Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 14, 2018

Айварас Абромавічус: «Якщо військові дії не відновляться, то наші найгірші економічні показники — вже позаду»

Автор:

|

Червень 18, 2015

|

Рубрика:

Айварас Абромавічус: «Якщо військові дії не відновляться, то наші найгірші економічні показники — вже позаду»

Айварас Абромавічус

Литовець Айварас Абромавічус — один із трьох міністрів-іноземців, призначених в український уряд у грудні 2014 року. Він розповів про реформи в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі  й про те, що він робить, аби залучити інвесторів в Україну.

Найкраща дієта — політика
— Скажіть, за півроку роботи у відомстві у вас не зник запал енергії?
—У мене заряд енергії завжди — достатньо високий. Але за десять перших днів на посаді відразу ж схуд на 3 кг. Упродовж перших двох тижнів поїхав до Лондона, на зустрічі з Сума Чакрабарті, головою Європейського банку реконструкції та розвитку, розповідаю: «Ми будемо робити це, ми будемо робити те». Він поглянув на мене й каже: «Побачимо через півроку, чи буде у тебе стільки ж енергії». Президент теж через місяць після наших призначень зібрав нових міністрів і сказав: «Аби у вас руки не опустилися за півроку». Я відповів: «Якщо ви нас через півроку ще побачите, то, швидше за все, руки не опустяться».
— Одна з причин відсутності реформ, на думку тих, хто спостерігає за подіями в Кабміні, полягає в тому, що «реформатори» — слабо мотивовані. Їм мало платять, а їм банально потрібно утримувати свої сім’ї. І, будучи класними фахівцями, затребуваними державою, вони змушені йти. Або вони просто втрачають свою мотивацію…
— Я не згоден із тим, що мотивація здійснювати реформи зникає тому, що не платять грошей. Це — не так. Якраз ті, хто отримував додатково в конвертах, і не проводили реформ. У них зарплати були нормальні. Хтось крав, хтось заробляв на виділенні квот на металобрухт, або на заборонах, або на знятті заборон. Далі – ділилися. У мене працюють ті, хто готовий був працювати безкоштовно. Звісно, це — не довготерміновий варіант вирішення проблеми, тому обов’язково потрібно створювати фонд. Або ж мати змогу скоротити людей, але залишати фонд зарплат, розподіляючи його серед тих, хто залишився і є цінним як фахівець.
— І які реформи відбуваються у вас?
— Візьмімо тільки наше міністерство. Це — і дерегуляція, і реструктуризація самого відомства, і держзакупівлі, і реформування держкомпаній. Вперше в Україні ми підготували звіт «Топ-100 державних компаній» — у ньому вказані всі параметри реформи управління держпідприємствами.
Держзакупівлі успішно переводимо в електронну форму — до пілотного проекту з електронних закупівель вже приєдналися міністерства, Київська міська державна адміністрація, Львівська міська рада. Міністерство оборони, наприклад, вже вирішило проводити в електронному вигляді й масштабніші закупівлі, тому що середня економія — 12-20 %. До кінця 2016-го хочемо перевести всі держзакупівлі в електронну форму і заощадити до 10 млрд грн.
— А що не вдається?
— Ми будемо припускатися помилок. В тому числі, кадрових. Найлегше — нічого не робити. Ми спростили адміністрування податків, скоротивши їх із 22 до 11. А зараз розпочали роботу над глибокою податковою реформою. Тому що це — найголовніша реформа для бізнесу. Всі кажуть: «Немає її». Але до кінця літа пройде громадська дискусія, в жовтні буде голосування у Верховній Раді, а з 1 січня у нас буде нова податкова система.
І не скажу, що це буде остаточний варіант. Напевно, швидкого стрибка не відбудеться. Що встигли зробити, то це – закони щодо захисту прав інвесторів, із дерегуляції, ліцензування. Все інше відіб’ється на рейтинґу через рік. Ми зараз опинилися на самому дні. Відповідно, й інвестиційний клімат у нас є далеким від привабливого.
— А вами задоволені в Адміністрації Президента?
— Не знаю, не хотів би оцінювати їхню думку. Гадаю, що є позитивні моменти й інші речі, у яких ми ще не зробили гідного прориву.

Макроекономічна ситуація в країні — дуже важка
— Ви кажете, що скасували дозволи, сертифікацію, ліцензії. Я кажу, що це ні до чого не призвело, корупція нікуди не щезла…
— До деяких питань ми ще просто не добралися. Макроекономічна ситуація в країні — дуже важка, в дуже поганому стані. Головні причини цього — військовий конфлікт, який триває вже понад рік, анексія частини території, руйнування транспортної інфраструктури, фізична втрата основних фондів. Важливі й зовнішні чинники, які мають негативний вплив.
Україна — один із головних експортерів зерна у світі. На зовнішніх ринках створився несприятливий ціновий фон. У світі маємо два роки поспіль рекордний урожай кукурудзи. Ціна на неї зараз є на 40 % нижча, ніж 21 місяць тому.
Є проблеми й на ринку сталі. Україна до військового конфлікту була сьомим найбільшим виробником сталі у світі. Зараз вона — на десятому місці. Також, звісно, негативно впливає на нас закриття російського ринку.
— Чи видно світло в кінці тунелю?
— Із гарних новин варто згадати те, що якщо військові дії не відновляться, не погіршиться ситуація на фронті, то наші найнижчі економічні показники — уже позаду. Новий уряд зробив усе можливе, щоб отримати гроші від міжнародних фінансових інститутів, щоби стабілізувати макроекономічну ситуацію. Додаткова фінансова допомога дала змогу майже вдвічі підвищити резерви Національного банку — до 10 млрд. USD — і сприяла тому, що курс національної валюти стабілізувався й залишається на цьому рівні вже близько двох із половиною місяців.
— Коли вже з’явиться стратегія економічного розвитку?
— Стратегія економічного розвитку країни буде розроблена до кінця червня ц. р., і ми будемо готові оприлюднити наше бачення економічного розвитку України. Наша мета в довготерміновій перспективі — стати частиною європейського економічного співтовариства, бути членом Європейського Союзу (ЄС). Я, як екс-громадянин ЄС, можу сказати, що наприкінці 1990-х ця мета також виглядала недосяжною для Литви, та в підсумку вона все-таки стала членом ЄС. Тому нам треба йти тим же шляхом, всі структури максимально синхронізувати, інтегрувати з ЄС, переходити на їхні стандарти.
— Що ж усе-таки є головним гальмом реформ у країні?
— Система.
— Тобто?
— 200 470 документів торік — у міністерстві. Сидиш і підписуєш. Потрібно змінити регламент Кабінету Міністрів, виробити якусь спрощену процедуру. У німецькому уряді я ходив із радником канцлера Німеччини з економіки, ми обговорювали, як усе працює. Вони збираються раз на тиждень — максимум вісім питань. У нас — 53 питання, а ще десять — «із голосу». Більшість речей має вирішуватися не на рівні уряду. Треба робити децентралізацію та вирішувати безліч питань на місцевих рівнях і на рівні міністерств.

Усі гроші пообіцяли до конференції
— 20 травня Кабмін провів через Верховну Раду два законопроекти, дозволивши уряду в будь-який момент зупиняти виплати за зовнішнім боргом. Чи подібні рішення не перекреслюють вашу роботу з інвесторами?
— Ні.
— А я знаю, що інвестори кажуть, що після таких рішень навряд чи хтось із них купить тут хоча б одне підприємство…
— Звісно, ні. У світі є інвестори, котрі цікавляться борговими зобов’язаннями, інші — інвестуванням у біржові акції, є третя категорія — ті, хто здійснює прямі інвестиції: Philip Morris, Motorola, Microsoft тощо. Вони не мають нічого спільного з борговими зобов’язаннями країн.
Більшість тих, хто буде зацікавлений в інвестиціях в Україну, — це мультинаціональні компанії. Вони знають, що таке великі політичні ризики. Ми щодня працюємо над тим, щоби остаточно визначити дати проведення бізнес-форумів у Вашинґтоні, Берліні, Парижі, Варшаві й Торонто. До кінця року нам потрібно провести, як мінімум, п’ять форумів. Ми вже організували конференцію на підтримку України, було 550 делегатів із 85 країн і міжнародних фінансових інститутів.
— Дивна конференція, правду кажучи, вийшла. Спочатку її заявляли як донорську, потім виявилося, що на підтримку України. Чому так?
— Зазвичай донорські конференції проходять так, коли хтось один виходить і каже «Я стільки даю», інший — «Я стільки даю». Через те, що у нас була така погана макроекономічна ситуація, нам усі ці гроші пообіцяли до конференції — через Міжнародний валютний фонд і Світовий банк.
— Тобто, вже не було сенсу в її проведенні?
— Звісно, був!
— Чого ж досягли?
— Обговорювали, чого нам бракує. Для нас важливо було скликати максимальну кількість партнерів зі Заходу, пояснити, показати, чим ми займаємося, щоби вони повернулися до своїх країн зі словами: «О, цим хлопцям можна довіряти, у них — війна, шалене падіння економіки, 36 місяців поспіль зниження промислового виробництва, популісти, підняття тарифів, божевільна енергетична реформа, але процес іде».
Розмовляли Світлана Крюкова, Севгіль Мусаєва-Боровик, Дмитро Ларін, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...