Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 6, 2019

Альфред Кох: «У Путіна не залишилося варіантів, крім міжнародного трибуналу»

Автор:

|

Вересень 03, 2015

|

Рубрика:

Альфред Кох: «У Путіна не залишилося варіантів, крім міжнародного трибуналу»

Альфред Кох

Альфред Кох — ідеальний герой для сучасного роману. Зазвичай у нас герой не розвивається, бо немає вертикальної мобільності: яким увійшов до книги, таким і виходить. А п. Кох був помітним учасником команди реформатора Анатолія Чубайса, встиг побувати в уряді, має досвід бізнесу, а тепер вважається одним із найяскравіших і найнепримиренніших дисидентів. Він зараз — у вимушеній еміґрації, позаяк на батьківщині проти нього порушено карну справу за вигаданий злочин.

Три сценарії близького майбутнього
— Які, по-вашому, сценарії найближчого російського майбутнього?
— Таких сценаріїв — кілька. Перша версія — війна, причому не обов’язково в Україні (але з найбільшою ймовірністю — там). Друга — палацовий переворот, коли Путіна здадуть свої. Третя — довічне правління Путіна без будь-якого просвітку. У мене — своя версія: все закінчиться тоді, коли не залишиться коштів на утримання армії та силовиків. Після цього захищати владу стане нікому. Безкорисливості в цих рядах, так само як і серед пропагандистів, не спостерігається. За темпами, з якими тануть резерви, за теперішніх цін на нафту гроші закінчаться через два-три роки.
— Отже, військовий переворот виключаєте?
— У Путіна самого немає вже ніякої легітимності, а у них… Хто вони без нього і що скажуть народу? На якій підставі той, хто скине Путіна, управлятиме Росією? Його не обрали, він — не миропомазаний монарх, не народний трибун, винесений наверх народним повстанням.
— А у війну не дуже вірите?
— Якби у Путіна було таке бажання і, головне, можливості, він би вже завоював Європу, а згодом і світ. Європа категорично не готова воювати, Штати — також. Там готові йти на будь-які поступки, аби не було війни. Україна — не член НАТО, й якщо Росія піде на Харків чи Маріуполь, впрягатися за неї ніхто не буде. І не тільки за неї. Наприклад, Естонія — член НАТО, але й за неї ніхто не полізе у світову війну. Уряди на Заході зараз не готові до опору, там немає фігур класу Рейґана чи Тетчер. Хочеться, звісно, вірити, що коли історична необхідність підійметься в повний зріст, коли ясніше ясного стане, що жодні угоди з Путіним неможливі, такі постаті з’являться самі собою. Але зараз його зупинити нікому. Й якби Путін не натрапив на серйозний опір в Україні, масштабна і відкрита війна почалася б уже давно. Але українська армія з кожним днем ??набирається досвіду і стає все сильнішою. Якщо торік марш на Маріуполь змогли зупинити тільки термінові заходи з боку Анґели Меркель і Франсуа Олланда, то цієї зими котел у Дебальцевому бурятським «ново росам» дався значно важче.
— А чеченські добровольці?
— Бойовитість чеченців — сильно перебільшена. Вони ніколи не лізуть у чужі справи. Я виріс у Казахстані, закінчив школу в Тольятті. Жив серед засланих німців і чеченців. Чеченці й інгуші жили замкнуто, ні до кого не лізли. Хоча, правда, багато билися, відстоюючи свої права. Не думаю, що чеченці зараз готові завойовувати Україну для Путіна. Вважаю, що нові повноваження російської поліції (стріляти в натовп, у жінок) — це якраз на випадок придушення занадто незалежної Чечні. Бо в Кремлі немає особливих ілюзій щодо відданості Кадирова. Путін уже давно б завойовував Україну, ні на що не заважаючи, але він зрозумів, що ресурсу забракне. Українська армія воює значно краще і рано чи пізно витіснить із так званої Новоросії так зване ополчення.
Мені здається, що сценарій війни був уже готовий. Вирішили збити російський борт, і «Бук» для цієї мети завезли, а далі — все зрозуміло: «Ми не можемо терпіти, що збивають наші мирні літаки!» І ніхто в світі б не пискнув: мирний же борт! А ополченці схибили, вистрелили в малайзійський «Боїнґ». А потім, коли війна зірвалася, почали тиснути за допомогою Новоросії. Але Путін не припускав, що перед ним — чудово мотивована армія, якій є за що воювати. Путіну здавалося, що це ополченці мотивовані, а виявилося, що все навпаки.

