Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 4, 2020

Альфредас Бумблаускас: «Велика російська культура — міф, створений Сталіним»

Автор:

|

Жовтень 01, 2015

|

Рубрика:

Альфредас Бумблаускас: «Велика російська культура — міф, створений Сталіним»

Альфредас Бумблаускас

Альфредас Бумблаускас — відомий історик Великого князівства Литовського (ВКЛ). Його лекції в Києві визнали потрібними та корисними для українських урядовців, котрі займаються питаннями євроінтеграції.

Одна половина — костьоли, інша — православні церкви
— Нещодавно був знаковий день — роковини смерті Костянтина Острозького, гетьмана ВКЛ. Ми були разом із Литвою більш ніж 200 років. Що ми дали один одному?
— За литовської доби було самоврядування, Київ мав Магдебурзьке право вже 1494 року, яке надав йому великий литовський князь Олександр. Без цього віяння не було б козаків. Ми сидимо неподалік від Подолу: це — литовське місто, а вгорі, на Замковій горі — литовський замок. Водночас Вільнюс — це українсько-білоруське місто. Столиця Литви формувалася під впливом України. Ми маємо більше спільного, ніж відмінного. Нас багато поєднує. Дуже часто забуваємо, що після 1569 року, коли Україна прямо відійшла під владу Варшави, це все ще була та сама правова держава.
— А яким був адміністративний поділ?
— Назва «Україна» з’явилася трохи пізніше. Перед цим були воєводства — Волинське, Подільське, Київське, які відійшли до Варшави від Вільнюса.
— А ваше суспільство якось трактує спільні з Україною великі битви?
— Минулий рік був роком Орші. Й усі, усі знали, ким був Костянтин Острозький. Він, батько перемоги при Орші, попросив Сигізмунда Старого, ще перед битвою, аби той скасував заборону на будівництво православних церков у Вільнюсі. Сигізмунд погодився. Костянтин побудував дві нові церкви у Вільнюсі та перебудував кафедральний собор. Саме Острозький зробив Вільнюс таким, що половина міста заповнена костьолами, а половина — церквами.
— Це були хороші часи…
— Потім було московське нашестя. 1514-й — битва під Оршею, 1563-го Москва займає Полоцьк, а 1612 року наші війська вже були в московському Кремлі. Та й тепер Путін воює не з американцями, а з ВКЛ. Це — його головний ворог, тому що 4 листопада — день перемоги Росії над польсько-литовськими загарбниками.
— Польща брала участь у будівництві нашої ідентичності?
— Україна в історичній науці повторює те, що робилося в Литві. Й у нас, і у вас в історичній культурі переважав методологічний націоналізм. Наші історики пишуть про історію тієї Литви, в якій проживають самі, і бачать цю історію там у доісторичних часах. Коли я сперечаюся з литовськими істориками, то повторюю: «Не було Литви у І ст., у Х ст. — також не було. Литва вперше називається 1009 року. В Україні бачу те ж саме.
— Ми вимушені казати Україна-Русь, тому що нам «впарюватимуть» радянські стереотипи, що це — колиска трьох народів. Вимушені додавати Україна-Русь тому, що цю історію у нас століттями краде Москва. Ну, як тут інакше скажеш?
— Слід сказати, що ВКЛ — теж колиска.
— Наша?
— Без литовського чинника не було б окремої історії Києва від Москви. Ольгерд створив Україну…
— Я б сказала — взяв участь…
— Без Гедеміновичів не можна зрозуміти українську історію. Отже потрібно шукати багато чинників в історії, і тоді стає очевидним, що московська історія про три братські народи — нісенітниця й історична неправда, не було такого союзу.

