Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 5, 2020

Анастасія Войтюк: «Любов до бандури минає, коли настає час купувати квитки на концерт»

Автор:

|

Травень 18, 2020

|

Рубрика:

Анастасія Войтюк: «Любов до бандури минає, коли настає час купувати квитки на концерт»
Анастасія Войтюк

Анастасія Войтюк — бандуристка, лідерка гурту Troye Zillia, засновниця фестивалю сучасної бандури Lviv Bandur Fest. Вона вдало поєднує музичну та менеджерську діяльність. Анастасія є ініціаторкою онлайн-курсу «Ефективний менеджмент & маркетинг у музиці». Також вона голова громадської організації «Непротоптана стежина», що займається музичними та театральними проєктами з інклюзивною складовою, а також співтворчиня мобільної аплікації Bandura App, яка вже стала відомою на увесь світ.

Бандура пов’язана з модою на все українське
— Якщо проаналізувати останні роки, як змінилася ситуація з уявленням про народні інструменти, зокрема, бандуру?
— Якщо аналізувати останні 20 років, то різниця дуже велика. Зараз наберіть слово #бандура, #bandura у Facebook, Instagram, Youtube, і ви побачите багато різного — вродливих дівчат із бандурами, цікаві гурти, колаборації, безліч каверів, авторську музику. Зсув почався у головах музикантів і викладачів, а це вже перші кроки, надалі буде покращення якості музики та створення авдиторії. 20 років тому я й не уявляла, що взагалі можливе існування сучасних форматів бандури. На той час їздила з капелою бандуристів «Дзвіночок» на гастролі до Бельгії, де ми грали у храмах, а паралельно слухала The Doors і вчилася грати на гітарі Cranberries, Radiohead і The Beatles. Бандура тісно пов’язана зі злетами та падіннями моди на все українське. Один із таких солідних злетів стався 2014-го, коли країні був потрібен хороший культурний аргумент. Не маю на увазі пісні про війну, а більше про унікальний якісний суто наш продукт, яким можна пишатися, за який не соромно. Таким продуктом цілком може стати бандура.
— З чого почалася популяризація та застосування бандури поза народним і академічним репертуаром?
— 2011 року, коли ми починали наш перший нестандартний бандурний гурт, я шукала в Інтернеті інформацію про можливості підзвучування бандури і натрапила на гурт «Кобза», де, до речі, була перша електроакустична бандура, а напрямок музики — фанк. Приблизно десять років тому стартував Ярослав Джусь і «Шпилясті Кобзарі», Георгій Матвіїв. Останні п’ять років— перемога Марини Круть у пів фіналі національного відбору «Євробачення», мільйонні перегляди кавер-гурту B&B, старт перших фестивалів сучасної бандури (Львів, Київ, Одеса), розвиток систем звукознімання та стійок для бандур від Івана Ткаленка. Крім цього, на світовій сцені постійно діяли дуже якісні бандуристи, пов’язані і з академічними, і зі сучасними напрямками — Юліан Китастий, Роман Гриньків, Оксана Герасименко, Дмитро Губ’як, Тарас Яницький, Валентин Лисенко.
— Як організаторка Lviv Bandur Fest розкажіть, чи зростає авдиторія бандури?
— Вважаю, що авдиторія в бандури є, і зараз відбувається процес її якісного формування. Люди починають любити бандуру не просто за те, що вона є, а чути і суто на емоційному рівні вона їх захоплює. Після кожного бандурфесту є десятки людей, котрі пишуть у приват: «Дякуємо, ми відкрили для себе бандуру». Часто цими людьми є навіть мої близькі. Тому у мене є лише один висновок: треба за будь-яку ціну зацікавити людей прийти та послухати. А це вдалий маркетинг і менеджмент, й якщо продукт якісний, то слухач точно оцінить і залишиться фанатом надовго. Наша мета — покращити якість музики і опанувати ефективні методи, як цю музику донести до слухача, а це принципи сучасного маркетингу.

