Новини для українців всього свту

Sunday, Aug. 25, 2019

Анастасія Примаченко: «Марія Примаченко ніколи не бачила тих «звірів» і не хотіла йти до зоопарку»

Автор:

|

Березень 06, 2019

|

Рубрика:

Анастасія Примаченко: «Марія Примаченко ніколи не бачила тих «звірів» і не хотіла йти до зоопарку»

Достеменно не відомо, скільки всього робіт за своє життя створила незвичайна Марія Примаченко, адже вона була щедрою на свій талант і любила просто роздаровувати малюнки-листівки зі щирими побажаннями людям на добру згадку. Зараз берегинею творчої спадщини своєї прабабусі стала Анастасія Примаченко, вона заснувала та очолила благодійний фонд «Творча спадщина родини Марії Примаченко».

Її творчість зараз виносять на міжнародний подіум
— Цього року один із чудових персонажів робіт Марії Примаченко, овечка, прикрасила стенд на Берлінському кінофестивалі. Вам сподобалося, якою вона постала перед світовою спільнотою?
— Так, назва цієї картини «Дика овечка», й персонаж дуже класно осучаснили. Овечка виглядає ніби зробленою з пластиліну, це достатньо цікаво. Кирило Чичкан, автор дизайну, подав нове сучасне бачення творчості Марії Примаченко, й я пишаюся поєднанням здобутків української кіноіндустрії та творчого доробку художниці. Дуже приємно, що її творчість зараз виносять на міжнародний подіум і ми зможемо познайомити більшу кількість людей із творчістю Марії Примаченко.
— Ви заснували фонд «Творча спадщина родини Марії Примаченко». Але ж, до цього вже існував Всеукраїнський благодійний фонд Марії Приймаченко. Маєте якийсь стосунок до нього?
— У цьому фонді немає нікого з нащадків художниці. Вони там роблять якісь проекти і ми не будемо порушувати тему про його закриття, але ми відкрили свій легальний фонд, тому що правовласники — ми. А я ще й представник усіх правовласників за дорученнями, дію абсолютно легально і хочу, щоб усе було правильно, як у Європі. Також до фонду входить мій тато Іван, онук Марії Примаченко. Він художник і має своє бачення, адже дуже важливо нести її творчість у правильному руслі та мати можливість допомагати людям, котрі цього потребують.
— Тобто фонд «Примаченко» до фонду «Приймаченко» стосунку не має…
— Наші дії не узгоджуються навіть назвами. У багатьох джерелах хибно вказують прізвище «Приймаченко». Начебто якісь журналісти колись приїздили до Марії Оксентіївни, і, вона буцімто їм сказала, що її прізвище Приймаченко. Але де хоч якісь достовірні докази цього?
— Напевно, головне, як вона підписувала свої роботи власноруч?
— Вона підписувала свої малюнки МП, але, бувало, підписувала М. Примаченко, без «й», і ніколи не підписувала Приймаченко. До речі, я маю велику архівну базу — листи з її переписки з шанувальниками творчості, які також підписувала Марія Примаченко, без «й».

«Щось таке добре, по-дитячому наївне, фантазійне»
— А скільки робіт вона залишила, яка її творча спадщина?
— Конкретно сказати дуже важко, приблизно 2 тис. робіт. У неї були картини, ніби листівки з добрим словом. До неї приїздили люди і вона просто дарувала свої роботи, а до неї буквально щодня хтось приїжджав. Тож уявити, скільки картин розлетілося зараз по світу, нереально. У нашій родині збереглася велика колекція творів Марії Примаченко і дуже багато з них ще не показували. Це та колекція, яку мій дідусь Федір, син Марії Примаченко, успадкував і беріг для нас.
— Ви плануєте їх показати?
— Аякже. Є дуже багато робіт, на які потрібно ще дивитися.
— Чи існує каталог її робіт, принаймні, тих, про які ви знаєте?
— Ми плануємо створити такий каталог, але це величезна робота: приватні колекції, музейні, наша колекція. Це займе багато часу, можливо, зробимо окремий каталог по музейних роботах, окремий — по колекційних.
— Напрямок, у якому творила ваша прабабуся, називається «наївне мистецтво»?
— Атож, це щось таке добре, по-дитячому наївне, фантазійне. Але таким було її бачення світу. Люди інколи питають: звідки в неї бралося таке в голові, адже довкола був доволі вузький світ? Вона справді ніколи не бачила тих звірів і не хотіла йти до зоопарку, щоб її внутрішнє бачення не стало реальним. Як їй бачилося в уяві, так і малювала. Навіть людей.