Де проходить кордон «руського міра»?
— А де ви самі провели межу між російським світом та європейською цивілізацією?
— Лінія проходить там, де східний кордон України і східний кордон Білорусі. Чинник Литви був дуже важливим, тому що в Литві не було колективного господарства. Для шляхти, яка сеймувала разом, як українсько-білоруська, так і литовська, і господарство мало бути подібним. Колективного господарства на селянській землі в Україні не було. Натомість Магдебурзьке право в Україні є, а в Московії немає. Шляхетські сеймики і Сейм, у який із кожного повіту йде по два депутати в Україні є, а в Московії немає. Московський світ — світ громад. У них не було приватної власності, а в Україні була приватна земельна власність у селян і у шляхти.
— Ви радите нашим історикам, сідаючи за стіл, забувати, що вони — українці?
— Не хочу, щоб історики забули, що — вони українці. Але не треба бачити Україну тільки як самодостатність. Конфесійні риси, підвладність, васалітет, старі і нові суспільства — усе потрібно враховувати та розрізняти. Всі викладачі православної Києво-Могилянської академії в Києві були учнями Вільнюського університету та латинської просвіти. А де латинська просвіта, там і Європа.
— Розкажіть ще раз, де, по-вашому, закінчується Європа?
— Неєвропейська цивілізація починається за межею України. Концепція видатного американського політолога Самюела Гантінґтона — інша. Він показує кордон західної цивілізації, яка охоплює Естонію, Латвію, Литву, трохи Білорусі, частину України — тільки Львівщину та Волинь. А поляк Лєшек Мачульский вважає, що східний кордон західної цивілізації проходить по Маріуполю. Кордон України — з латинською просвітою, з індивідуальним господарством, з єврейською зоною осідлості, залишається з нами. А чому євреї важливі? Бо євреї — там, де гроші. Де єврейська осідлість — там західна цивілізація. Україна вся входить в єврейську осілість. Катерина не дозволяла українським, литовським і білоруським євреям переселятис в Москву і Петербург 100 років.
— Чому?
— Через деспотію. Євреї ж завжди відповідальні за усі біди.
— Зараз у нас стоїть дилема: даємо територіям Донбасу голосувати чи ні? Офіційна причина сумнівів — там небезпечно, важко організувати процес тощо. Неофіційна — якщо зараз місцевим елітам дамо провести вибори, там продовжуватиме цвісти радянсько-російський «етнос» у вигляді продукту російської пропаганди. Свого часу в Прибалтиці люди, котрі приїхали після 1940 року, не голосували…
— Як не голосували? У Литві ми ухвалили «нульовий» закон: якщо хочеш стати литовським громадянином, маєш право голосувати. Латвія й Естонія пішли іншим шляхом, там була натуралізація, а в нас — «нульовий» варіант.
— І зараз у вас ніхто не голосує за російські партії?
— Тільки 6 % місцевого населення розмовляє російською. Які можуть бути у нас впливові російські партії?
— Багато росіян вважають литовську рідною мовою. Як вам вдалося викоренити радянську людину в етнічних росіянах?
— Потрібно мати дуже рухливу політику: часом бути дуже чіткими та принциповими, а часом, де немає якихось особливих проблем, дати вільність. Можна згадати й про права литовських поляків. І якщо Путін створив чужу цивілізацію, потрібно навчитися жити з чужаками, з чужими сусідами.

Без України, Литви, Білорусі не буде російської демократії
— Ваша країна платила за західний вибір. Суспільство пережило потрясіння. Громадський консенсус вже склався, розчарувань немає?
— Перші п’ять-десять років — це були страшні часи, коли грошей не було взагалі. Мою деканську зарплату я прокурював на цигарки. Навіть на їжу бракувало.
— Як ви заробляли?
— Їхав у Польщу, отримував гонорари, працював на телебаченні. Перетерпіли і виявилося, що наші господарники — розумніші, ніж гадалося.
— Вважаєте, що ідея об’єднаної Європи не застаріває?
— Ви краще відповіли, ніж литовці. Майдан показав. Якщо люди втрачають голову через ідею, отже, вона — жива. Люди знають, що там — вирішення питання, а не в місці, де панує хаос із криміналом і клептократією.
— Чи бачите ви демократичне майбутнє Росії після Путіна?
— Поки що не бачу і не хочу бачити. Тому що демократів там не стало. Бориса Нємцова слід поважати, назвати на його честь вулиці і в Києві, й у Вільнюсі. Його не стало, і питання демократичної Росії відклали на кілька десятиліть. Без демократичного реґіону Україна, Литва, Білорусь не буде демократичного руху європейських цінностей на схід, без цього не має майбутнього і в російської демократії.
— Чому так легко суспільство перейнялося імперською ідеєю?
— Маленький пласт. Російська велика культура — це міф, створений Сталіним. Росія мала цей культурний пласт 50 років. Від реформи Олександра ІІ до Миколи ІІ, до Першої світової війни. До цього часу Росія має тільки Пушкіна та Глінку. А після цього вона морила в ГУЛАГах своїх великих творців або відправляла їх у Сибір. Чайковський — це геніально (насправді він — українець. — Ред.). Але це — 50 років, з 1861-го по 1914 рік і все. І навіть це 50-річчя показало, що Росія — велика, якщо вона зі Заходом. А коли вона створює свій цивілізаційний шлях, нічого у неї не виходить.

Розмовляла Лана Самохвалова, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply