Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 9, 2019

Аманда Пол: «Захід не штовхатиме Україну до капітуляції перед РФ»

Автор:

|

Листопад 28, 2019

|

Рубрика:

Аманда Пол: «Захід не штовхатиме Україну до капітуляції перед РФ»
Аманда Пол

Брюссельський Центр європейської політики є провідною аналітичною установою Європейського Союзу (ЄС), до якої прислуховуються євроінституції, політики та науковці. Старший політичний аналітик центру Аманда Пол уже впродовж багатьох років досліджує події на пострадянському просторі.

«Формулу Штайнмаєра» треба втілювати за чіткої послідовності дій
— Ви добре обізнані зі ситуацією в Україні. Чи може «формула Штайнмаєра» призвести до вирішення конфлікту на Сході України?
— Це питання все ще потребує прояснення — до того, як будь-який підпис буде поставлений під будь-якими майбутніми документами. Зокрема, треба чітко передбачити послідовність подій, пов’язаних із виконанням цієї формули. Адже не існує жодного способу провести вибори на окупованих територіях. Такі вибори не можуть відбутися, доки кордон не перебуває під контролем, поки із цих територій не вивели війська та військову техніку. Без урахування цих питань погодити дії з втілення будь-яких ідей, що містяться у цій формулі, неможливо. Зрозуміло, що Володимиру Зеленському доведеться приймати дуже складні рішення, бо зараз він перебуває під тиском не лише з боку росіян, але й американців, німців і французів. Доведеться працювати у дуже важких умовах. Якщо щось не спрацює і треба буде шукати якісь нові підходи, потрібен дуже уважний аналіз «формули Штайнмаєра». Й українці мають знати, що відбувається, і якими будуть результати рішень.
— Позаяк російська позиція добре відома, зараз головне питання — які «червоні лінії» існують для західних партнерів. Чи вони байдужі стосовно долі України?
— Я б не казала, що їм байдуже. Переконана, що Україна залишається дуже важливою країною для Заходу — і для ЄС, і для США. Цей конфлікт треба розв’язати шляхом, який посилить і гарантує територіальну цілісність і суверенітет України, а також буде прийнятним для ЄС і США. Це означає збереження позиції, яку вони мали до цього щодо Російської Федерації (РФ).

Нормандська зустріч стане лише початком, а не завершенням врегулювання
— Чи зможе очікувана зустріч у Нормандському форматі якимось чином наблизити досягнення цієї мети?
— Я була б здивована, якби на зустрічі в Нормандському форматі змогли досягнути згоду стосовно всіх питань. Адже всі ці проблеми є дуже складними і вимагають набагато більшого, ніж просто присісти на кілька годин для розмови. Питання щодо міжнародних миротворців, або щодо присутності міжнародних спостерігачів на виборах, точне визначення, які саме організації візьмуть на себе відповідальність за їхнє проведення. Не думаю, що всі ці питання можна вирішити протягом одного обговорення. Кріс цього, президент Зеленський уперше побачиться віч-на-віч із Путіним. Тож це буде, швидше, початком обговорення, ніж якимось остаточним його підсумком. Це шанс прокласти шлях уперед, саме це він обіцяв українцям. Очевидно, що від початку і до завершення такий шлях до миру не буде простим.
— Зараз важко передбачати, яким чином будуть просуватися майбутні перемовини в Нормандському форматі. Яких пасток варто уникати президенту України?
— Наростаюча тенденція з боку певних європейських країн — досягти нормалізації відносин із РФ. Особливо це стосується президента Франції Макрона. Але таку нормалізацію не можуть ефективно здійснювати за рахунок згортання політики, яку ЄС уже має стосовно України у зв’язку з конфліктом. Тож Європейський Союз, вочевидь, не пом’якшуватиме відносини з Росією, підштовхуючи президента Зеленського в такі рамки, що підриватимуть територіальну цілісність і суверенітет України. Це могла б бути дуже серйозна помилка — і не лише для України, а й для всієї Європи та США. Водночас, можу припустити, що в рамках Нормандської четвірки західні партнери шукатимуть більшої гнучкості як від України, так і від РФ, аби зрушити мінський процес із тієї точки, де він застиг від моменту підписання кілька років тому.

