Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 25, 2017

Реальність і мрії академіка Богомольця. Його смерть Сталін сприйняв як особисту образу, бо сподівався, що той створить еліксир довголіття

Автор:

|

Травень 24, 2012

|

Рубрика:

Реальність і мрії академіка Богомольця. Його смерть Сталін сприйняв  як особисту образу, бо сподівався, що той створить еліксир довголіття

Олександр Богомолець — український патофізіолог, основоположник наукової школи, організатор української науки — народився 25 травня 1881 року в Києві, у Лук’янівській в’язниці, де сиділа під час слідства його мати Софія, яка за зв’язок із революціонерами-народниками отримала 10 років каторги в Сибіру. Спочатку він виховувався в родині матері на Полтавщині, згодом — у Ніжині, Кишиневі й Києві, у родині батька — лікаря Олександра Богомольця-старшого.

Мати перед смертю подарувала йому Шевченків «Кобзар». На старій мішковині, якою була обгорнута палітурка, вишила три сині волошки. Книгу 60-річний академік узяв до столиці СРСР, куди його запросили для вручення найвищої нагороди — ордена Леніна. Це була неділя, 22 червня 1941-го.

Того дня він збирався їхати додому. Випив ліки, одягнувся, подивився на годинник. «Чомусь радіо мовчить», — подумав. І тут пролунав голос диктора: «Сегодня, в 4 утра, без объявления войны германские войска напали на нашу страну и подвергли бомбежке со своих самолетов наши города — Житомир, Киев, Севастополь, Каунас…»

Академію наук України евакуювали на схід, у тил. Олександр Богомолець із дружиною Ольгою, сином Олегом, невісткою Зоєю й онукою Катериною вирушив до Уфи, столиці Башкирії. Туди вивезли науково-дослідні інститути. Академік організував станції для переливання крові, налагодив у шпиталях застосування вакцини АЦС, яку винайшов

1929-го. Про значення цього свого винаходу згодом розповів усьому світові у радіопромові англійською: «Я мріяв продовжити людське життя. Війна перервала цю роботу, призначену для всього людства, досліди не завершені. В евакуації я повернувся до роботи над сироваткою, тепер для загоєння вогнепальних ран, тяжких переломів, для боротьби з інфекціями».

Сироватка Олександра Богомольця врятувала сотні тисяч солдатських життів. Після війни її закуповували в СРСР майже всі країни Європи.

В евакуації в Олександра Богомольця загострився туберкульоз, яким заразився у дитинстві від матері. «Ти зовсім себе не бережеш, — казала дружина Ольга. — Весь час говориш про спасіння світу, а себе занедбав». «Нехай і в далекому майбутньому, але все-таки настане золотий вік людини, — усміхнувся їй у відповідь. — Там не буде місця для страждань. Сама смерть стане химерою й перетвориться на жахливий сон».

За допомогою своєї вакцини він сподівався призупинити процес старіння організму і мріяв продовжити життя людини до 120 й більше років.

До Києва Олександр Богомолець із працівниками академії повернувся, коли німці були в Дарниці. Відступаючи, вони замінували головний корпус Інституту фізіології. Будівлю врятувала від вибуху прибиральниця — перерізала дроти, які вели до чотирьох сейфів із мінами.

Будинок №12 на вулиці Ви­ноградній (тепер — Богомольця), де академік із родиною мешкав до війни, уцілів. У квартирі №17 під час окупації облаштувалися німецькі офіцери.

Хвороба проґресувала, та він продовжував працювати. Учені самі розчищали території, ремонтували приміщення, установлювали лабораторне устаткування. Під керівництвом академіка звели кілька нових лабораторій і обсерваторій. Він пам’ятав ім’я, прізвище й по батькові всіх працівників Академії наук. Клопотався, щоби кожен одержав нормальне житло, матеріальну допомогу й ліки. Біля Інституту фізіології заклав великий парк. Незадовго до смерті посадив там грушу. «Під цим деревом, будь ласка, мене й поховайте, — сказав рідним. — З одного боку буде будинок, де живуть мої близькі, рідні й учні, а з іншого — інститут». Там і спочив улітку 1946-го.

«Хитрый Богомолец всех надурил — всю жизнь искал лекарства от смерти, а умер от банальной болезни!» — сказав Йосип Сталін, дізнавшись про смерть академіка. Спри­йняв її як особисту образу, бо сподівався, що той таки створить чудесний еліксир довголіття. Учення Богомольця оголосили помилковим, інститути закрили, учні й родина зазнали гонінь. Усі наукові установи академіка Богомольця відновили після смерті Сталіна 1953-го.

 Олексій Гай

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...