Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 1, 2020

Андрій Длігач: «У горизонті 25 років більшості держав світу не буде»

Автор:

|

Червень 28, 2020

|

Рубрика:

Андрій Длігач: «У горизонті 25 років більшості держав світу не буде»
Андрій Длігач

Андрій Длігач — доктор економічних наук, доцент Київського національного університету імені Т. Шевченка, професор Київської школи економіки, співзасновник громадських платформ «Нова країна» та Board, член ради директорів SingularityU Kyiv і генеральний директор Advanter Group.

Людство має стати гнучкішим
— На конференції iForum-2018 ви виголосили доповідь «Світ у 2030 році. До чого готуватися, що брати з собою». Ваші погляди на майбутнє світова пандемія скорегувала?
— Жодним чином. Кризи та пандемії, навіть серйозніші виклики, не формують нових трендів, а лише прискорюють ті, зо сформувалися раніше. З 2016-го ми опинилися у фазовому переході, у зміні великої кількості базових питань людського існування.
— Тодд Дюбоз, доктор філософії Чиказької школи професійної психології, стверджує, що карантин допоміг перевернути наші уявлення про себе та світ. Згодні?
— Аж ніяк. Те, що світ опинився на порозі екологічної катастрофи, нагромаджувалося вже давно. Щодня Україна бачить, як зменшується кількість води у річках, жахливо страждає водний баланс країни, як різко просуваються субтропіки на північ. Натомість Європа готується до підвищення рівня світового океану. Про викиди CO2 й інші виклики людство говорить не перше десятиліття, Ґрета Тунберг вигулькнула ж до пандемії.
— То коронавірус нас не змінив?
— Сучасна пандемія, хіба що, нагадала людству, що допотопна система медицини та колишня модель світу не відповідають викликам, які загрожують людству. В світі немає нічого стабільного, і людство має стати гнучкішим, адаптивним саме під час такого фазового переходу, в якому ми опинилися. І головне — взяти на себе роль активного творця Нового світу.
— Це не остання пандемія?
— Навіть у горизонті десяти років зміняться поняття «держава, «сім’я», «економіка», «бізнес», «професії», «освіта». Та сам по собі українець не зміниться. Він не стане більшим лібералом, не почне жити відкрито. Хоча сучасна економічна криза прискорює розуміння українцями того, що наші професії застарівають, а кожному громадянину необхідно займатися саморозвитком. Ні тривалі контракти, ні місце роботи, ні офіційні документи більше не є гарантією твого майбутнього. Відтепер треба самому брати на себе відповідальність, мати пасивний дохід, мати заощадження, мати можливість мобільно перемикання з одного фаху на інший. І головне — навчитися виживати у новому світі.
— Лунає як настанова у школі виживання, але це все те, що українці так і не зробили в 2014 року…
— Саме так. Хто з українців планував, що робитиме, якщо почнеться російська аґресія? Коли здійсняться обміни ракетними ударами? Ми не готові ні до техногенних катастроф, ні до кліматичних змін. Ось чому пандемія і карантин змусили українців замислитись: «Що я робитиму, коли все полетить шкереберть?»

Українця більше змінили вибори минулого року, ніж карантин і пандемія
— Що зміниться за десять років?
— Люди, стануть трудовими ресурсами та, сподіваюся, задаватимуть тон як щодо цінностей, так і сам порядок денний у суспільстві. Хоча з погляду майбутнього, українця більше змінили вибори минулого року, ніж карантин і пандемія.
— У чому?
— Торішні вибори вивільнили в українцях бажання змінювати, патерналістське суспільство добробуту та справедливості раптом обрало людину, котра декларувала відкритість, прориви, зміни, людину з креативною освітою, тобто — іншого. Не освіченого господарника, яких досі обирали українці, а надію на інше майбутнє.
— Це був емоційний вибір?
— Емоційний, що виявив інші цінності, досі не декларовані. 2019 року стався потужний викид соціального прагнення добробуту, справедливості, безпеки, миру. Фактично, ті цінності відображають усталену уяву українців про самих себе. Й українець, котрий працює або працював за кордоном — а таких 6 млн — уже встиг торкнутися до інакшого світу. Хоч би як ми чіплялися за минуле, сама Україна рветься у майбутнє.
— Але й раніше наші заробітчани працювали в Західній Європі…
— Але відкрито, на виборах багато років вони не наважувалися декларувати інші цінності. 2019-го спробували інше. Тепер 60 % українців живуть у смартфонах, вони волонтерять, купують українське, п’ють крафтове пиво, тішиться безвізом, змінюють власну поведінку, навіть залишаючись у старих патерналістських цінностях.
— А що станеться з нами за 25 років?
— За 25 років України як держави не буде.
— Матінко моя рідна!
— Більшості держав світу також не буде.
— Куди ж подінеться українство?
— Воно міґруватиме в ту саму сукупність цінностей, серед яких — воля, прагнення до розвитку, цілеспрямованість. Українство стане метафорою, до якої належатимуть не лише 40 млн власне українців за умовним паспортом, але й діаспори та сотні мільйонів українців, котрі просто поділятимуть наші спільні цінності. І саме Україна запропонує світові багато нового, як запропонувала, скажімо, Майдан.