Збереження статус-кво означатиме нескінченну катастрофу
— Ваша теза про «гнучкість Росії» звучить доволі цікаво. Нещодавно ми бачили приклад такої гнучкості, коли Парламентська асамблея Ради Європи поновила право голосу для російської делегації, хоча Росія не виконала жодної з європейських вимог щодо дотримання міжнародного права. Де відшукати у цих подіях європейські цінності?
— Росія є Росією, і Захід, на жаль, за кілька минулих років не зміг домогтися від неї бажаного результату. Але справедливим є й інше твердження. Коли йдеться про мирні перемовини, завжди виникає дилема: хочете перемоги чи хочете миру? Тому що за збереження статус-кво конфлікт в Україні може тривати довгі й довгі роки. Такий розвиток міг би стати жахливою катастрофою як для самої України, так і для будь-яких зусиль із вирішення інших конфліктів на всьому пострадянському просторі. Гнучкість — не та риса, за якою можна впізнати росіян. Але вони можуть такими бути, коли їх до цього змусять. Економічна ситуація в РФ не настільки добра. Вважаю, що Путін хотів би закінчити цю жахливу ситуацію і вийти з-під санкцій Заходу. Але також очевидно, що Росія хотіла б мати наприкінці такий результат, який би давав їй змогу продовжити вплив на Україну, а це неприйнятно. Захід не має підштовхувати президента Зеленського до позиції, яку можна було б називати капітуляцією. З огляду на це, важко знайти рішення, яке б влаштовувало обидві сторони.
— А що може трапитися, якщо Україну будуть примушувати до капітуляції?
— Це було б суцільне лихо. Не думаю, що Україна буде рухатися у цьому напрямі. Переконана, що президент Зеленський не має жодного наміру капітулювати. Оскільки ми всі знаємо, що могло б трапитися опісля. Такий результат, досягнутий Кремлем невеликою ціною, розв’язав би їй руки — робіть все, що завгодно, й там, де заманеться. У цій ситуації Заходу варто пам’ятати, що справа не обмежується лише ситуацією в Україні. Такий сценарій означав би й капітуляцію Заходу. Бо західні країни були б змушені відмовитися від власних попередніх зобов’язань щодо України, від підтримки її територіальної цілісності та суверенітету. Вони за такого розвитку будуть змушені змінити ставлення до РФ під тиском Москви, що не матиме жодного позитиву для Заходу.

Президент Зеленський — не той, кого можна штовхати
— Нещодавно Дональд Трамп під час особистої зустрічі з п. Зеленським порадив йому дійти згоди з Путіним. Чи варто сподіватися на активніше залучення США до процесів врегулювання в Україні?
— Мені здається, що президент Трамп зараз перебуває у ситуації якогось дивного взаємозв’язку з Путіним, у ролі такого собі позитивного світового мачо. Що, насправді, є дуже неґативним. Гадаю, що президент Трамп певною мірою зловживає тією потугою, яку Сполучені Штати мають у світі, — й не лише у цьому питанні довкола України, а й у багатьох інших. Водночас, я думаю, що президент Зеленський — не той, кого можна підштовхувати, навіть якщо це робитимуть Сполучені Штати. Він має тримати свої позиції і пам’ятати про обіцянки та зобов’язання, які він давав українському народу, коли був обраний. І слідувати цим обіцянкам.
— Чи може ця ситуація довкола «спеціального статусу» тимчасово окупованих територій Донбасу якимось чином вплинути на відносини Києва з ЄС?
— Важливим у цьому контексті є рішення самої України. Саме вона має вирішити, якого штибу угоду щодо врегулювання на Донбасі вона хоче. Але саме це не є очевидним зараз. Зараз зрозуміло, чого хоче РФ, але не зовсім зрозуміло, чого хоче Україна, й як вона бачить розв’язання всіх проблем. Є дуже багато країн у світі, які мають певні відокремлені або федеративні частини, — то й що? Деякі з них є повноправними членами ЄС. Наявність такого тимчасового статусу не має сприйматися як якась глобальна проблема доти, доки не зачіпається територіальна цілісність України, яка має бути гарантована за будь-яких умов. Ключовий висновок у цьому — Україна має продовжувати необхідні політичні й економічні реформи, щоб будувати сильну країну. Оскільки саме це може зробити Україну стійкою та потужною на довгі роки. Але шлях до такої перспективи пролягає через відомі речі — боротьбу з корупцією, встановлення належного верховенства права, позбавлення країни від впливу олігархів, який усе ще залишається помітним.
Розмовляв Дмитро Шкурко, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online