Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 21, 2018

Александр Хуґ: «На Донбасі сторони готові до наростання насильства»

Автор:

|

Травень 31, 2018

|

Рубрика:

Александр Хуґ: «На Донбасі сторони готові до наростання насильства»

Нещодавно Александр Хуґ, керівник місії спостерігачів Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ) в Україні, виступив перед студентами Українського католицького університету та національного університету «Львівська політехніки» і розповів про особливості роботи спеціальної моніторингової місії (СММ) в Україні.

Ситуація залишається непередбачуваною
— СММ уже чотири роки працює в зоні бойових дій на сході України. Чи можна говорити про те, що найгарячіша фаза конфлікту вже позаду? Наскільки високою залишається ймовірність повернення масштабного застосування сили?
— Навіть через чотири роки ми продовжуємо фіксувати численні порушення на лінії зіткнення. Ми сигналізували про ці порушення у більш ніж 1,3 тис. звітах місії. Вони свідчать про те, що насильство триває, що воно нікуди не зникло. Впродовж минулого року ми зафіксували більше 400 тис. випадків порушення режиму припинення вогню, а це більш, ніж тисяча порушень на день! Отже, конфлікт досі перебуває в гарячій фазі. Крім цього, ті види озброєння, які згідно домовленостей мали бути відведені, досі перебувають у зоні бойового ураження. Загалом ситуація залишається непередбачуваною, а сторони готові до наростання насильства та загострення конфлікту.
— СММ наглядає за дотриманням прав людини та забезпеченням необхідного захисту цивільного населення під час війни. Які найболючіші проблеми у цій сфері ви б виокремили станом на зараз?
— Найгірше, що ми досі фіксуємо факти появи нових жертв серед цивільного населення. Й оскільки впродовж чотирьох років режим припинення вогню порушується чи не щодня, то цивільне населення починає сприймати таку ситуацію, як норму. Однак, це не нормально! І ми маємо зробити все можливе, щоб припинити насильство і покінчити з цією ненормальністю. Маю на увазі не лише спеціальну місію ОБСЄ, але й сторони конфлікту та ще журналістів. Треба працювати разом у цьому напрямку.

Усі зусилля — заради цивільних
— Ви неодноразово наголошували про небезпеку мінних полів для цивільного населення і спостерігачів. Чи помітно якийсь прогрес у розмінуванні небезпечних ділянок?
— Міни — це такий вид озброєння, який не вибирає своїх жертв. Міна не бачить різниці між військовим і цивільним, між дорослим і дитиною. Ще 2014 року сторони конфлікту визнали існування проблеми мінних полів. Вони розпочали поступовий процес розмінування та погодилися не встановлювати нових мін. У тих місцях, де міни поки що неможливо вийняти та деактивувати, небезпечні ділянки почали позначати й обгороджувати. Ми фіксуємо факти розмінування та знакування, однак їх не так уже й багато. А в деяких випадках ситуація змінювалася буквально за ніч: удень ми фіксували, що відбулося розмінування ділянки, а наступного ранку на тому ж місці з’являлися нові міни. Однак розмінування — це насамперед сфера компетенції сторін конфлікту. Саме вони мають цим займатися.
— Наскільки часто особисто ви відвідуєте зону конфлікту і спілкуєтеся з людьми на лінії зіткнення? Як там сприймають спостерігачів ОБСЄ?
— Намагаюся відвідувати ці райони хоча б впродовж одного тижня на місяць. Мене дуже цікавить, що люди думають і відчувають. Наша місія полягає в тому, щоб працювати насамперед для людей, котрі опинилися в зоні бойових дій. Усі наші зусилля — заради них. Однак спостерігачі ОБСЄ не можуть фізично зупинити насильство та війну. Людям часом важко збагнути, чому навіть після нашого приїзду та спілкування бої тривають. Ми розмовляємо з ними, фіксуємо їхні скарги та моніторимо ситуацію, а потім обстріли продовжуються. Розумію розчарування цих людей. За чотири роки не було і дня, щоб десь не стріляли. Водночас мене здивувало і зворушило те, що українці з обох боків лінії розмежування не впадають у відчай. Більшість людей не тримають у собі гніву та ненависті. Вони не вірять в цей конфлікт. Вважають, що це не їхній конфлікт. І найголовніше, що всюди, де ми буваємо, люди кажуть нам: «Ми хочемо, щоб це закінчилося. Вже досить!». Звісно, нескінченне насильство позначилося на психологічному стані населення. Багато хто скаржиться на страх перед обстрілами, на нервові зриви, проблеми з серцем. Особливо важко дивитися на дітей, які не розуміють, чому гинуть їхні батьки та відбуваються нічні обстріли. Наслідки цього конфлікту нелегко буде подолати. Вони ще довго позначатимуться на житті суспільства.

