Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 14, 2019

Андрій Садовий: «Я не можу все життя працювати мером»

Автор:

|

Червень 26, 2014

|

Рубрика:

Андрій Садовий: «Я не можу все життя працювати мером»

Андрій Садовий

Міський голова Львова Андрій Садовий 31 березня ц. р. повідомив про участь його мало знаної на всеукраїнському рівні партії «Самопоміч» у виборах до Київської міської ради. І вже за два місяця непопулярна досі політична сила набрала вдвічі більше голосів, ніж цього вимагає виборчий бар’єр. Результат партії п. Садового, який залишив позаду навіть «Батьківщину» Юлії Тимошенко, став однією з несподіванок позачергових виборів до Київради.

Із більшістю людей, які потрапили до списку, познайомився за місяць до виборів
— Ви особисто не балотувалися до Київради, однак саме ваше обличчя було на виборчих білбордах. Чи це коректно?
— Я є відповідальним за цих людей. Бо я за них закликав голосувати. І це – справді авторитетні люди, котрі мають репутацію й ім’я. Ніхто з них не хотів іти в депутати, я їх переконував. Усі вони дуже мучилися, бо ставлення в суспільстві до політики — неоднозначне. Крім того, багато хто не погодився, бо перевантажений своєю роботою.
— Ви нібито збирали людей до списку за рекомендаціями на сайт «Самопомочі». Вам могли таким чином порекомендувати й кота в мішку. Яким був принцип відбору?
— Ми отримали більше, ніж 200 пропозицій. Звісно, були різні: хтось – сусіда, хто – маму-тата рекомендував. Але були й люди, що врешті ввійшли до списку. Я почав про них дізнаватися, далі почав зустрічатися та переконувати. Із більшістю людей, які потрапили до списку, я познайомився за місяць до виборів, раніше їх не знав. Усі вони — кияни, усі – успішні, самі себе зробили. Вони зрозуміли, що ніхто за нас ладу в Києві не наведе, що треба братися до цього самим. І я пишаюся, що їх до того змотивував.
— Скільки треба було рекомендацій, аби людина потрапила до списку?
— Це був такий броунівський рух, правду кажучи. Просто бачу — класні люди, і запрошую.

Керувати містом – складніше, ніж керувати країною
— Щодо участі «Самопомочі» в можливій парламентській кампанії: наскільки партія готова до неї?
— Ми — дуже молода партія, яка лише починає формувати свої структури в Україні. Зараз це — кілька сотень активістів по всій країні. У нас немає завдання з кількості, у нас є завдання з якості. Але, нагадаю, що «Самопоміч» як громадська ініціатива почала працювати 2004-го. Її головні принципи — самоврядність, самоорганізація та самодисципліна. Це відрізняється від того, до чого нас привчала комуністична ідеологія: громадяни мають сидіти тихенько та чекати, що їм зверху скажуть робити.
— Чи маєте намір брати участь у дочасній парламентській кампанії?
— Зараз передчасно говорити про парламентські вибори. Але я — за те, щоби вони відбулися якомога швидше. Бо рівень довіри до влади — нульовий, а без цього жодні реформи не проведеш. Повинні прийти люди, готові спалити свій рейтинґ і зробити реформи.
— Чому ви відмовилися від посади віце-прем’єра?
— Бо в такий складний час для нашої держави Львів — надзвичайно важливий, і покидати його було би некоректно з багатьох причин. У першу чергу, тому що я маю довіру львів’ян і не маю права зараз піти.
— А заради парламентського представництва «Самопомочі» залишите свою посаду?
— Зараз я працюю міським головою Львова, виконую свою роботу, і це для мене — велика честь. Звісно, я не можу все життя працювати на цій посаді. Є дуже багато людей, які, переконаний, будуть цю роботу виконувати якісно в майбутньому.
— Тобто, ви все-таки будете йти в депутати?
— Якщо відбудуться парламентські вибори, я буду приймати окремо рішення, і воно буде максимально логічним.
— Ви сказали, що не можете все життя працювати міським головою. Чому? Закон це дозволяє.
— Бо це — фізично неможливо. Це — велике фізичне навантаження. Це — нереально.
— Працювати в парламенті — менше навантаження?
— Керувати містом — набагато складніше, ніж керувати країною.

Київ треба банально прибрати
— А вам не пропонували балотуватися на міського голову Києва?
— Пропонували. Дуже багато різних пропозицій було. Але в Києві мають бути обрані ті, хто там живе, хто знає проблеми міста й хто вважає Київ своїм містом. Мером столиці має працювати людина, готова вісім-десять наступних років присвятити Києву, тобто, щоби це не був майданчик для кар’єрного зростання. У Києві треба закасати рукави й десять подальших років дуже важко працювати.
— Участь «Самопомічі» у виборах до Київради ви пояснювали «бажанням долучитися» до того, щоби столиця «почала свій рух у напрямку сучасних, динамічних і комфортних європейських столиць». Як я розумію, таким вважаєте Львів. А чого, на вашу думку, немає в Києві, що є у Львові?
— По-перше, Київ банально треба прибрати, зробити його чистим, аби було багато квітів, аби місто почало дихати. Треба позабирати ці незрозумілі ятки, які заполонили все місто, особливо центр. Друга важлива річ — генплан міста: що й де має будуватися. Бо спонтанна забудова старих двориків просто вбиває Київ.
— А яким чином ви будете ділитися досвідом, змінювати щось у Києві, якщо самі далі працюватимете у Львові?
— Із Віталієм Кличком я знайомий із 2006 року. Крім того, мер столиці — член Асоціації міст і громад України. Я, як віце-президент Асоціації, готовий ділитися досвідом. Також із моєю командою в Київраді будемо проводити сесії стратегічного планування. Таким чином передаватимемо практичний досвід. Бо в Києві є багато добрих теоретиків, ініціаторів цікавих і корисних проектів. Але їм доведеться зіштовхнутися з реаліями роботи в місцевому самоврядуванні. А вони — дуже непрості.
— Чи будуть передані Києву практики Львова з обмеження продажу алкоголю після десятої вечора? Їх навіть у Львові не всі підтримують…
— Це — добра традиція, і, гадаю, вона має право на життя. Звісно, вирішувати повинні кияни. Львову таке рішення дало дуже великий «плюс». Зокрема, знизився рівень дитячого алкоголізму та злочинів, що кояться вночі людьми напідпитку.