Путіна зіпсували високі ціни на нафту
— Чому зараз усіх лякають розпадом Росії?
— Цього я не розумію. Я подовгу жив у трьох місцях — Поволжі, Пітері та Москві. Все це були зовсім різні території зі своїми законами та традиціями. Поки в Росії не буде реальної федералізації, в ній нічого не зміниться. При диктатурі центру можлива тільки так звана вертикаль. І те, що всіх лякають саме розпадом — важливий показник. Отже, вони розуміють, що вся система управління гігантської країною тримається на голому залякуванні, фінансовому зашморгу та повній відсутності місцевого самоврядування.
— А на початку путінського правління були надії на нього?
— Тоді він багато що правильно робив — до 2003 приблизно року. До посадки Михайла Ходорковського, яка мені, як і більшості, представляється межею. Путіна зіпсували високі ціни на нафту. Його оточення, до речі, також від цього зіпсувалося. Відчуло шалену жадібність. Захотіли відібрати «Юкос». Нашептали, що Ходорковський домагається контролю над парламентом — що, я впевнений, було навіть не перебільшенням, а брехнею. Та й об’єктивно це було неможливо в той момент. Путін злякався і сказав: робіть із ним, що хочете. Але щодо ціни на нафту можна більше особливо не турбуватися. Вона впаде серйозно. І сировинної спокуси у Росії більше не буде.
— А є здогади, хто вбив Бориса Нємцова?
— Є впевненість, що без згоди Путіна це навряд чи було можливо, а Нємцов йому сильно заважав.
— Чим саме?
— Він був гаманцем опозиції, тобто акумулював гроші — в т. ч. й мої. Він був модератором опозиції, тому що єдиний із усіх умів домовлятися з різними людьми. Загалом, він був найвпливовішою людиною в усьому протестному середовищі, і найдосвідченішим. А ще він був хорошою людиною, це підтверджують навіть його закляті вороги. Гадаю, що це — якраз той випадок, коли ми дізнаємося правду, і швидше рано, ніж пізно.
— Яким вам представляється майбутнє Путіна?
— Він проживе довго. У неволі довго живуть.
— А як він опиниться у неволі?
— Унаслідок міжнародного трибуналу. Зараз у нього варіантів не залишилося. Спершу буде трибунал по «Боїнґу», потім поступово почнуть заарештовувати людей із його оточення і вони самі заговорять. Поступово доберуться і до Путіна.

«Мене візьмуть в аеропорту»
— Не шкодуєте, що порівняно пізно стали письменником?
— Я не став письменником, а лише веду блог. Але, мабуть, цей блог діє — інакше б не порушили проти мене справу.
— Ви не можете повернутися в Росію?
— Мене візьмуть в аеропорту.
— Що це за історія з контрабандою картини?
— Історія — сміхотворна, як усе, що вони зараз роблять. Картина, яку я хотів відвезти дружині в Німеччину, не варта десятої частини тих грошей, яку вони витратили на мою карну справу, і не представляє ніякої цінності, крім сімейно-біографічної. Але їм потрібен був якийсь привід, я їх розумію.
— Може, треба було з самого початку вибрати літературну професію?
— Толстому, наприклад, навіщось треба було спочатку вивчати східні мови в Казанському університеті, вилетіти звідти, повоювати на Кавказі і в Севастополі та загрузнути в гульні. Чехову навіщось треба було їздити на Сахалін (і справжній великий Чехов почався саме після Сахаліну). Ось я і рівняюся на такі високі зразки.
— Може в Росії початися повноцінний терор?
— Сучасна Росія нагадує мені досить страшні й сумні кадри з Катині. Я бачив хроніку ексгумації тіл польських офіцерів, котрих розстріляв Сталін. Ось розкопують там могили, ми бачимо мерців у шинелях, навіть особи їхні начебто збереглися… А потягнуть за руку — і рука відвалюється. Все згнило, одна видимість плоті. Ось приблизно в такому стані і перебуває сьогодні Росія. Окремі звірства в ній можливі, тортури можливі, вимагання. Але масовий терор — ні.
Розмовляв Дмитро Биков, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply