Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 23, 2017

Анатолій Гриценко: «На цих виборах ми можемо зупинити «бульдозер» Януковича»

Автор:

|

Травень 04, 2012

|

Рубрика:

Анатолій Гриценко:  «На цих виборах  ми можемо зупинити «бульдозер» Януковича»

Зустріч Анатолій Гриценко призначив у своєму кабінеті на дванадцятому поверсі. Тому, розповідаючи про кадрові призначення діючого президента або відповідальність влади, він щоразу вказував на будівлю Кабміну навпроти. Зрозуміло, що приводів до критики влади в лідера «Громадянської позиції» достатньо.

Усі претенденти будуть відкриті

для громади

— Пане, Анатолію, нещодавно було оголошено про об’єднання вашої політичної сили з Українською партією. Які переваги отримує «Громадянська позиція» від цього?

— Ідеться не про переваги. Ненормальною є ситуація, коли в Україні — 200 партій. Запит на об’єднання звучить на кожній зустрічі з людьми.

Ненормальна ситуація, коли у виборчому бюлетені на місцевих виборах було по 25, а то й по 35 представників від опозиційних партій. Люди ставлять цілком правильне й обґрунтоване запитання: «Коли ви вже нарешті об’єднаєтеся, якщо у вас є спільні цінності, якщо мало відрізняються програмні й ідеологічні установки?» Ми справді об’єдналися з Українською партією.

Українська партія на своєму з’їзді ухвалила рішення про саморозпуск, і надалі замість двох буде одна, потужніша, партія — «Громадянська позиція». Перевага наша в тому, що люди стають поряд — це ще додатково кілька тисяч активних багнетів, це — ще 155 депутатів місцевого рівня. Розумію, що ніхто не закричить: «Яка потужна сила!» Але люди, які є щирими у своєму намаганні зупинити «бульдозер» Януковича та повернути Україну на європейський шлях розвитку, сприймуть цей крок як приклад.

— Запитання щодо кадрів, які до вас приєднуються, щодо «багнетів». Чи впевнені ви в них?

— Кілька місяців тому в «Українській правді» я виклав п’ять принципів об’єднання опозиційних партій, на яких стоїть «Громадянська позиція». І в контексті вашого запитання один із ключових — чистота партійних лав. Це — моральність, відповідальність і професійність тих людей, які стають поряд. І механізмом забезпечення цієї чистоти є такий запобіжник, як право вето партійних лідерів тих партій, котрі об’єднуються, на будь-яку кандидатуру в депутати всіх рівнів від партії. У складі Української партії була людина, яка не відповідала нашим вимогам моральності. І ця людина не вступить до «Громадянської позиції». Ба більше, ми постановили, що ще до реєстрації кандидатами в депутати всі претенденти від «Громадянської позиції» будуть відкриті для громади.

— Тема об’єднання опозиційних партій зараз популярна. Що може бути об’єднавчим фактором, окрім ідеї боротьби з Януковичем і його режимом?

— Позиція перша: набагато ширшою є основа для об’єднання проти «бульдозера» Януковича. І тут пліч-о-пліч може стати набагато більше політичних сил, і ви їх ще побачите на різних акціях протесту, у різних спільних заявах. Це — широке тактичне об’єднання. Вужчим буде стратеґічне об’єднання на основі «за». Тобто навколо питання: «Як, отримавши владу, вивести країну на демократичний, європейський шлях розвитку». Позиція друга: від чого залежатиме успіх об’єднання? Як на мене, найбільшою мірою — від усвідомлення особистої відповідальності лідерами тих партій, які вже мають рейтинґи, що дозволяють провести своїх депутатів до парламенту.

Це, у першу чергу, — «Батьківщина» та «Фронт змін». Якщо ж домінуватиме бажання поділити електорат і мандати на двох чи на двох із половиною, давши якусь частку «Свободі», об’єднання не буде. «Громадянська позиція» докладатиме всіх зусиль, аби об’єднання було максимально широким.

Опозиції треба бути мудрішою

— Наскільки успішними є кроки до об’єднання опозиції, що вже були зроблені, і які помилки та недоліки вже встигли проявитися?