Факт обмеження — промовистий і самодостатній
— Президент України, урядовці й українські медіа окреслюють бойові дії на сході словами «російська аґресія проти України», «російсько-українська війна». Водночас спостерігачі СММ не мають повноважень визначати сторони конфлікту такими термінами. Чи не посилює ваш підхід невизначеність і заплутаність і так складної ситуації? У чому користь такої послідовної нейтральності?
— Замість терміну «нейтральність», я волів би вживати термін «об’єктивність». Визнаю, що відмежуватися від впливу емоцій і вражень спостерігачам доволі складно. Врешті-решт, усі наші 700 спостерігачів і 400 українських працівників місії — люди. Однак мандат місії передбачає, що ми маємо сприяти нормалізації ситуації. Вказування на когось пальцем жодним чином не допоможе врегулюванню конфлікту. Україна, Російська Федерація (РФ) і ще 55 країн-членів ОБСЄ уповноважили нас фіксувати факти. Не ми вигадали собі це завдання, нам доручили так працювати. У конфліктних ситуаціях реальність нерідко викривлена, а факти заплутані та приховані в тумані війни. Саме тому й виникає особлива потреба об’єктивності. Наш внесок полягає в тому, що сухі факти мають значення. Вони формують основу для рішень, які можуть зменшити рівень насильства, чи підтримати захист цивільного населення. Якби все важке озброєння, яке ми зафіксували минулого року, було відведене, то в зоні бойових дій стало б менше аж на 4 тис. одиниць засобів ураження цивільного населення! Ми в жодному разі не займаємося цензуруванням наших звітів. І фіксуємо озброєння там, де воно є. Кожному зрозуміло, хто відповідає за конкретне порушення. Не потрібно тицяти пальцем і називати, адже це й так очевидно. Зрозуміло, хто відповідає за танк у Донецьку, а хто відповідає за танк у Авдіївці. Звісно, кожна сторона хоче, щоб її підтримували. Однак наша роль не в тому, щоб виправдовувати чи звинувачувати. Наше завдання в тому, щоб виявляти факти.
— У листопаді 2017 року ви зустрічалися із Олександром Захарченком. Тоді ви описали ту зустріч як «конструктивну». Чи після розмови з ним покращилась безпека роботи місії ОБСЄ на окупованій території?
— Наші спостерігачі документують усі факти перешкоджання їхній діяльності. Перешкоди нам створювали зі самого початку. Наприклад, обмежували свободу пересування спостерігачів. Певна річ, такі інциденти відбуваються не в тих самих місцях щодня. Я зараз не намагаюся уникнути відповіді на ваше питання, однак маю сказати, що сторони конфлікту перешкоджають нашій діяльності тому, що знають: якщо ми щось побачимо, то відзвітуємо про це. Такі перешкоди відбуваються з обох боків, хоча на непідконтрольній території вони, можливо, аґресивніші та різкіші. Однак сам факт обмеження — також промовистий і самодостатній. Якщо нас зупинили під тим чи іншим приводом і не дають їхати далі, то очевидно, що там є щось таке, чого нам не хочуть показувати. Це дуже чітка й усім зрозуміла ситуація. Ми це фіксуємо у звітах.
— У зоні бойових дій почав працювати штаб Об’єднаних сил. Міністр оборони України вважає, що зміна формату та структури командування позитивно вплине на життя цивільного населення біля лінії зіткнення. А які ваші прогнози й очікування?
— Роботу нашої місії визначає мандат, який надали держави-учасниці ОБСЄ. Формат нашої роботи Україна підтримала, тож якщо у зоні конфлікту відбудуться суттєві структурні зміни, то ми, мабуть, відреагуємо змінами нашої операційної діяльності. Однак основа нашої діяльності залишиться такою, як і була раніше.
Розмовляв Андрій Дрозда, Zaxid.net

До слова
Угорська влада неодноразово порушувала питання щодо введення постійної місії ОБСЄ у Закарпатську область, стверджуючи, що закарпатським угорцям начебто загрожує якась небезпека з боку України. однак Александр Хуґ заявив, що ситуація у Закарпатській області є загалом спокійною і немає необхідності посилювати місію ОБСЄ в цьому реґіоні. «Місія посилила патрулювання в Закарпатській області, і все, що вдалося зафіксувати, було опубліковано. Згідно з інформацією, яку ми отримали з команди з Івано-Франківська, ситуація у реґіоні загалом є спокійною. Якщо ситуація на Закарпатті зміниться, ми, звісно ж, повідомимо про це. На цьому етапі не бачимо необхідності у збільшенні кількості спостерігачів в івано-франківській команді», — зазначив емісар. Також він повідомив, що спостерігачі налагодили регулярні контакти з представниками місцевої влади, громадянського суспільства, журналістами та місцевими жителями. «Факти, які ми встановлюємо, відбиваємо у своїх звітах. Як я вже казав, у Закарпатській області спостерігаємо цілком спокійну ситуацію», — додав п. Хуґ.

About Author

Meest-Online

Loading...