Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Dec. 17, 2017

Успішний бізнес Романа Шухевича

Автор:

|

Червень 28, 2012

|

Рубрика:

Успішний бізнес Романа Шухевича

Недарма кажуть, що постаті історичного масштабу після смерті стають цілковито залежними від сучасників. Леґенду українського національно-визвольного руху головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича ця доля теж не оминула. За роки незалежності України генерал-хорунжого Чупринку відлили в словесній бронзі стільки разів, що він став схожий на типовий образ революціонера-аскета. А про те, що він був людиною з крові і плоті, до того ж вельми цікавою й різнобічно розвиненою, якось забувають згадувати.

«Я маю іншу мету»

Хоч народився він 105 років тому (30 червня 1907-го), Роман Шухевич і в очах нинішньої молоді виглядав би цілком сучасним: займався багатьма видами спорту — футболом, волейболом, баскетболом, легкою атлетикою, плаванням, фехтуванням. 15—16 вересня 1923 року на четвертих Запорізьких іграх у Львові встановив рекорд у бігу на 400 м із перешкодами, на 100 м і переміг у плаванні на 100 м із часом 1 хвилина 54,7 с, посів призові місця у метанні диска та ядра. Після запливу на 100 м юнак сказав друзям: «Що то сотня метрів! Я маю іншу мету. Ось побачите, перепливу канал Ла-Манш…»

Любив коней, гарно їздив верхи. Був добрим футболістом і лещетарем (лижником), а також любителем мандрівок. На човні пройшов із Галичини по Бугу та Віслі до Балтики й назад — на веслах проти течії. Ще гімназистом уступив до Української військової організації. Міцний фізичний гарт не раз виручав Шухевича, зокрема під час полювання на нього гестапівців.

Він здобув інженерну освіту у Львівській політехніці за фахом «будівництво мостів і гребель». Добре знав польську, німецьку, старогрецьку, старослов’янську мови, латинь. Уже в зрілому віці, слухаючи Бі-бі-сі, самотужки вивчав англійську мову. Розумівся на всіх дисциплінах військової справи, прекрасно знав історію України та всесвітню історію, літературу, філософію.

На європейський лад

У середині 1930-х загострилося протистояння між польською владою й українськими націоналістами. Після вбивства в червні 1934 року міністра внутрішніх справ Польщі Перацького поліція провела арешти. У тюрмі опинився й Шухевич.

Українці, які на той час мешкали в Польщі (Західна Україна була частиною Польщі до 1939 р.), мали величезні проблеми з улаштуванням на роботу. Ті ж, хто був засуджений, узагалі мали право працювати лише в «Маслосоюзі» (крайова молочарська спілка, заснована 1907 р. у Стрию), «Центросоюзі» (українська господарсько-економічна організація, діяла з кінця XIX до першої половини XX ст.) або в якійсь іншій кооперації. Коли 1937 року Роман Шухевич звільнився з в’язниці, питання роботи постало й перед ним.

Тож 30-річний Роман Шухевич і його 22-річний товариш Богдан Чайківський (він квартирував у будинку Шухевичів) задумали створити бюро реклами й поставити його на європейський лад. Шухевич, до речі, не міг зареєструвати фірму на своє ім’я через «кримінальне» минуле. Тому формальним власником став Чайківський, економіст за освітою. А генератором ідей і організатором процесу виступав його старший товариш.

…і без капіталу

Прикметно, що свою діяльність фірма почала без стартового капіталу й без грошових спонсорів. Тут яскраво проявився творчий і організаторський талант Романа Шухевича.

Необхідно було придумати для підприємства назву. Вона мала бути зрозуміла для всіх — своїх і чужих. Тому фірму назвали латинським словом «Фама», що в перекладі українською мовою означає розголос, поголоску, чутки.

На початку це була дуже скромненька фірма, що збирала від різних установ оголошення й розміщувала їх у часописах за домовленою з окремими газетами знижкою в ціні. Газета «Діло», найстаріша українська щоденна газета на Галичині, дала 75 % знижки на рекламні оголошення. Інші газети також надали знижки. Фірма займалась не тільки розміщенням реклами, а і її створенням — писали тексти, робили графічне оформлення. Реклама була веселою: «Вже всі воробці знають, що паста «Елєґант» є найліпша!»; «Як бджолі мед, так курцеві «Калина».