— Не всі готові до публічної розмови. Повірте, якби перемовини про об’єднання проходили в присутності журналістів, це було би набагато швидше. Тоді люди зважували б кожне слово, фіксували свою позицію, а потім не відмовлялися б від досягнутих домовленостей, бо преса тримала б їх «за зябра». Люди ж усе бачать. Їм важко зрозуміти, як це так, що на всю країну оголосили про підписання угоди про об’єднання біля Святої Софії, ключовою позицією цієї угоди є один кандидат, узгоджений усіма, у виборчому бюлетені. А потім люди побачили довибори на Житомирщині, де один з одним аж до останнього, включаючи день голосування, змагалися представники трьох опозиційних партій — «Фронту змін», «Удару»

і «Свободи». Потім ще побачили довибори на Полтавщині, де змагалися чотири опозиційних кандидати. Далі — провальна поразка на виборах мера міста Обухова, де між собою змагалися представники двох партій, підписи яких стоять під угодою, і результатом стала перемога кандидата від влади.

— Якщо з мажоритаркою важко щось спрогнозувати, то якими є ваші розрахунки щодо пропорційної частини?

— Переконаний, що, по-перше, не повинно бути мажоритарників-«парашутистів». Це — неправильно, якщо партійні вожді в Києві домовлятимуться та визначатимуть, хто в якому окрузі балотуватиметься, не враховуючи думки громади, що проживає в цьому окрузі. Друге, як на мене, неправильно зараз визначати одного кандидата від опозиції в окрузі. Вважаю, що треба визначити кількох потужних кандидатів, які мають шанс перемогти, і нехай вони проводять виборчу кампанію протягом двох місяців. Нехай разом агітують за спільну платформу опозиції, і кожен — за свою партію. А за місяць до виборів — щиро та прозоро треба оцінити шанси на перемогу. Якщо треба — провести фокус-групи, соціологічні опитування, праймеріз і вийти до громади із чітким меседжем. Ось наш один кандидат від опозиції. Решта знімає свої кандидатури й працює на його підтримку. Назвати зараз одну людину — це «кинути її під танк». Опозиції слід бути мудрішою, хитрішою, якщо хочете, далекогляднішою й працювати саме на результат.

— Який вихід ви бачите із ситуації, що склалася?

— Вихід зазвичай там, де й вхід. Влада не з’явилася з Марса — її обра­ли люди. Тому відповідь треба шукати в су­спільстві. У нас часто шукають одну пігулку, яку можна було би випити швидко та схуднути одразу кілограмів на 20. Так не буває. Часто читаю на форумах в Інтернеті, у коментарях на мої дописи у блогах чи у Facebook: «Треба піднімати повстання! Треба силою змести цю владу з Печерських пагорбів!Треба, треба, треба». А хто це зробить? Люди шукають легких рішень, що хтось інший зробить це за них. Я таких людей розчарую і скажу прямо: лише вони можуть змінити країну. Ніхто більше, ніхто! Треба усвідомити свою власну відповідальність за країну, треба стати громадянином.

Мабуть, якби я був досвідченим і виваженим політиком, я би зараз розповідав, який мудрий наш український народ. А я хочу, щоби люди врешті-решт почули правду. Не ресурсів нам не вистачає, не бюджету, не газу — моралі в Україні не вистачає! Найактивніша частина су­спільства, яка цікавиться політикою, яка розрізняє персоналії та партії, на жаль, сидить за клавіатурами — це «партія Інтернету». Більшість цих людей, на жаль, не ходить на вибори. А голосує «партія населення», більша частина якого живе в злиднях, не може купити собі газету й комп’ютер, залежна від влади, від її подачок, від тої рибини, котру влада кидає під кожні вибори у вигляді підвищення пенсій чи «юлиної-вітіної тисячі», чергової іпотеки або ще якихось разових акцій. Суспільство має змінитися, насамперед через його організовану частину — активних людей, котрі знають свої права й разом готові їх захищати, докладаючи до того зусиль. Це ж не просто пересічні вибори — це вибори, після яких Януковича з його «бульдозером» можемо реально зупинити. Якщо в новій Раді буде сформована стійка більшість з опозиції, реальної опозиції, опозиції-альтернативи, то після першого ж голосування Янукович зрозуміє: картина Рєпіна «Пріплилі»! Чечетов може піднімати руку догори, може обидві піднімати, може ноги закинути догори, але на табло вже не буде «226».