Гроші дають тим, кого знають
— Туристи часто залишають Львів із величезним захопленням і вважають, що тут — ледь не рай. Водночас, місцеві мешканці завжди знайдуть, чим дорікнути міському керівництву. А як на вашу думку, чого не вистачає Львову, у першу чергу, щоби стати ідеальним містом?
— Роботи — дуже багато, бо де є люди, завжди є проблеми й завжди їх треба вирішувати. Безперечно, потрібно будувати нові дороги й ремонтувати старі. Необхідно створити великий індустріальний парк, тобто нові робочі місця. Нам потрібен також IT-парк, нові заклади медицини, де буде зовсім інший рівень обслуговування. Загалом, має бути гармонійний розвиток міста.
— Одне з найболючіших питань для львів’янина — громадський транспорт. Тут лише можна позаздрити Києву: є хоча би метро. Неодноразово озвучувалися наміри замінити некомфортні маршрутки на великі автобуси. Однак цих автобусів — зовсім мало. Коли цей план стане реальністю?
— Так, ми поставили собі за мету повністю перейти на великі автобуси. Але проїзд у Львові на автобусі коштує 3 гривні, а порівняйте ціни хоча б із Польщею: за нинішнім курсом — 10 грн. Крім того, цьогоріч ми реалізуємо великий проект — будівництво трамвайної колії в Сихівський мікрорайон. Тобто, ми стоїмо на позиції максимального розвитку електротранспорту. Наш львівський завод «Електрон» виготовляє електробус, також ми орієнтовані на закупівлю наших трамваїв і додаткову закупівлю автобусів. Це все є в планах, але на це потрібні кошти.
— Отже, треба піднімати вартість проїзду до рівня польського, щоб оновити автобуси?
— Не як у Польщі, бо там — інший рівень зарплат. Якщо держава буде нормально розвиватися, а кредитна ставка буде на рівні європейської, тоді можна говорити про кредити, бо тільки за таких умов реально спрогнозувати свою діяльність на десять років наперед.
— Попри скрутну економічну ситуацію в державі Львів подав заявку на проведення Олімпіади-2022. Чи доречно було її подавати в такий час?
— Безперечно, бо це — відомість. Гроші дають тим, кого знають. Якщо говорити про Львів, Карпати й ту спортивну інфраструктуру, яку треба збудувати, то це для нас — прибутковий проект, він не буде збитковим. Аналог — зимова Олімпіада в Канаді, де під час самого проведення турніру отримали чистий плюс 2,5 млрд CAD.

«Не бачу проблеми, щоб у Львові представники ісламу мали місце, де молитися»
— Усі визнають, що питання іміджу й піару Львова вам удаються чи не найкраще. Свого часу ви були проти називання стадіону імені Бандери, потім — аеропорту імені провідника ОУН. Чи ви вважаєте, що це зашкодило б іміджу Львова?
— Не цілком коректно порівнювати велич короля Данила з іншим героями України. Король Данило народив це місто. Тому я пишаюся, що наш аеропорт носить його ім’я. Якщо говорити про «Арену-Львів», то саме слово «Львів» уже капіталізоване, його знають у всьому світі, тож використати його в назві стадіону було важливо.
— Щодо коректності й іміджу Львова як «колиски бандерівців»: ви підтримали акцію деяких львівських активістів розмовляти один день російською після скасування скандального мовного закону, а водночас, туристи з русифікованих міст, навпаки, захоплюються Львовом за те, що тут звідусіль чути українську, це — одна з «родзинок» міста. Чи є сенс в оцій показовій толерантності? Ви ж спілкуєтеся українською…
— Львів — це місто, відкрите до світу. Коли до нас приїжджають туристи, вони можуть почути вишукану українську, порозумітися російською, польською, італійською, англійською чи німецькою. Що більше мов людина знає, тим освіченішою вона є. Крім того, українські громадяни обов’язково повинні знати мову своїх сусідів. Якщо на сході люди знають російську, то галичани в більшості знають польську. Знати російську — це також важливо, я цього ніколи не соромився. Це – процес об’єднання країни, яку політики ділять уже 23 роки. Це слід припиняти.
— У зв’язку з масовою міґрацією кримських татар може постати питання, де їм молитися. Якщо вони попросять у Львові землю під мечеть, якою буде ваша позиція?
— Земельні питання — це суто прерогатива міської ради. Саме депутати, котрі представляють львів’ян, мають вирішувати, а я підтримаю думку громади Львова. Я ж не бачу жодних проблем у тому, аби представники будь-якої релігії, тим більше такої давньої, як іслам, мали у Львові місце, де молитися.
Розмовляла Мар’яна П’єцух, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...