Мало тих, хто співає в сучасних форматах
— Звідки з’явилася ідея створити курси менеджменту та маркетингу саме для бандуристів?
— Абсолютно органічна ідея як для бандуристів, так і для інших музикантів в Україні. У нас зараз музичний ринок лише розбудовується і музичних менеджерів ще немає. Музикантів навчають в українських музичних школах грати, а що потім із цим вмінням робити, — ні. Але, якщо інші музиканти можуть дивитися на приклади колег із-за кордону, то у бандуристів немає на кого дивитися, адже цей інструмент є лише в Україні і має певний особливий статус, пов’язаний із національною ідентичністю українців. Я давно займаюся бандурою (з восьми років) і мала можливість отримати менеджерську освіту, що зараз дуже допомагає у музичній діяльності. Завдяки поєднанню знань про музику та маркетинг створила гурт Troye Zillia, фестиваль сучасної бандури Lviv Bandur Fest та у партнерстві з Ukrzen мобільну аплікацію Bandura App. Коли ми розпочали фестиваль сучасної бандури, то за три роки чітко побачили: талановитих багато, а от готових гуртів з ефективною системою менеджменту та розкрученими сторінками в соціальних мережах дуже мало, десь до десяти виконавців. І мало тих, хто наважується співати у сучасних форматах. З іншого боку проблемою також є слабо розвинена співпраця бандуристів з іншими музикантами. Для 90 % українських музикантів, із котрими я співпрацювала, це був перший досвід колаборації з бандуристкою. У нашому курсі, крім бандуристів, учасниками можуть стати й інші музиканти та музичні менеджери. Таким чином хочемо створити майданчик для знайомств і налагодження співпраці.
— Чи є якась різниця між маркетингом для бандуристів і небандуристів?
— На мою думку — немає. За кордоном бандуру сприймають як екзотичний інструмент, як, приміром, ситар, у розвитку світової популярності якого, до речі, чималу роль зіграв гурт The Beatles. Тому тут можна спостерігати за активністю світових зірок у галузі world music і брати з них приклад. Якщо ж ми говоримо про маркетинг, презентацію інструменту для українського слухача, а також для слухачів у діаспорі, котрі чітко довіряють смакам «континентальних» українців, то тут є кілька нюансів, на які варто звертати увагу бандуристам. Моя теза вже багато років звучить так: більшість кажуть, що люблять бандуру, але ця любов часто минає, коли настає час купувати квитки на концерти. Бандуристи потрапляють у певну пастку: з одного боку слухачі чекають від них жертовності, патріотичності, духовності, яку не можна продавати й яку мають спонсорувати (держава? меценати? добрі люди?). А з іншого боку слухач дуже хоче побачити бандуру у якомусь новому яскравому образі, але сам не знає, у якому. В Україні маємо кілька різних цільових авдиторій, які слухають бандуру: ті, хто цінують бандуру як цінність саму в собі, розуміють і люблять її — таких слухачів мало, але це дуже цікавий сегмент публіки; це ті, хто слухають бандуру із патріотичних переконань — такі люди будуть підтримувати своє; ті, хто шукають якісний і неординарний нішевий продукт — для них цікавим є саме нетипове і душевне звучання бандури, а також її екзотичність.

Бандуристи применшують свою вартість
— З якими проблемами зіштовхується музикант-початківець?
— Найперша проблема — це віра у себе і в свої творчі можливості. Багатьом музикантам після закінчення школи інколи потрібні роки, щоб повернутися до себе і до своєї творчості. Мені виглядає, що основна мета навчання у багатьох українських музичних навчальних закладах — мистецтво відтворення, а не створення. Бандуристів, і не лише їх, не вчать імпровізувати, створювати свій матеріал. А саме авторський матеріал є найдорожчим і найціннішим на креативному ринку. Наступні трабли — нерозуміння процесу «як далі жити». Бандуристи не знають, як має виглядати їхня музична кар’єра, і тому часто рухаються наосліп — куди покличуть, там зіграю. Хтось іде працювати у музичні школи, а хтось просто кладе бандуру до шафи. Поки що лише деякі починають свою незалежну творчу діяльність і трактують це як свій музичний особистий бізнес і бренд. Про заробіток: бандуристи мають здатність применшувати свою вартість на ринку та погоджуватися на невеличкі гонорари. Хоча, щоб навчитися грати на бандурі, потрібно не менше часу та зусиль, ніж щоб опанувати фортепіано або барабани. Заробітки на рівні з іншими музикантами з’явилися з появою можливості їздити за кордон на «курортні» роботи, але не тільки. В Україні вже є кілька десятків відомих бандуристок і бандуристів, котрі створили власні популярні гурти (KRUTЬ, «Шпилясті кобзарі», B&B, Troye Zillia) або працюють із відомими виконавцями (Євген Йовенко у ONUKA, Ярослав Джусь із Катя Chilly, ТНМК, Іван Ткаленко з Тонею Матвієнко, Тарасом Петриненком).
— Які маркетингові секрети для музикантів відкриєте під час курсу?
— Один із базових — це зрозуміти, що саме ти хочеш робити, й які навички для цього потрібні. Дуже часто люди не розуміють, яких цілей хочуть досягнути у музиці. Ми допоможемо учасникам за допомогою різних вправ і прикладів почути самих себе і встановити собі досяжні цілі, а також розпланувати їхнє досягнення. На закінчення курсу кожен із учасників матиме карту розвитку свого музичного проєкту. Я розповідатиму про роботу з командою — яких фахівців (фото, відео, транспорт, оренда, промо) і на яких умовах можна залучати музиканти, яку модель роботи команди варто обрати й як коректно спланувати на це фінанси, а також зачеплю тему власних цінностей і цілей, на яких базується будь яка діяльність і співпраця. Крім цього, плануємо розкрити такі теми, як брендування музичного гурту, створення прескіту, а також що потім із ним робити. Навчимо складати райдери, керувати фінансами та будувати стратегію. Проаналізуємо музичний ринок сучасної бандури в Україні, розповімо, як правильно підходити до організації концертів та інших музичних заходів.
Розмовляла Ольга Ковалевська, Zaxid.net

About Author

Meest-Online