Жодного шансу для Януковича

— Чим програма вашої партії відрізняється від програм інших партій?

— По-перше, над виборчою програмою партії ми працюємо, вона буде представлена вчасно. Це є позитивна частина відповіді. А тепер — інша частина, менш приємна. Дайте відповідь на просте питання: «Хто читає програми?» Покажіть мені тих людей, хочу їх побачити. Скільки людей читає навіть оту коротку програму, яку розклеюють на кожній виборчій дільниці? Одиниці. Зараз перед вами Гриценко — голова комітету, голова партії «Громадянська позиція». Той, хто цікавився, уже розуміє, чим Гриценко відрізняється від Януковича, чим «Громадянська позиція» відрізняється від Партії реґіонів, чи не так? Якби 2010 року обрали не Януковича, а трапилося таке диво, й обрали Гриценка, то 19 грудня була би стовідсотково підписана стратеґічна угода з Європою. Стовідсотково не було б у президента Межигір’я, і по всій вертикалі не було б у кожного чиновника свого власного «межигір’я».

— Чи можете ви назвати країни, які вже успішно вирішили проблеми, що зараз стоять перед Україною, і котрі можуть бути прикладом для наслідування?

— Не може бути копії, кальки. Цілком очевидно, що певні країни, які були приблизно в такому ж стані, як Україна в рамках Радянського Союзу, уже перейшли на якісно інший рівень розвитку, для них немає проблеми провести вибори чесно й без скандалів. У них поважають суд, і кожен — і бідний, і багатий — може захистити свої права. У них спокійно та впевнено працює підприємець. З іншого боку, завдання, які зараз стоять перед Україною, а тим більше завдання, які постануть перед новою владою після того, як нинішня ще «наламає дров», будуть змушувати діяти рішуче. Тримати в полі зору позитивні приклади й стандарти демократії, але робити швидкі стрибки для того, щоби ми не залишилися десь там, у попередньому тисячолітті або на іншому континенті. Як швидко навести лад у правоохоронних органах, митниці, системі реєстрації бізнесу, останнім показав Саака­швілі в Грузії. Так само, як зробити привабливими умови для підприємця. Значна частина його рішень і дій є прийнятна для України.

Не бачу жодного шансу для Януковича отримати другий термін президентства — для нього та його команди проблемою є досидіти першу каденцію. Бо запас міцності країни, насамперед економіки, — максимум півроку, а далі треба знову йти та клянчити нові кредити, «здавати» нові галузі. То все закінчується. Який запас міцності в суспільства? Я би не взявся його оцінювати в часі, але при такому «закручуванні гайок» «зірвати різьбу» може будь-якої миті, абсолютно неочікувано для влади. Десь черговий мажор на швидкості 200 км/год. на Bentley чи на Maserati вріжеться в натовп, не дай Боже, уб’є кількох жінок або дітей, і «зірвати різьбу» може так, що жодна міліція не втримає. І з величезною маршальською зіркою міністр Захарченко не втримає, і Калінін не втримає, і Саламатін — ніхто. Тому нехай роблять висновки: не можна допускати подіб­них подій.

На такому тлі опозиція має бути альтернативою. Це мають бути люди, які несуть іншу мораль, іншу відповідальність, іншу професійність і засвідчують усе це своїм попереднім життям. Ті, хто вже був при владі й показував там те саме, що зараз показує команда Януковича, — таким треба відійти. Ось тоді з’являється шанс. В опозиції шанс — реально перемогти та здійснити те, що вона обіцяє. І є шанс у суспільства, яке зневірене, особливо після Майдану. Ви ж бачите, що рейтинґ влади падає, а рейтинґ опозиції — не зростає. Збільшується постійно прошарок людей (він уже зараз охоплює, за оцінками соціологів, майже половину суспільства), які шукають: «Покажіть мені тих, хто спроможний бути альтернативою». Про владу я мовчу — вона не зміниться. Ось тоді в країни буде шанс. Досить нам скиглити плачем Ярославни. Бог нам дав достатньо для того, щоби ми цим розпорядилися відповідально.

Розмовляв Олександр Голубов, УП

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...