Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Apr. 22, 2018

Згадаймо видатного українського діяча Юрія Лопатинського

Автор:

|

Квітень 12, 2018

|

Рубрика:

Згадаймо видатного українського діяча Юрія Лопатинського
Юрій Лопатинський народився 12 квітня 1906 року в сім’ї священика у Тернополі. Там отримав початкову освіту і 1926-го закінчив Львівську академічну гімназію. Вже в середній школі Юрій став активним членом «Пласту», і з цього приводу мав певні клопоти з поляками. Належав до першого полку ім. П. Сагайдачного, гуртків «Вовки», «Дуб», «Вуж», які дуже активно діяли, поки польська санаційна влада не заборонила діяльність «Пласту». Після закінчення гімназії Юрія рекрутували до польської армії, де він закінчив школу підхорунжих. Коли повернувся з війська, вступив на юридичний факультет Львівського університету.
В студентські роки став членом УВО та ОУН. За дорученням організації студіював медицину в Франції та Австрії, а фактично займався підпільною працею, відтак закінчив вищі старшинські курси для членів ОУН у Німеччині.
Маючи військовий вишкіл у польській армії, Юрій з 1938 року долучився до боротьби за незалежність Закарпатської України. У 1938-1939 рр. працював у штабу Карпатської Січі, командиром підстаршинської школи в Хусті, а після програних визвольних змагань переїхав до Кракова, де брав участь в II Великому зборі ОУН у Кракові (31.03-3.04.1941). Перед гітлерівсько-більшовицькою війною належав до куреня «Нахтіґаль». Цей курінь очолював Роман Шухевич, він неодноразово зустрічався бою з більшовикам, але під Жмеринку німці розпустили підрозділ і Юрій Лопатинський разом із о. Іваном Гриньохом, капеланом куреня, зголосилися у Миколи Лебедя. В підпіллі Юрій користувався псевдонімами «Калина» та «Шейк».
Одразу ж отримав завдання виїхати до Берліну. На жаль, Гестапо його вистежило, заарештувало і 23 квітня 1943-го запроторило до концентраційного табору Саксенгавзен. 1944 року з концтабору були звільнені українські політичні в’язні Степан Бандера, Ярослав Стецько, Андрій Мельник, Юрій Лопатинський та інші. Після цього Юрій одержав доручення йти в Україну разом із Василем Чижевським та Сильвестром Скоробогатим. На початку 1945-го вони прибули в Україну, дісталися до головнокомандувача УПА Романа Шухевича та передали йому листи від Степана Бандери й Ярослава Стецька.
«Калина» займався військовим вишколом повстанців, а вже на початку 1946 року йому доручили вести перемовини з головним командуванням польської «Армії крайової» (АК), які 18 травня закінчилися договором. В той час більшовики заарештували провід АК й почалася її реорганізація на «Волю в незалежність» (ВІН). У договорі йшлося: «Наші народи вічно житимуть поруч. І тому замість боротьби потрібно шукати порозуміння. І простягаємо тепер взаємно свої руки до згоди і порозуміння. Забудемо про те, що було, і борімося спільно за незалежність проти російського окупанта». Представники обох сторін визнали, що єдиним ворогом українського та польського народів є Росія, обидва народи перебували під німецькою окупацією, а тепер — під комуністичною російською.
Відтак були організовані самообороні захисні кущі. Доказом бойової співпраці став спільний бойовий наступ у ніч на 28 травня 1946-го УПА, АК і ВІН на місто Грубешів, де квартирували великі нагромадження більшовицьких військових підрозділів, що нападали на українські і польські села влаштовували облави. Спільна атака увінчалася успіхом — ворожі війська розгромили, а ув’язнених поляків та українців випустили на волю. Та коли документи порозуміння між АК і УПА дісталися до уряду Польщі в Лондоні, він засудив цю співпрацю.
«Калина» якийсь час працював при Головному командуванню УПА, а 1947 року одержав наказ перейти на Захід. У Німеччині він контактував із проводом ОУН і керував кур’єрською службою Української головної визвольної ради. На початку 1949-го там відбувалася інтенсивна підготовка кур’єрів для зв’язку з Проводом ОУН за кордоном і УПА. Юрій Лопатинський був керівником вишколів, де навчали стрибкам із парашутами, умінню послуговуватися різною зброєю та радіозв’язком. У 1949-1952 рр. в Україну відправили чотири десанти з поштою для керівництва УПА та допоміжними матеріалами.
1954 року Лопатинський отримав згоду на виїзд до США, опісля переїхав до Канади. Там продовжував в свою громадсько-політичщну працю. 1975-го став співзасновником і членом видавничого комітету «Літопис УПА» (Торонто), очолював Об’єднання колишніх вояків УПА. Працював у дирекції видавництва «Пролог» (Нью-Йорк). Згодом працював у видавництві «Сучасна Україна» у Мюнхені та в дирекції «Прологу» у Нью-Йорку. Впродовж років очолював Об’єднання колишніх вояків УПА та був членом багатьох українських організацій.
У складних ситуаціях він завжди знаходив вихід і мав конструктивний критичний підхід до проблем, подій і явищ. Належав до товариських осіб, і тому він все і всюди був мило бачений і люблений.
Намагався разом із українськими діячами діаспори робити значний внесок у загальний розвиток українського життя як у США, так і Канаді. Дописував до україномовних часописів і журналів в Америці та Канаді — «Свобода», «Народна воля», «Слово на сторожі», «Екран». Був членом Світової федерації українських журналістів. Тематика його статей стосувалася визвольних змагань та ситуації в Радянській Україні.
Його багатогранне раптово обірвалося від серцевого удару 16 листопада 1982 року в м. Гантер (штат Нью-Йорк). Упав воїн великий український патріот
Прощальну панахиду відправив о. Михайло Перетятко й о. Стефан Гриньох, а співав церковний хор. Прощальну промову виголосив Микола Лебідь. Євген Штендера-Прірва прощався з покійним від імені членів УПА Канади. Поховали полковника  Лопатинського 20 листопада на цвинтарі Саут-Баунд-Бруку. Вічна йому пам’ять!
Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...