Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 22, 2017

Андрій Іллєнко: «Свобода» ні разу не змінювала ідеологію»

Автор:

|

Серпень 04, 2016

|

Рубрика:

Андрій Іллєнко: «Свобода» ні разу не змінювала ідеологію»

Андрій Іллєнко

Андрій Іллєнко, народний депутат України, заступник голови Всеукраїнського об’єднання (ВО) «Свобода», перебуваючи у США зустрівся з українською громадою в Нью-Йорку. Організаторами зустрічі стали Український конґресовий комітет Америки, Організація оборони чотирьох свобід України й організація «Нова українська хвиля». Гість погодився дати інтерв’ю для тижневика «Міст».
— Як розпочинався ваш шлях у політиці?
— У політику мене привів батько. І я в ній фактично все своє свідоме життя — з 16 років, після того, як познайомився з Олегом Тягнибоком. Тоді я тільки закінчував навчання у школі. Батько ж пішов у політку наприкінці свого життя, яке повністю присвячував мистецтву, зокрема, українському кіно. Це був його свідомий вибір, розуміння і бажання того, що в Україні необхідно змінювати суспільні взаємини.
— Що для вас є пріоритетом у політичній діяльності?
— Я йшов у політику з метою змінити ставлення до неї. Тут має бути принцип, коли національні інтереси стоять вище за особисті чи групові. На жаль, українська політика зараз влаштована так, що значною мірою, особливо на найвищих щаблях влади, діями політиків керують персональні інтереси, інтереси свого клану чи групи, і від цього всі проблеми. Після Революції гідності втрачено багато часу, не впроваджено дуже багато вкрай необхідних змін, які б стосувалися судової, правоохоронної систем, боротьби з проросійською п’ятою колоною в Україні, реальної, а не паперової деолігархізації та люстрації. Проте за бажання робити ці зміни, їх можна реалізувати достатньо швидко.
— Після періоду стрімкого зростання політичного рейтинґу ВО «Свобода», коли партія досягла значного і для багатьох досить несподіваного успіху на парламентських виборах 2012 року, після активної участі в Революції гідності, настав період, коли рейтинґ партії почав знижуватися, на її адресу лунало чимало критичних закидів…
— Кожна людина і кожна партія можуть помилятися. Очевидно, що «Свобода» — не свята і також може помилятися. Але коли порівнювати не зі святими, а з іншими партіями, та наша позитивно відрізняється. Це — реальна політична сила в європейському західному варіанті. Яка ще партія існує в Україні з 1991 року, ні разу не змінювала свою ідеологію, зберегла своє ядро, реально брала участь у всіх виборах? Таких більше немає. У нас партії існують один виборчий цикл. Причому люди в них — ті самі, міняють партії на кожних виборах. Це свідчить про те, що в Україні немає партійної системи. А «Свобода» — ідеологічна партія, яка завжди мала і має свою позицію.
Тепер — про зниження рейтинґу. Після Майдану «Свобода» пішла у владу. Коли з-під ніг утікала земля, держава летіла в прірву, почалася війна, ми взяли на себе відповідальність і пішли в непопулярну коаліцію, щоб рятувати державу. Не дбаючи про свої партійні інтереси, ми вчинили як державники. І так само як державники діяли, коли через півроку треба було розпускати тодішній парламент із комуністами та реґіоналами. Ми вийшли з коаліції і стали на позицію розпуску Верховної Ради (ВРУ), чудово розуміючи, що за час перебування у владі наш рейтинґ знизився. Після парламентських виборів 2014-го ми провели велике очищення. Місцеві вибори в жовтні минулого року це підтвердили — партія здобула багато депутатських мандатів, зокрема і в Київській міськраді, мерів у трьох великих містах — Івано-Франківську, Тернополі, Хмельницькому. Наш рейтинґ знову зростає.
— Над якими політичними проектами працює зараз ваша партія?
— Їх багато. Один з найбільших — створення комбатанської організаціі «Леґіон Свободи». Об’єднаємо величезну кількість людей, «свободівців», котрі пройшли війну. Найперше — для того, щоб надати їм необхідну реабілітаційну допомогу, а в майбутньому це будуть чудові державники, майбутня політична еліта. Це вже підтвердили минули місцеві вибори, коли дуже багато наших фронтовиків стали депутатами місцевих рад. Тепер є політична дискусія щодо змін до Конституції задля надання під диктат Путіна якогось спеціального статусу Донбасу, нібито на виконання мінських домовленостей. Цілком імовірно, що буде спроба до кінця цього року провести ці зміни через парламент. Наша політична сила виступає категорично проти таких змін. Адже це — абсолютно чіткий план Путіна, який полягає не в тому, щоб забрати Крим і частину Донбасу, а підкорити собі всю Україну.
