Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 28, 2020

Анатолій Матвійчук: «Мистецтво бути актуальним»

Автор:

|

Жовтень 22, 2015

|

Рубрика:

Анатолій Матвійчук: «Мистецтво бути актуальним»

Анатолій Матвійчук

Він поєднав у собі таланти співака, композитора та поета. Його пісні — змістовні та мелодійні, його поезія — пристрасна і філософська. Його спів, задушевний і ліричний, проникає в саму глибінь душі. У нашому гамірливому та непростому сьогоденні чимало голосів змагаються між собою, щоб захопити в полон серця і душі людей, потрапивши в число модних і розкручених. Але він якось сказав, що не хоче бути модним, натомість прагне бути актуальним. Сьогодні наш гість — народний артист України Анатолій Матвійчук.
— Ви яскраво заявили про себе ще в далекі дев’яності. Ваш авторський концерт-бенефіс «Полустанок дюбові» зібрав тоді на сцені найяскравіших співаків того часу — Оксану Білозір, Назарія Яремчука, Миколу Гнатюка, Аллу Кудлай, Віктора Шпортька, Віталія та Світлану Білоножків і ще дуже багатьох артистів, котрі поряд із вами співали ваші авторські пісні. Відтоді чимало часу спливло…
— Так. Це були романтичні дев’яності, коли ми вірили в Україну, в нашу рідну пісню та рідне слово, відроджували свою культуру і сподівалися, що ось-ось, як співається в нашому національному Славні, «запануєм і ми, браття, у своїй сторонці». На жаль, не так сталося, як гадалося. З кожним роком ми відчували, як українській пісні та поетичному слову все важче потрапляти на екрани телевізорів. Нова музика й її виконавці все більше скидалися на слабенькі копії західних зірок, копіюючи абсолютно все — манеру поведінки, стиль, зовнішній вигляд, мелодику й аранжування пісень. Новітні комерційні телеканали дружньо підхопили їх, а до нас буквально повернулися спиною. Але їм не вдалося поховати нас у небутті. Слава Богу, українська публіка має хорошу пам’ять і генетично успадкований смак. Ми продовжували співати та писати ті пісні, які зверталися до людської свідомості та душі. Ми — це покоління артистів, для яких українська традиція — не порожні слова.
— Але ж вам нарікати на долю не доводиться: у вашому житті було кілька великих сольних бенефісів на найкращій сцені Києва — палаці мистецтв «Україна», ви побували з концертами в багатьох країнах світу, ваші пісні співають і професійні виконавці, і народні колективи. Ваша поезія лунала зі сцени в буремні дні Революції гідності, вас оцінили як митця-літератора, прийнявши до Національної спілки письменників України…
— Так і є, але не можу сказати, що держава Україна допомагала мені в моїй самореалізації. Все рухалося завдяки моїм надлюдським зусиллям, невеличкому колу друзів і великому бажанню здійснити задумані проекти. «Полустанки любові», яких було п’ять за ці роки, постійно збирали повні зали глядачів, тут виступали мої друзі-артисти з новими піснями, тут лунала моя поезія… А скільки позаду концертів — не полічити. Крім України пощастило виступати в Словаччині, Болгарії, Англії, Італії, Ізраїлі, США, Австрії. Всюди, де живуть українці, наша пісня була тим магічним паролем, який відкривав серця і душі сотень і тисяч людей.
— Зараз збираєтесь до Канади. Це буде ваша перша подорож до цієї країни?
— На щастя, колись давно я вже був у цій країні. Це було майже чверть віку тому, коли святкувалося сторіччя українських поселенців у Канаді. Мене тоді запросила у гості прекрасна жінка-українка Наталка Мохорук, котру я дуже хотів би розшукати знову. Там я познайомився з багатьма чудовими людьми, зокрема з відомим журналістом і продюсером Юрієм Клюфасом і його дружиною Євгенією. Ми тоді зробили з нею чудовий відеофільм про святкування в Канаді, який я привіз в Україну і він кілька разів транслювався на Першому каналі Українського телебачення.
— То ж чим плануєте «здивувати» канадську публіку, яка прийде на зустріч із вами?
— Якщо чесно, не маю наміру нікого дивувати — просто хочу поділитися тим, що мені дав Господь. Я пропустив крізь душу і серце все, чим жила Україна в останні десятиліття — Незалежність, перший і другий Майдани, війну за Незалежність на сході України з російськими найманцями. Все це відбилося в моїх піснях і віршах. До речі, свою нову книжку поезій «На варті» я презентував на передовій для воїнів антитерористичної операції на Луганщині. На моїх концертах сумно не буває — бо в них присутні патріотизм і філософія, лірика і навіть гострий дотепний гумор. Ділитися творчістю — таке щастя! Це ніби дорога до себе, все життя намагаєшся зрозуміти, хто ти і подарувати себе людям.
— Хочемо побажати вам справжнього успіху і вдячних глядачів уже в листопаді ц. р. в Канаді й наостанок спитати: в чому ж таки істина суть таланту?
— Мабуть, у непохитній вірі в те, що робиш, і намагатися бути завжди актуальним.
Розмовляв Федір Коник

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply