Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 20, 2019

Мовчазний свідок великих таємниць У ці гарячі літні дні минуло 165 років відтоді, як на Тернопільщині знайшли ідола Світовида

Автор:

|

Липень 26, 2012

|

Рубрика:

Мовчазний свідок великих таємниць У ці гарячі літні дні минуло 165 років відтоді,  як на Тернопільщині знайшли ідола Світовида

Украй спекотним видалося літо 1848 року. На змілілій ділянці Збруча між селами Личківцями й Городницею Тернопільської області з води оголився загадковий предмет, схожий на шапку. Між селян одразу поповзли чутки про потопельника. «Коли вода зійшла, із неї показався вершок статуї, що наче голова потопельника підскакував на хвилях, — писав дослідник історії ідола Ґабріель Ленчик. — Та поява викликала сум’яття серед простих людей».

Дійшли ті чутки й до Андріяна Брушкевича, урядника села Личківців, власником якого був польський шляхтич Костянтин Заборовський. Невдовзі на місце знахідки прибув начальник митниці надстражник Олександр Лашевський. Увійшовши в річку, він побачив, що то — ніякий не потопельник, а якийсь камінь. Та не просто собі камінь, а якась древня статуя.

Не зволікаючи туди запросили інженера Вікентія Беньковського, який визначив розміри та приблизну вагу фіґури й попросив привести зі села аж три пари волів. Їх пригнали з маєтку Костянтина Зборовського. Брилу обв’язали мотузками й витягли на берег. Вона виявилася чотиригранним стовпом заввишки майже 3 м, що весь був укритий різьбою.

За кілька годин таємничий камінь, насилу завантаживши на віз, відвезли до Личківців. Кам’яний ідол простояв у селі, на подвір’ї Зборовського, до зими, доки господар не подарував його колекціонерові й своєму приятелеві графу Мечиславу Потоцькому із сусідніх Коцюбинчиків. Той саньми відвіз його до свого маєтку. Спочатку хотів установити камінь на насипі при в’їзді до села. Однак місцеві селяни запротестували, бо боялися, що поганський ідол принесе їм нещастя. «Якщо пан поставить тут якогось «турка» — порубаємо його на шматки», — пригрозили вони поміщикові.

Тож скульптура лежала у дворі Потоцького. Аби вберегти її від руйнування, граф 15 листопада 1850 року надсилає листа з описом пам’ятки до Краківського наукового товариства. Називає її «ідолом язичницького бога Світовида». До маєтку приїздить науковець Теофіл Жебравський, оглядає статую й готує її до транспортування.

12 травня наступного року, на сам Великдень, ідола возом привезли до Кракова. «Преса широко писала про прибуття статуї поганського божка, — згадував польський журналіст Ян Адамчевський. — Віруючі називали його антихристом, якого треба втопити».

Кам’яну брилу з барельєфними зображеннями язичницьких божеств охрестили в науковому світі Збруцьким ідолом. Увінчана головою бога Рода-Святовита, стародавня статуя втілює уявлення наших пращурів про Всесвіт. Збруцький Світовид, що обіймає поглядом чотири сторони світу, виявився унікальним.Усі інші кам’яні кумири, знайдені внаслідок археологічних розкопок у межиріччі Збруча й Дністра, у Побужжі, — були одно-, дво- або триликими та відображали тільки уривки дохристиянських вірувань.

І зараз унікальна знахідка подільських селян зберігається в Краківському археологічному музеї. Науковці вважають, що Збруцький ідол був частиною східнослов’янського релігійного комплексу, де відбувалися жертвоприношення й інші ритуали. А таємниця гарної схоронності кам’яного божка, упевнені вчені, полягає в тому, що його свідомо заховали у Збручі, щоби не знищили наїзники. Мабуть, сподівалися на кращі часи.

 Олексій Гай

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...