. Ти футболіст, котрий представляє щось більше, ніж якийсь клуб, ніж самого себе — ти репрезентуєш свою країну. Тому певний кодекс має бути. Якщо ми говоримо про молодого гравця, недосвідченого, то дамо йому можливість і час, щоб він підтягнувся, виправився. Допоможемо йому. Якщо він нічого не втямить, у нього будуть проблеми у майбутньому.

«Іноді везіння треба заслужити»
— Що було найважче для вас як для головного тренера за минулий рік?
— Це мій перший тренерський досвід. І ці п’ять місяців пролетіли дуже швидко. Найважливіше для тренера — це результат. Є позитивні зрушення. Ми бачимо, що команда рухається у правильному напрямку. Є зрушення і в якості гри, і щодо футболістів, і в інтересі тих же уболівальників. Для нас дуже важливо, щоб ми грали не тільки в футбол, який нам подобається, а й який подобається вболівальникам.
— Збірна грала в інший футбол до вас. Ця зміна стилю була болючою?
— Кожен тренер бачить футбол по-своєму — структуру гри, підготовку. Я перед собою поставив дуже важке завдання. Хочу, щоб ми грали в футбол, який буде приносити результат, на який приємно буде дивитися й який буде подобатися вболівальникам. Розумію, що для цього потрібно зробити великий шмат роботи.
— Вам не здається, що у деяких іграх вам бракувало банального фарту?
— Вважаю, що іноді це везіння треба заслужити. Ми десь не були готові, щоб фортуна повернулася у наш бік. Маємо робити більше, щоб, перш за все, ми не залежали від фортуни. Розуміємо, що будемо грати з дуже хорошими суперниками. Багато речей будуть не завжди залежати від нас. Будемо сподіватися, що цього року фортуна, коли буде нам потрібна, буде нас супроводжувати.
— Ви так само отримуєте насолоду від роботи, як і в той час, коли були гравцем?
— Коли я був гравцем, то відповідав тільки сам за себе. Тепер відповідаю за команду. Це абсолютно інша відповідальність. Я можу отримати задоволення від гри, коли знаю результат, коли подивився гру, і вона мені сподобалася з точки зору моїх вимог. Важливо, щоб гравці виконали те, що я їх просив, щоб вони отримали задоволення, як і глядачі.

«Хочу побажати всім миру»
— Багато хто відзначає, що з вашим приходом у кращий бік змінилася атмосфера в команді…
— Такі моменти, як спільна командна вечеря, дають можливість краще пізнати один одного, відчути. З таких моментів створюється певний колектив. Мені сподобалася реакція футболістів на все, що було. Кожен має здолати певний бар’єр у собі, щоб виступити, заспівати пісню, розповісти щось. Особливо для молодих футболістів це навіть якщо маленьке, але випробування.
— Вам цікаво дивитися матчі Чемпіонату України? Або доводиться робити це тільки по роботі?
— Є матчі цікаві, які будь-якому тренерові буде цікаво подивитися. Є матчі не такі цікаві. Для мене дуже важливо дивитися матчі не тільки провідних наших клубів — «Шахтаря», «Динамо», а й слабших команд.
— За останній місяць відкрили якісь нові імена?
— У нас є велика кількість гравців, за якими спостерігаємо. У нас є певна база даних по них: про те, як вони себе проявляють, яку еволюцію проходять, який прогрес у них йде або, навпаки, деградація. Нам це дуже важливо.
— Що побажаєте українцям у новому році?
— Хочу побажати всім миру. Щоб у сім’ї було все добре. І, звісно, хочеться побажати нашим уболівальникам, футболістам, тренерам, аби наступний рік був дуже успішний для українських клубів, гравців і збірної.
Розмовляла Аллі Бублій, footballua.tv

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...