Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Александр Хуг: «Будь-які порушення мінських угод треба розслідувати»

Автор:

|

Серпень 04, 2016

|

Рубрика:

Александр Хуг: «Будь-які порушення мінських угод треба розслідувати»

Александр Хуг

Александр Хуг — заступник голови спеціальної моніторингової місії (СММ) Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ).

«Коли прибуваємо на місце, вони вже знають, що ми йдемо»
— Політичний комітет Парламентської асамблеї (ПА) ОБСЄ нещодавно прийняв резолюцію про проведення миротворчої операції в Україні…
— ПА не є органом прийняття рішень про проведення операцій. Такі рішення приймає лише Постійна рада ОБСЄ у Відні (Австрія), делегаціями 57 держав-учасників, які представляють свої уряди. Тому рішення, прийняте в ПА саме по собі не спричинить організацію миротворчої місії.
— Але ви неодноразово заявляли, що СММ дуже часто не отримує допуску на різні об’єкти в частинах Донецької та Луганської областей України…
— СММ справді зазнає великих труднощів із вільним доступом у зону конфлікту. Відсутність доступу означає неможливість перевіряти, чи дотримуються мінські угоди. Це не сприяє встановленню атмосфери довіри і не дозволяє нормалізувати ситуацію.
— Які саме об’єкти залишаються «без нагляду» ОБСЄ?
— Уздовж лінії зіткнення і на територіях, непідконтрольних українському уряду.
— Йдеться також про українсько-російський кордон?
— Райони на кордоні між Україною та Російською Федерацією (РФ), які не перебувають під контролем уряду. Зараз це — 408 км кордону. Там присутній жорсткий контроль бойовиків «Донецької народної республіки» (ДНР) і «Луганської народної республіки» (ЛНР). Нам не дозволяють відкривати передові патрульні бази. Наприклад, в Антрациті Луганської області чи в Амвросіївці Донецької області спостерігачі мають долати дуже велику відстань, перш ніж доберуться туди. В процесі висунення на ці об’єкти, ми змушені проїжджати безліч блокпостів. Коли прибуваємо на місце, вони вже знають, що ми йдемо. Отже, все, що бачимо, — ретельно контролюється. Крім того, ми там буваємо тільки в денний час доби.

«Фіксуємо порушення і додаємо в свій звіт»
— Із якими загрозами доводиться стикатися представникам місії?
— Є затримка доступу. Наприклад, ми перебуваємо на блокпості, вони телефонують начальникам і лише тоді дозволяють нам проїхати. Це фіксуємо як порушення і додаємо в свій звіт. Є ще умовний доступ. Можемо проїхати тільки в супроводі конвою. Остання категорія — відмова в доступі.
— І як діє ОБСЄ в таких ситуаціях?
— Коли ситуація справді небезпечна, то обмежуємо рух патрулів, бо не піддамо ж спостерігачів на невиправданий ризик. Але якщо виникають проблеми, сторони мають їх негайно усунути, бо наша свобода пересування не тільки чітко закріплена в мінських угодах, а й передбачена нашим мандатом.
— Коли виводиться з ладу техніка ОБСЄ, це також перешкоджає роботі місії?
— У роботу наших безпілотних літальних апаратів (БПЛА) регулярно здійснюється електронне втручання. Пілотам потрібен сигнал GPS, щоб управляти БПЛА на відстані до 150 км і на висоті 5 км. Але навіть на цій висоті нашим БПЛА заважають засоби електронного протидії. Також з нашими безпілотниками є відеозв’язок, але й цей канал порушується.
— А чи проводилися розслідування таких інцидентів?
— Ми сподіваємося, що ці інциденти будуть розслідувані. Будь-які порушення мінських угод треба розслідувати. Але ми не чули про жодні офіційні розслідування.
— Чи є у місії можливість проводити такі розслідування самостійно?
— Ми намагаємося зрозуміти такі випадки для себе. Але у випадку збитих БПЛА, то нам не дали навіть доступ до місця аварії, навіть уламки БПЛА на руки не дали. Очевидно, що ми могли знашти переконливі докази того, що сталося насправді.