Реінтеграція, вживлення неконтрольованих українською владою територій Донбасу в політичну систему України означатиме в кращому разі перетворення України в якусь незрозумілу конфедерацію на зразок Боснії та Герцеговини, де одна частина країни має право вето на всю політику держави, де відверті вороги Української держави збережуть свій вплив. Нам нав’язують необхідність проведення у Донбасі виборів, щоб Україна прийняла спеціальний закон, і дала можливість окупаційним військам провести ці вибори під дулами російських автоматів. Весь світ має визнати вибрану там у такий спосіб владу єдино легітимною і війна нібито буде припинена. Не уявляю, яким чином легітимізація терористів і окупантів зупинить війну. Навпаки, це дуже ускладнить позицію України в боротьбі з окупацією.
— Але такий сценарій намагаються нав’язати Україні і з європейського Заходу…
— На жаль, на Заході є нерозуміння того, що відбувається в Україні. І вина в цьому — не лише путінської пропаганди, а й позиція української влади. Якщо сама Україна не готова офіційно визнати Російську Федерацію (РФ) аґресором, не здатна розірвати дипломатичні стосунки з ним, припинити з Москвою і з окупованими територіями торгівлю, то дуже важко пояснити західним політикам, чому вони мають терпіти якісь політичні й економічні втрати, якщо на відповідні кроки не хоче йти саме керівництво нашої держави. «Свобода» наполягає, що Україна має розглядати Донбас, так само, як і Крим, — тимчасово окупованою територією. В жодному разі не повинно ставитися під сумнів, що це — наша територія. Але якщо нема військової можливості звільнити ці території зараз, то маємо їх ізолювати та нарощувати військові можливості для повернення у майбутньому.
— Наскільки ефективною є міжнародна політика теперішньої української влади?
— Попри той колосальний підйом, який стався підчас Революції гідності, і теперішню війну, українська зовнішня політика продовжує бути пасивною, лише реагує на те, що відбувається, а не пропонує те, що вигідне Україні. Українська влада та дипломатія мають донести до наших міжнародних партнерів, що РФ відверто намагається знищити Україну як державу. Однак український політикум, в т. ч. державне керівництво, був нашпигований московськими агентами або проросійськи налаштованими людьми, які те, що казала «Свобода», оголошували маячнею. Але те, про що ми попереджали, російська аґресія, сталося. Україну як державу зберегло лише фантастичне піднесення народу — рух добровольців, волонтерів і всенародна підтримка армії.
Рішення польського сейму визнати ґеноцид поляків українцями — це також прояв слабкості української зовнішньої політики. З боку Польщі це — відверте безглуздя, бо гірше вони зробили найперше собі. Вони відвернули від себе стратегічного союзника та партнера. Мудрі польські політики завжди казали, що без незалежної України не може бути незалежної Польщі. Якщо поляки в час, коли Україна стікає кров’ю війни з РФ, встромляють нам ніж у спину, то це — вершина політичної недалекоглядності. Гадаю, український народ — мудрий і не впадатиме у з’ясування стосунків, адже не до них нам зараз, але висновки, які зробимо, будуть точно не на користь поляків.
— Нещодавно Олександр Турчинов, секретар Ради національної безпеки й оборони України, заявляв про необхідність запровадження в Україні воєнного стану…
— Про це наша партія казала, ще коли РФ захоплювала Крим. Але пропозиція фракції ВО «Свобода» негайно видати указ про запровадження воєнного стану, п. Турчинов, на той час виконувач обов’язки Президента України, відкинув. Це зробив і Петро Порошенко. Мені не дуже віриться, що коли два з половиною роки цього не робили, то раптом це зроблять тепер. Хоча, звісно, це був би правильний крок. Бо доходить до абсурду: на фронті іде війна, гинуть тисячі людей, руйнуються міста, є мільйони біженців, а 10-20 км убік, навіть не в тил, по лінії фронту іде повномасштабна торгівля, в один і в інший бік ідуть вантажівки, залізничні вагони. Це — ненормально й аморально.
Візьміть місто Щастя на Донбасі, біля якого проходила лінія фронту. Йдуть важкі бої, перервано постачання, солдати і жителі не мають що їсти. Проте є хлібзавод, на складах якого лежить борошно. Військовий комендант наказує запустити цей завод і нагодувати людей. Але після того, як він повертається з фронту, власник заводу, котрий ховається на окупованій території, подає до суду, і цього коменданта мають судити за захоплення приватної власності! В інших людей — проблеми за те, що зупинили приватне авто, щоб довести до шпиталю пораненого бійця.
— Як оцінююєте допомогу української діаспори українцям в Україні?
— Усі українці в Україні дуже добре розуміють, яка велика позитивна роль української діаспори в тому, що відбувається в Україні. Ми потребуємо цієї постійної кооперації, постійного зв’язку між українцями в усьому світі. Бо живемо в глобальну епоху й українська проблема вже перестала бути виключно українською, а є міжнародною, вона є й у центрі уваги на президентських виборах у США. Треба мати потужний вплив у кожному куточку земної кулі, щоб претендувати на те, аби бути успішною країною й успішним народом.
Розмовляв Іван Бескид

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...