Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 7, 2019

Андрій Курков: «На Донбасі сучасний літературний міф має перемогти радянський»

Автор:

|

Січень 22, 2015

|

Рубрика:

Андрій Курков: «На Донбасі сучасний літературний міф має перемогти радянський»

Андрій Курков

Як подолати пролетарський міф Донбасу, чи зможе література сприяти возз’єднанню українців, також про те, який літературний імідж має України на Заході, розповів відомий український письменник, журналіст, кіносценарист і автор «Щоденника Майдану» Андрій Курков.
— Ситуація на сході змінює свідомість людей. Чи можливо для нас тепер бути єдиними в культурному аспекті?
— Знаєте, у нас є відмінності в ментальності між Україною великою, Україною кримською та Донбасом. Це означає, що кожна ментальність підлаштовує під себе ту культуру, котру сприймає. Крим або не сприймав культури, або ж сприймав тільки російську. На Донбасі були ті, хто цікавився українською, і ті, хто цікавився російською культурою. Але в нас завжди акцент робився або на україноцентричні культури, або на україномовні. Тобто, російськомовне населення Донбасу, на відміну від російськомовного населення Києва, сприймало це вороже, тому що вони там вважали, що це їм нав’язується. Зараз потрібно просто підтримувати українську російськомовну культуру й через неї знаходити спільну мову з населенням, яке досі вороже ставиться до України й усього українського.
— Тобто, ви думаєте, що єднання можливо досягти за посередництва культури?
— Можливо, але це довго триватиме. Ситуація парадоксальна ще й в тому, що у нас немає сучасних романів про Донбас, немає великого кримського роману. Великий львівський роман є, є київський роман. У нас література не займалася тим, чим вона займалася по всьому світу. Вона створює цю культурну ауру, історію міста, реґіону, історію людей, підіймає їх над побутом і показує, яку роль вони відіграють у житті свого міста чи реґіону. І тому в головах людей досі залишилася радянська культура, яка переросла в ідею, що Донбас усіх годує.
— Чи люди сприймуть це?
— Звісно, сприймуть. Я написав роман про маленьке місто Очаків. І мені повідомили, що люди з Очакова, виявляється, приїздили і в Київ, і в Харків, скуповували ці книжки, тому що там написано про їхнє місто. А коли людина живе на Донбасі й жодної книжки про Донбас не читала, тому що її не написали, то, звісно, вона відчуває тільки минуле, радянський міф.
— І «Рускій мір»?
— «Рускій мір» наче цього не стосується. Ідеться про пролетарський міф Донбасу. Але навіть пролетарський міф можна осучаснити. Наприклад, в Італії є дуже цікаві написані комуністами-соціалістами романи, які підіймають одночасно і тематику сучасних проблем життя, і все інше. А в Україні навіть реґіональної тематики немає.
— Як, на вашу думку, можна створити Україні кращий імідж за кордоном?
— Він створюється вже більш як десять років, письменники самі знайшли собі дорогу на Захід.
— Це сприймається на Заході?
— Так, уже було два фестивалі в Європі, присвячених українській літературі — у місті Коньяк (Франція) й у місті Інсбрук (Австрія). До речі, фестиваль в Інсбруку тепер відбувається раз на два роки. Це — єдиний постійний фестиваль, присвячений українській сучасній прозі в німецькомовному просторі. І черговий фест буде в листопаді наступного року.
— А чи є виправданою така тенденція, що українці часто відкидають усе російське?
— У кожної культури є нормальна частина, щось справжнє.
— Маю на увазі, що йде відчуження культури, культурних діячів через те, що це — країна-аґресор…
— Західна Україна завжди відкидала все російське. Перестала відкидати все польське з 1939-го й почала відкидати радянське. А радянське — це російське. Але є письменники навіть у західній Україні, котрі розуміють, що деякі книжки вони не зможуть прочитати у перекладі українською, а тільки знайдуть російською.
Немає сенсу відкидати добре і справжнє. Це — якщо ти не любиш німців, тому що німці вбили твого дідуся. У мене німці вбили дідуся. Коли мені було десять років, я собі казав, що ніколи не вивчу німецької принципово, тому що це — мова ворога. А зараз вільно спілкуюся німецькою, і мене цікавить, що відбувається в сучасній німецькій культурі. Відкидати можна лише те, що не має інтелектуального заряду, інтелектуальної чи художньої цінності. А те, що має цінність, має її будь-якою мовою.
— А чи можлива буде в майбутньому інтеграція російської культури в українську й навпаки? Взаємодія літератур?
— Літератури не взаємодіють.
— А народи?
— Україні потрібна внутрішня інтеграція всіх національних меншин в єдину націю. Але це — інше питання. А література або є національною, реґіональною, або піднімається й стає частиною європейської літератури разом із найкращими представниками інших літератур чи світової літератури.
— Яка, на вашу думку, буде тенденція до взаємодії між двома народами?
— У нас — війна. Після кожної війни є, щонайменше, 20 років пам’яті про війну, пам’яті про жертви, у такий період жодного зближення між народами немає, але воно є між окремими представниками народів. І що більшим буде це поступове зближення між окремими представниками, то легше люди переживуть цю історичну травму.
Розмовляла Ольга Кутишенко, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply