Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 18, 2017

Американські волонтери: «Українці стають нацією, але в нас і зараз забагато гетьманів»

Автор:

|

Травень 14, 2015

|

Рубрика:

Американські волонтери: «Українці стають нацією, але в нас і зараз забагато гетьманів»
Сергій Вронський, Влад Скоць і Віталій Скоць

Сергій Вронський, Влад Скоць і Віталій Скоць

Вони переїхали з України у Каліфорнію у середині 2000-х. У Сполучених Штатах збудували власний успішний бізнес, реалізувавши за тисячі кілометрів від Батьківщини свою американську мрію. Віталій і Влад Скоці заснували фірму, яка займається перевезенням вантажів і логістикою. Працюють як на території США, так і на міжнародному ринку перевезень. Сергій Вронський має власну IT-компанію, що будує й обслуговує сайти. Підприємець веде власний блог, цікавиться українською політикою.
Коли Антитерористична операція (АТО) на сході України стала затягуватися на місяці, а місцеве населення та вимушені переселенці зіштовхнулися з нестачею теплого одягу, провізії, медикаментів, американські українці заснували благодійний гуманітарний проект Ukraine Relief. Собі за мету взяли постачання на схід України продуктів і техніки, відновлення зруйнованих війною будинків та надання медичної допомоги пораненим і постраждалим. Волонтери з Каліфорнії об’єднали навколо свого проекту місцевий бізнес, релігійні громади та просто небайдужих до майбутнього України людей.
— Як виникла ідея допомагати Україні?
Сергій Вронський: — Ми розпочали свою діяльність 16 серпня 2014 року, коли побачили, що в зоні АТО — великі проблеми й люди в східній Україні потерпають від браку їжі й одягу. До нас доходило багато прохань про допомогу, і ми не хотіли, аби було так, що комусь ми допомагаємо, а комусь — ні. Тому й організували проект Ukraine Relief, який доволі швидко став достатньо потужним. У його межах намагаємося в межах наших можливостей допомогти максимально великій кількості людей. Від самого початку ми почали долучати до проекту релігійні організації, місцевий бізнес, пов’язаний із Україною. У Сакраменто загалом — близько 70 тис. вихідців із колишнього СРСР. Ми спробували їх організувати, і нам вдалося.
— Скільки бізнесменів бере участь у проекті Ukraine Relief?
Влад Скоць: — Понад сотню. Але кожен робить свій внесок. Навіть якщо людина дає 50 USD, ми включаємо її до складу учасників цього проекту. Причому не лише українські бізнесмени надають допомогу — долучається і багато американців. Якщо раніше ніхто не розрізняв, де Russia, а де – Ukraine, то тепер при зустрічі американці уточнюють, росіянин ти чи українець.
С. В.: — На самому початку ми хотіли відправити лише один контейнер зі зібраною допомогою. Організували друзів, партнерів і знайомих. Зібрали контейнер, бачимо — уже є речі й на другий. А люди й далі телефонують і надсилають допомогу. Ми зрозуміли, що нам потрібні складські приміщення. Спершу Віталій Скоць надав свій склад, потім — й інші бізнесмени з різних міст. Люди почали звозити багато речей. Тоді ми усвідомили, що одним контейнером справа не закінчиться. За чотири місяці ми зібрали і відправили в Україну 12 20-тонних контейнерів.
В. С.: — До роботи в Ukraine Relief нас стимулює переживання за український народ. Мої батьки і зараз мешкають в Україні, там залишилося багато моїх родичів і друзів. Я щороку їжджу на Батьківщину. Бачу, як у Штатах живуть люди і як тут працює бізнес, і мені стає боляче за українців. Адже в Україні теж можна побудувати аналогічну систему, але для цього треба ще багато що зробити. Дуже хочеться, аби українці були так само забезпечені і захищені, як американці.
С. В.: — Передаємо їжу, теплий одяг, техніку для розчищення доріг — міні-навантажувачі Bobcat. Плануємо переправити чотири контейнери зі 100 т рису. Він довго зберігається і не набирає вологу. Також зараз до нас долучилися люди, котрі передають ліки для поранених у зоні АТО.