Але дуже швидко ця скромненька «Фама» розрослась у потужне, багатогалузеве підприємство. Фірма вийшла на Краків і Варшаву, розміщувала оголошення в газетах «Варшавська» та «Цодзєнни кур’єр» у Кракові, давала оголошення в Німеччині й Угорщині.

Реклама + економічне шпигунство

Кілька років тому Богдан Чайківський видав у Львові книгу «Фама», у якій він розповідає про діяльність фірми. І розповідає багато цікавого й інтриґуючого. Як вам, приміром, таке? «Ми давали навіть еротичні оголошення. Пам’ятаю, на одній рекламі була намальована дівчина, яка виставила коліно. Іноді хтось помічав: «Навіщо ви показуєте коліна? Це непристойно!» Але то був добрий хід, ми потім переконалися», — зауважує Чайківський. Еротичні оголошення про продаж жіночої білизни й одягу, звісно, шокували львів’ян.

Конкуренти кусали лікті від заздрощів. «Фама» забирала найкращі замовлення й набувала популярності — багато в чому завдяки піар-ходам Шухевича. «Іноді ми придумували різні історії. Наприклад, повідомили в польську й жидівську пресу, що о 10.00 ранку жінка позбавить себе життя, стрибнувши з даху готелю «Жорж». І скидали звідти ляльку велику з якоюсь рекламою…» — пише п. Чайківський.

Не гребували й економічним шпигунством. «Ми мали добре поставлену розвідку. Ми намагалися ближче зійтися з дівчатами на телефонних станціях, і вони допомагали нам. Коли, наприклад, директор «Центросоюзу» вів важливу розмову з якимось іншим директором із політичної або економічної справи або проти нас, дівчина на станції підключала до розмови наше бюро й говорила: «Увага!». Тоді я сидів тихо та слухав. Така розвідка допомагала нам здійснювати різні махінації, на яких ми добре заробляли», — зізнається пан Богдан.

Кошти йшли до скарбниці ОУН

Шухевич усюди мав знайомих з ОУН, які не мали роботи. Тож він замислив розвинути підприємство й дати їм місце праці. Почали створюватися представництва в кожному повіті, зламали заборону створювати українські підприємства на Волині, бо українська кооперація була на той час тільки в Галичині (це було зумовлено тим, що між Львівським і Волинським воєводствами існував так званий «сокальський кордон», установлений польською владою для обмеження зв’язків між українськими землями).

Отож, паралельно з величезною мережею своїх представників «Фама» підтримувала мережу ОУН. Фірма вела подвійну бухгалтерію, відокремлюючи відомості для податкової від вкладів на фінансування ОУН. 1938 року вона взяла на себе організацію похорону генерала Мирона Тарнавського. 24 грудня 1938 року Роман Шухевич поїхав на Закарпаття захищати Карпатську Україну, і фірма працювала під керівництвом Богдана Чайківського до вересня 1939-го.

На початок того року фірма була неймовірно потужною. У цей період Богдан Чайківський запропонував Романові Шухевичу відкрити фабрику содової води. Планувалося зробити кілька таких фабрик у кожному повітовому союзі і все це не лише для того, щоб мати прибутковий бізнес, а й для того, щоби праце­влаштувати українців(!!!).

Зрозуміло, що Друга світова війна і перехід Західної України під контроль СРСР повністю скорегував плани «Фами». Бізнесовий талан зрадив партнерів: сталінську грошову реформу вони сприйняли як «трюк» і наказали не вимінювати грошей. Прийшла реформа — і підпілля залишилось без нічого, окрім допомоги населення. Підприємство припинило своє існування у вересні 1939-го, так і не реалізувавши більшості своїх перспективних ідей…

Тим не менше, новій генерації українських патріотів, схильних до бізнесу без відриву від політики, мабуть, варто зробити книгу «Фама» настільною…

Доброслава Хміль

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...