«Купують картину, не уявляючи, що вона крадена»
— Якою фарбою зазвичай малювала Марія Примаченко?
— Звичайнісінька гуаш.
— Як же ці малюнки зберігати, вони ж із часом стають дуже крихкими?
— Дуже важко. Вона малювала на звичайному ватмані. Але є роботи зроблені олією на дереві, і вони також дуже проблематичні у зберіганні: дерево з роками твердішає, трухлявіє, олія відлущується. Але ми дізнаємося, як їх зберігати в гарному стані, спілкуємося зі знавцями, з музеями, нам дають цікаві підказки.
— Вона передала власний дар своїм дітям?
— Мій дідусь Федір — художник, його вже нема з нами. Мій тато також художник. Мені не передався дар малювання, але маю спогад, як сиджу в дідуся на коліні й він мене вчить малювати пташку.
— Ви неозброєним оком можете відрізнити, де її авторські картини, а де ні. А часто підробляють Примаченко?
— Дуже. Люди користуються тим, що існує величезна кількість робіт Примаченко в музеях і приватних колекціях, просто копіюють роботу та додають якийсь елемент. Але ж видно, що це не робота Марії Примаченко, а дешева пародія. 2006 року нас пограбували, тоді багато картин вкрали з будинку і ще досі не відома доля багатьох із них. Й іноді люди купують картину, не уявляючи, що вона крадена.

Не просто художниця
— А як справи з арт-брендом Prima Maria. Ви їм дозвіл на це давали?
— Маємо ними договір, вони виготовляють багато класних речей і займаються популяризацією творчості Марії Примаченко.
— Чула, що вони збираються створити мультфільм на основі малюнків Примаченко, фактично, оживити її картини. Мені здається, це буде цікаво…
— Ще й як. Це може зацікавити і молодь, і дітей, бо навіть зараз, коли вони бачать продукцію з оформленням Примаченко, вже починають копатися в Інтернеті, шукати, хто вона така, заглиблюватися в її біографію, але ж у біографії ще є багато прогалин, і я б хотіла, щоб ми їх допрацювали. Марія Примаченко — не просто художниця, котра створила багато картин, це жінка, яка мала складну долю та пережила безліч життєвих ситуацій, про неї навіть фільм зняти мало, про неї потрібно більше розказувати.
— Подейкують, що Марії Примаченко за радянських часів не дозволяли малювати цих диво-звірів, і їй доводилося малювати колгоспників, космонавтів. А коли нарешті сказали: вже можна, малюй, вона з дивовижним захопленням почала це робити…
— Мені про це розповідала бабуся. Знаєте, Марія Примаченко була не дуже багатослівною, і не думаю, що вона любила говорити про якісь творчі моменти. Вона могла наставити людину на правильне життя, побалакати про долю, а про мистецтво — не знаю… Чомусь я впевнена, що коли б Марії Примаченко казали робити те, що вона не хоче, то з її характером вона, мабуть, просто не малювала б.
— Була складною людиною?
— Дідусь казав, що я дуже схожа на Марію Примаченко — і рисами обличчя, й характером — з дитинства людям дуже важко знайти підхід до мене. Якщо людина мені близька, то буду з нею охоче спілкуватися, якщо ж ні, то не буду взагалі. Мені це в спадок прийшло від прабабусі, й я пишаюся, що оберігаю її творчу спадщину, це дає мені внутрішньої сили, наснаги й енергії для роботи.
— Скільки коштують її картини? Яка найбільша ціна, яку вам пропонували?
— Для мене вони безцінні. Але якщо почитати в Інтернеті, то там називають дуже різні ціни, навіть у десятки тисяч доларів. Та я не продаю картини, хочу лише їх зберегти. Потрібно докласти зусиль, щоб познайомити світ з її творчістю, створити місце в Україні, де люди могли б познайомитися не тільки з картинами Марії Примаченко, а й зі самою Марією Примаченко як із особистістю. Доволі велику частину робіт зберігають зараз у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва, вони їздять звідти на інші виставки, там є серйозна архівна експозиція, але це все одно не те, що я хочу. У мене є певні ідеї, далі буде видно. Знаєте, кожна картина Марії Примаченко — зі своєю філософією й історією. Можна на пальцях полічити роботи, які вона підписувала просто: «Мак» або «Квіти», а решта — цілі вірші! Вона часто комусь присвячувала картини, вітала з днем народження чи з якимись святами. Читаєш й аж ніяк не складається враження, що ця людина закінчила лише два класи школи. Так, там були помилки, але ж там — така мудрість, що просто диву даєшся.
Розмовляла Любов Базів, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...