Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 17, 2017

Андрій Піонтковський: «Час грає на боці України»

Автор:

|

Січень 21, 2016

|

Рубрика:

Андрій Піонтковський: «Час грає на боці України»

Андрій Піонтковський

Андрій Піонтковський — російський політолог, публіцист, математик, кандидат фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту системного аналізу Російської академії наук і член Американської математичної спілки.

Росіяни ніколи не віддадуть кордон
— Навколо Донбасу зараз спостерігається спалах дипломатичної активності. Несподіваний приїзд до Києва Бориса Гризлова, зустріч Вікторії Нуланд та Владислава Суркова в Калінінграді. Все це виглядає так, наче Кремль ініціює якісь перемовини. Але, основне питання полягає в тому, чи справжні вони?
— Для Кремля перемовини справжні в тому сенсі, що він хоче досягти вигідних для себе результатів — нав’язати Києву свою інтерпретацію Мінських угод. Планується заштовхнути Лугандон, як ракову пухлину, в політичне тіло України. Щоб всі ці моторили засідали Верховній Раді та блокували європейський вектор розвитку України. Добре б ще й змусити за весь цей бенкет платити Україну. Саме так Путін розуміє Мінські угоди. Те, що відбувається зараз — дуже дивне. За спиною України обговорюється її конституційний устрій. Тільки що перед нашою розмовою я читав заяву Деніеля Фріда, заступника держсекретаря Сполучених Штатів. За результатами «дуже конструктивної зустрічі» військового злочинця Суркова з п. Нуланд він висловився в тому дусі, що 2016 року, можливо, будуть скасовані санкції проти Російської Федерації (РФ). Кремль, мовляв, «налаштований на дипломатичне вирішення українського конфлікту».
Склалася дуже небезпечна ситуація й Україна має різко реагувати на неї. Йде війна. І Крим, і Лугандон — це тимчасово окуповані ворогом території. З військової точки зору становище — патове. З одного боку, Кремль не може розширювати свій наступ, бо це неминуче призведе до занадто великих втрат. Український народ буде чинити опір. Та й Захід, у разі військового загострення, змушений буде реагувати жорсткіше. Але й українська армія не може силою звільнити захоплені території, бо їй буде протистояти вся російська армія. Тому Кремль, розуміючи, що ситуація підвисла, хоче вивертаючи Києву руки, знайти дипломатичне вирішення проблеми, домогтися для себе політичних поступок. Мета ж нікуди не зникла: контролювати Україну та не допустити успіху її реформ.
Дивує й позиція Заходу. Але що ще можна чекати від Америки, якщо Білий дім раз зараз демонструє жахливий рівень нерозуміння міжнародної ситуації? Вся блогосфера і в Штатах, і в світі, досі обговорює одну ідіотську фразу п. Обами з його послання Конґресу. Я слухав це послання кілька разів. Спочатку не повірив своїм вухам. Потім, коли текст з’явився на сайті, — не повірив своїм очам. Навіть почав перевіряти значення англійських слів зі словником. Ні, все вірно. Те, що Обама сказав про Путіна і його зовнішню політику — неймовірна дурість, яка свідчить про повне нерозуміння того, що відбувається. Те ж саме діється в Сирії. Поки Путін за допомогою Асада фізично знищує прозахідну опозицію — людей, котрі повірили Сполученим Штатам і сподівалися на їхню підтримку, держсекретар Керрі радісно танцює з «улюбленим другом Сергієм». Про які «конструктивні перемовини» може йти мова?
В України зараз — дуже сильна позиція. На жодне військове загострення Кремль піти не може. Тому не треба піддаватися на його «дипломатичні виверти». Треба розуміти, що росіяни ніколи не віддадуть кордон і не виведуть війська. Україна має заявити: «Є лінія розділу між Україною й окупованою територією. Цю лінію ми будемо захищати. А те, що відбувається за нею — повна відповідальність окупаційних військ РФ. І моторил у політичному полі України не буде». Перед обличчям безпрецедентного тиску з боку «Нормандської групи», а тепер і з боку Америки, Україні необхідно зайняти тверду та зважену позицію.