Бойові дії можуть спалахнути в будь-який момент
— Серед спостерігачів ОБСЄ немає українців, зате є росіяни. Чи були якісь ініціативи щодо виключення їх із СММ?
— Учасники СММ представляють 47 держав, загалом — 702 спостерігачі. 40 із них — з РФ. Але в нас також працюють понад 300 українських громадян, хоча вони й не є безпосередніми спостерігачами. Розумію, що наявність громадян РФ у місії викликає критику. Але Росія брала участь у прийнятті рішення при організацію СММ, тому їх не можна виключити. Вони зобов’язані робити свій внесок — і фінансовий, і в наданні персоналу. Та місію критикують і на території, непідконтрольній уряду України — за те, що ми працюємо і співпрацюємо зі спостерігачами з країн-членів НАТО. То ж звинувачення маємо з обох сторін.
— Як часто місія ОБСЄ перевіряє склади військової техніки?
— Кожні відвідини документуються в наших щоденних звітах. У нас немає якоїсь закономірності, бо це було б занадто передбачувано. Тому це — візити без попередження. Але для цього нам потрібен доступ. А в ньому часто відмовляють.
— Чи фіксує ОБСЄ збільшення одиниць техніки та боєприпасів на складах у ЛНР і ДНР?
— Ми фіксуємо серйозну боєготовність по обидва боки лінії зіткнення. Є великі скупчення боєприпасів на територіях, непідконтрольних уряду України, але ми також бачили, наприклад, в районі Маріуполя, велике скупчення боєприпасів до «Градів» на території, контрольованій українською стороною. Таким чином, є ризик, що бойові дії можуть спалахнути в будь-який момент.
— Чи вважаєте ви, що теперішня ситуація на Донбасі безпечна для проведення місцевих виборів на тимчасово окупованих територіях?
— Завдання СММ — документувати ситуацію на місцях. Чи підходить ситуація для того, щоб проводити вибори, вирішувати не намм. Але мінські угоди порушуються безперервно. Ризики на лінії зіткнення зберігаються, озброєння не відводиться, сторони перебувають занадто близько, бойові дії тривають значними темпами. Мирне населення страждає і люди продовжують вмирати. Діти не можуть ходити в школу, люди не можуть повернутися до роботи, не можуть відвідувати друзів, сім’ї розділені, подорожні застрягають на пропускних пунктах та отримують травми, викликані конфліктом.

Є все, що завгодно, крім безпеки
— Чи поліпшується чи гуманітарна ситуація з прибуттям гуманітарних конвоїв із РФ?
— Не можу цього сказати. Але на території ліворуч і праворуч від майже 500-кілометрової лінії зіткнення, яка, по ідеї, мала б бути зоною безпеки, є все, що завгодно, крім самої безпеки. Вона сповнена небезпек і ризиків. Вона «кишить» мінами. Там залишилося багато боєприпасів, завдані збитки інфраструктурі — там небезпечні і газогони, і лінії електропередач. Солдати ж воюють не в чистому полі, а в забудованих районах.
— Чи звертаються місцеві жителі за допомогою безпосередньо до представників місії ОБСЄ?
— Дуже часто і з різних причин. У Києві наші колеги отримують дзвінки з непідконтрольних владі територій, коли мирні жителі повідомляють, що їхній житловий будинок обстрілюють або важку зброю встановлюють поруч із їхніми будинками і звідтіля ведеться вогонь. І люди кажуть: «Будь ласка, допоможіть нам!» Або телефонують нам із пунктів пропуску і кажуть, що черга не рухається і вони застрягли там у нічний час доби. Крім цього, звертаються до наших патрулів і кажуть, що, наприклад, в їхньому населеному пункті немає води, бо лінія електропередач виведена з ладу через обстріли. Місія не може допомогти безпосередньо, позаяк це — не гуманітарна організація, але спостерігачі беруть інформацію до відома і знаходять когось, хто справді може допомогти, відремонтувати щось.
— Чи часто доводиться спостерігати вороже ставлення місцевих жителів до спостерігачів?
— Така ворожість існує. І вона буває організованою.
— Зрежисованою?
— Так, коли людей цілеспрямовано відправляють у певні місця. Втім, навіть коли не можна безпосередньо стверджувати, що акції є організованими, там завжди присутні представники ДНР або ЛНР. Вони не втручаються, поводяться пасивно, але за всім стежать. Зрозуміло, що це — також обмеження нашої свободи пересування. Це порушення їхніх зобов’язань у рамках мінських угод. Що не менш важливо, ми також стикаємося з аґресією місцевих жителів, котрі вже по горло ситі тим, що відбувається. Адже вони вже два роки перебувають під обстрілами, дехто — під безперервними. Ми — єдина міжнародна організація з таким значним представництвом, на яку вони можуть вилити свої біди. Ми це розуміємо. Непросто слухати цих зневірених мирних жителів, але це також завдання нашої місії — слухати і пробувати допомогти. У таких випадках, через 15-30 хвилин ситуація заспокоюється і спостерігачі можуть вступити в діалог. Я повністю розумію такі справжні емоції, адже ці мирні жителі страждають занадто довго. Як би не було важко, спостерігачі готові повертатися туди і знову розбиратися з цими непростими ситуаціями. Але, знову ж таки, саме сторони конфлікту можуть усе це скінчити, дозволивши цим людям зітхнути і жити нормальним життям. Бойові дії — це не нормально. Їх необхідно припинити. Два з половиною роки — це занадто.
Розмовляв Євген Матюшенко, УНІАН

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...