Ми відстежуємо ситуацію в українських лікарнях і знаємо, чого там бракує. Гадаю, загальна вартість речей, які ми передали, сягає мільйона доларів. Також знаходимо гроші, щоб оплатити перевезення контейнерів в Україну. Люди, котрі хочуть допомогти, можуть долучатися фінансово чи приносити речі та продукти. Будь-яка допомога стане у пригоді.
Також використовуємо краудфандінг для збору коштів. Нам телефонують незнайомі люди з Румунії, Естонії, котрі готові нам допомагати. І таких охочих — безліч. Наприклад, відомий актор Cirque du Soleil Віктор Кій, наш земляк із Чернігівської області, також виконує велику роботу — збирає зі своїми людьми допомогу для України.
— Як ви відстежуєте, щоби те, що передаєте в Україну, дійшло за призначенням?
С. В.: — Маємо своїх людей в Україні, нам допомагають і деякі депутати з Верховної Ради. Також плануємо залучати прокуратуру, щоби наш вантаж доходив туди, куди потрібно. Але при цьому ми не платимо нікому жодних хабарів. Крім того, я — блогер, тому всю інформацію про відправлення намагаюся робити максимально публічною. Тоді є більше гарантій, що все дійде куди слід.
— Як оцінюєте те, що відбувається в Україні? Чи, на ваш погляд, військовий конфлікт дасть поштовх становленню України як самодостатньої держави чи, навпаки, знекровить державу?
С. В.: — Якщо згадати історію, то в країнах, де лилася кров, — Чехії, країнах Балтії — вдавалося досягти певного успіху. Однозначно ситуація, що склалася в Україні, об’єднала українців. Ті росіяни, котрі бачать і розуміють аґресію Російської Федерації (РФ) щодо України, допомагають нам і грошима, й одягом, вони також щиро вболівають за Україну.
В. С.: — Українці справді стають нацією. Але у нас, на жаль, і зараз є дуже багато гетьманів. Та й корупція нікуди не зникла. Нинішня влада в Україні, на мій погляд, не є дзеркально чистою. Вона не зовсім задовольняє сподівання людей, котрі вірили, що нові політики зможуть реформувати країну.
Але ми віримо, що щось зміниться після приходу в уряд міністрів-іноземців. Америка навчила нас бути практичними: не вірити слову, а вірити справі. Ми ж поки що не бачимо результатів. Бачимо намагання, але не реальні дії.
— Як ситуація в Україні змінила стосунки між українською та російською громадами у Сполучених Штатах?
С. В.: — Ці стосунки ніколи не були дуже дружніми. У мене є чимало друзів росіян, котрі не дивляться канал Russia Today, Дмитра Кисильова та Володимира Соловйова й розуміють, що відбувається насправді. З ними у нас немає жодних проблем. Якщо ж людина — зазомбована, то розбіжності у наших світоглядах не дають нам змоги спілкуватися. Вони не можуть сприймати те, що їм кажуть: у них своя картина світу, у мене — своя.
— Чи таких зазомбованих в Штатах — багато?
С. В.: — Не бракує. Але ми популяризуємо Україну в Сполучених Штатах. Так, є певні кроки з боку США, які в Україні оцінюють як перемогу, зокрема ухвалення Конґресом Закону «Про підтримку свободи в Україні», але цього замало. Ми бачимо, що Європа — не на нашому боці. У неї — свої фінансові й економічні стосунки з РФ. Тож допомогти собі можемо лише ми самі. У мене в Україні живуть родичі, друзі. Хто їх підтримає? Лише ми, українці. Ми маємо стати сильною нацією. Це — те, що ми відчуваємо і заради чого заснували Ukraine Relief.
Розмовляла Юлія Буняк, «Оглядач»

About Author

Meest-Online

  • BlackStork

    *** Слово з діяспори
    За Україною ми тужимо весь час.
    Вона як мати наших предків колисала.
    Мрією-маревом вона була для нас.
    І наче Фенікс знову з попелу повстала.
    Наш родовід – казкових згадок давнину.
    Нам генетична пам’ять наша зберігала.
    У революцію, у голод, у війну
    Вона розрадою у відчаї ставала.
    Нам гідність – мови чарівної спів надав.
    І сили дав пройти тортури і підпілля.
    Прадавніх пращурів духовність передав
    Малюнок-заповіт орнаментів Трипілля.
    По всьому світу український спів летить.
    Нащадків козаків віншує світ калини.
    А серце й душу невгамовний біль ятрить.
    На чужині нам сниться небо України …
    16.05.2015

Loading...