«Забудьте поки що про окуповані території»
— Борис Гризлов оголосив у Мінську (Білорусь) режим тиші. Тієї ж ночі бойовики провели 40 обстрілів. То РФ не контролює своїх бойовиків?
— Росія своїх бойовиків контролює. А тих, кого не контролює, просто знищує фізично. Ми чудово знаємо, скільки харизматичних фігур вже було ліквідовано російськими спецслужбами. Маю на увазі всіх цих бетменів, привидів тощо. Треба буде — і Моторилу з Ґіві ліквідують. Те, що серед них є якісь самостійні люди, — це казки. «Неконтрольовані обстріли» — це можливість для РФ трохи погратися зі Заходом, показати свою конструктивність і корисність.
Україна зіткнулася з військовою аґресією. У цьому контексті їй і треба вибудовувати зараз всі політичні й економічні взаємини з РФ. Уже багато робиться. Різко скорочуються економічна взаємодія. По лінії Криму — блокада. Розрив уже відбувається. Особливо після того, як набули чинності положення про асоціацію з Європейським Союзом. Бо була неможлива ситуація — війна, при якій у повному масштабі тривають економічні зв’язки з аґресором. Жорстка позиція в Україні має бути і стосовно окупованих територій. Нехай про них турбується Росія. Крим і Донбас тепер — її наростаюча проблема. Крім того, треба розуміти, що відбувається в самій РФ — безпрецедентні процеси економічного обвалу. Це вже очевидно і для всієї російської еліти, і для всього населення. Забудьте поки що про окуповані території. Ви їх повернете після падіння путінського режиму. Тому нерозумно зараз за допомогою «корисних ідіотів» вести якісь перемовини з приреченим режимом і під їхнім тиском змінювати конституційний лад України, принципи розвитку суверенної держави.
— Президент Порошенко ініціював перемовини по Криму в «Женевському форматі», куди планується включити Сполучені Штати і країни-підписанти Будапештського меморандуму. Чи може такий формат стати новим етапом вирішення територіального конфлікту між РФ та Україною?
— Поки Путін сидить у Кремлі, процес триватиме і не буде ніякого прогресу. А чи буде він довгим або коротким — нам не дано передбачити. Мені здається, що розв’язку чекати вже не довго. У кожному разі, створити «Женевський формат» — корисна ініціатива хоча б тому, що на тлі Донбасу, Крим якось зник із радарів. Треба, щоб кримська проблема не виходила з поля зору світової спільноти.

Замість Новоросії вийшов Лугандон
— Якщо в перемовини увійде Велика Британія, це змінить щось у позиції Європи?
— Чим ширші перемовини, тим краще. У п. Меркель і п. Олланда виник уже якийсь стокгольмський синдром щодо РФ і донецьких бандитів. Крім того, Мінські угоди — це їхнє дітище. Вони як тато і мама, котрі народили дитину, і тепер, якою б потворною вона не була, зацікавлені в її успіху. Для них важливіше досягти результату, ніж задуматися, зупиняє він російську аґресію, чи ні.
— В ідеї скасування санкцій є ще один цікавий момент. Путін домагається щоб санкції проти РФ були скасовані. Припустімо, що так і сталося. Чи допоможе це путінському режиму втриматися?
— У короткотерміновому політичному плані Путін зможе продати це громадській думці як якийсь свій успіх. Бо зараз ситуація виглядає як повна його поразка. Замість Новоросії вийшов Лугандон. Про «рускій мір» узагалі довелося забути. Путін змушений прикрити свій провал якимось успіхом. Але причини обвалу його економіки, приреченості його політичної системи набагато серйозніші. Тому реалізація його сценарію в Мінському процесі нічого не дасть, але напаскудити Україні Путін буде намагатися. Якщо йому поступитися, то так і вийде. Але Україні немає ніякого політичного резону поступатися його тиску. Час сьогодні грає на вашому боці.
Розмовляла Лариса Волошина, espreso.tv

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...