Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

«Хрущовки», або Життєва житлова історія

Автор:

|

Квітень 26, 2012

|

Рубрика:

«Хрущовки», або Життєва житлова історія

У пам’яті українців Микита Хрущов залишився не лише завдяки тотальній «кукуридзації». Уже понад півстоліття нам про нього нагадують і нагадуватимуть іще хтозна-скільки пречудові зразки радянського конструктивізму — «хрущовки». Життя мільйонів радянських і українських людей минало під дахами цих непоказних, без жодних архітектурних витребеньок будівель.

Починалося все далекого 1948 року. Ідея доступного житла для широких верств населення була актуальною й у 20—30-х рр. ХХ ст., але особливо гостро вона постала після Другої світової війни. Пов’язано це було й із розрухою, і з новим імпульсом індустріалізації, неминучим економічним підйомом у Радянському Союзі, великим припливом населення в міста.

Так уже сталося, що саме будівництво будинків почалося за Микити Хрущова, тому й назвали їх «хрущовками». Люди обставляли маленькі квартирки простенькими меблями, табуретами, стільцями.

Перші каркасно-панельні будинки звели ще 1948 року. До 1956-го виходили різні постанови уряду, проходили схвалення проекти. Залишалися найбільш економічно виправдані, оптимальні в реалізації. Але всесоюзна машина запрацювала з 1956 року. 402 заводи збірних залізобетонних конструкцій забезпечували будівельні майданчики несучими стінами, панелями, сходовими конструкціями тощо по всій країні. Останні «хрущовки» були побудовані на початку 1980-х.

Ці три-, чотири- й п’ятиповерхові будинки майже позбавлені прикрас: ліпнини у вигляді вінків, зірок, величезних статуй робітників, колгоспників, які можна побачити на їхніх попередницях «сталінках» (звісно, споруджених за Сталіна, що любив помпезність), але якщо уважно придивитися, то естетика все ж не була чужа архітекторам. Перила на балконах і в під’їздах часом робилися витими, іноді фасади покривалися мармуровою крихтою чи обклеювалися шматочками скла. Просто блискуче!

У деяких модифікаціях навіть на кухнях передбачалися вбудовані холодильники. Такі собі закриті ніші під вікном, де їстівні запаси охолоджувалася повітрям, що надходило через отвори в зовнішній стіні.

Мешканці любовно доглядали за своїм житлом. Дехто білив стіни й стелі двічі на рік: на Великдень і до… чергової річниці Жовт­невої революції 1917-го. Самостійно фарбувалися дерев’яні рами, батареї опалення.

Двері тоді в під’їзди були дерев’яними. Це полегшувало дітям гру в хованки та взагалі прогулянки. Двері в самі квартири виготовлялися з ДСП. Іноді ключі від помешкань були взаємозамінними! Тільки вдумайтеся: якщо ви зачинили двері, а ключі залишилися вдома, можна звернутися до сусідки з іншого під’їзду і її ключем відімкнути замок.

Діти іноді носили ключі на мотузочках. Ключі весело теліпалися на засмаглих дитячих шиях. Ключі від тих самих «хрущовок».

Минули роки. Стільки всього змінилося. Кажуть, «хрущовки» виробили свій ресурс і повинні були б уже зноситися в 1980-х. Але ж ні. Постарілі або зовсім молоді, бідні чи заможні жителі «хрущовок» по всій Україні підтримують життя в наїжачених ґратами на вікнах жовтих, сірих, зелених будівлях, щоправда, тепер уже гепаючи в під’їздах металевими дверима.

Ні, вони не загубилися серед багатоповерхівок, сімейних гуртожитків і еліток, ці «хрущовки» — будинки-музеї цілого народу.

 Олексій Гай

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...