Драйверство України в новій європейській інтеграції відтермінувалося до 2030 року
— Пам’ятаєте ви свій перший футурологічний прогноз?
— Це було це 1991-го. Тоді я спрогнозував декілька речей. По-перше, що в Україні активно розвиватиметься рідна мова. По-друге, що в Україні програмне забезпечення стане продуктом, що продаватиметься як товар у пуделку. Моя команда, що тепер зветься Advanter, зробила першу українську «програму в коробці», а вже 1995 року ту розробку компанія Apple Computer Україна придбала у мене, 23-річного програміста. У 1993-1995-х рр. я спрогнозував, що поведінкова економіка стане базовою економічною моделлю, і ми рухатимемося шляхом альтернативи комунізму з безумовними благами для людства, зберігаючи ідеї, але модернізуючи демонетизацію.
— Чи змінився прогноз майбутнього для України?
— На початку 2000-х я був упевнений, що горизонт для цього в Україні — 2020 рік. Якби не різні чинники, цього року Україна мала перетворитися на центр нової європейської інтеграції. Та 2012-го прогноз довелося скоригувати.
— З якої причини?
— Через Януковича стало очевидним, що Україна не спроможна створити сильні державні інституції, які дозволять задавати тон у світі. Ми покладали величезні надії на Майдан-2013, але в силу різних обставин, беручи до уваги й російську аґресію, й короткий горизонт мислення лідерів держави, вони не справдилася. І драйверство України в новій європейській інтеграції відтермінувалося за горизонт 2030 року.

Україна може запропонувати світові модель переходу від держави до постдержави
— Які саме цінності хоче побачити прийдешній світ — особистий розвиток, довіру до оточення, схильність до інновацій?
— Цінності майбутнього ґрунтуватимуться на відкритості, на здатності до співпраці, на людяності нового ґатунку. Не просто людяності у форматі «людина є найвищою цінністю», тобто не вбий, а в іншому.
— В якому ж?
— Для людей, котрі хто підкорили природу, буде два великих виклики. Перший: екологія природи — катастрофи і втрата контролю над екологічним розвитком. Другий: екологія людини — адже дедалі більше людяність, людськоцентричність вважатиметься вищою цінністю, прості людські стосунки ми цінуватимемо більше. Також доведеться вирішити питання співіснування зі штучним інтелектом (ШІ).
— Нові моделі суспільства зараз формуються у Північній Європі та Південно-Східній Азії. Аби не пасти задніх, яку «дорожню карту» маємо виконати?
— Маємо створити сильну державу з так званими інклюзивними, тобто сильними відкритими інститутами і потужним стратегічним управлінням.
— А як має виглядати така Україна майбутнього?
— На першому рівні країна має жити в постійній динаміці — із державним капіталізмом, розвиненою економікою, громадянським суспільством; ці обриси фактично промальовуються в сучасності. На другому держава повинна перетворитися на зручну в користуванні платформу сервісів для громадян і забути про функції репресивного апарату. Другий рівень інструментально переведе Україну з чинної моделі капіталізму до посткапіталізму.
— Третій рівень «дорожньої карти 2045» буде перехідним?
— Постперехідним. І саме Україна може запропонувати світові модель переходу від держави до постдержави, потім — до недержави, до ком’юніті, об’єднаних певними чеснотами, до поняття інакшої держави як набору різних цінностей, стилів життя, спільноти стилів мислення тощо.

Люди замінюватимуть власні частини тіла біонічними моделями
— Як ставитесь до прогнозу ізраїльського футуролога Юваля Харарі, що у людини буде кілька тіл, біонічні руки в іншому місті, ехолокація, як у кажанів, і чутливість до електромагнітних полів, як у змій?
— Це примітивне уявлення про кібернетизацію людини. Все це вже існує на рівні пристроїв, інстальованих у людину. А щоб підвищити власну функціональність чи задля задоволення, чи цікавості, чи через фізичну необхідність, у майбутньому люди почнуть активніше замінювати власні частини тіла функціональнішими біонічними моделями.
— Юваль Харарі, котрого часто цитують Барак Обама і Білл Ґейтс, вважає, що у майбутньому машини відберуть у людей робочі місця…
— І з цією думкою не погоджуся. В гуманістичному сенсі людина змушена працювати, щоб виживати. Світ майбутнього подарує можливість не виживати, а отримувати забезпечення для життя. також це відкриє нам можливості сконцентруватися на тому, що людину індивідуалізує: творити, досліджувати, навчатися, а не механічно день-у-день повторювати одні й ті самі робочі операції.
— Ви перевертаєте гіпотезу Харарі догори цапки…
— Так влаштований наш мозок, адже він страждає від монотонної повторюваності. Тому людина майбутнього може і повинна делегувати роботу з реалізації алгоритмів конвеєрам роботів і ШІ. Це, своєю чергою, вивільнить власний час для розваг, креативу, творчості, освіти, подальшого пізнання світу.
Розмовляв Олександр Рудяченко, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply