Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Apr. 21, 2019

Згадаймо видатного дириґента Стефана Турчака

Автор:

|

Січень 16, 2019

|

Рубрика:

Згадаймо видатного дириґента Стефана Турчака

Відносно недовге життя прожив Стефан Турчак, талановитий оперний дириґент симфонічного оркестру та знаменитий знавець мистецтва, котрий вмів звуками переносити на сцену універсальну мову мистецтва. Він неодноразово наголошував, що музика має дар доходити до глибин людського почуття, а через почуття зворушувати слухачів, давати їм велике вдоволення і водночас впроваджувати їх у світ краси та добра.
Народився Стефан 28 лютого 1938 року в селі Мацьковичах під Перемишлем (тепер — Польща) в родині Василя Турчака, доволі заможного українського хлібороба. Музика завжди була присутня в сім’ї так, як і на всій Перемишльщині та цілому Засянні ген аж до Лемківщини. Народ там жив бідно, але пісня йому була духовною поживою, розрадою та радістю. Незважаючи на неволю, в якій перебувала українська нація на своїй одвічній землі впродовж кількох століть, завдяки невичерпності її духовних першоджерел пісня наповнювала суспільні настрої духовною силою віри в краще життя, мобілізувала народний дух на кардинальні звершення. За словами академіка Миколи Жулинського, «українська пісня свідчить про обдарованість українців — творців і носіїв унікального народного мелосу».
Стефан Турчак не мав можливості отримати відповідної освіти в дитинстві, зате був дуже обдарованою дитиною. Сам навчився грати без нот на скрипці та сопілці. Міг безпомилково відтворити мелодію на будь-якому інструменті та навіть наслідував спів птахів. До певної міри свою музикальність він успадкував від батька, котрий також грав на кількох музичних інструментах. Мати Стефана мала гарний голос, співала у церковному хорі та виконувала народні пісні в місцевому сільському співочому колективі. Батьки Стефана, брали сина зі собою і часто їздили до Перемишля на українські концерти та театральні п’єси, які ставили в Народному домі.
Якось дідусі помітили музичні здібності Стефана, вони йому купили стареньку скрипку. Підліток належно її налаштував і виконував на інструменті зворушливі мелодії. Можливо, ця старенька скрипка мала вирішальний вплив на майбутню професію і музичну кар’єру юнака.
Після Другої світової війни прабатьківську землю Сталін подарував Польщі, а Стефана разом із батьками депортували в Радянську Україну, як і більшість українців Закерзоння. Родина оселилася в Дублянах, що на Львівщині, батьки пішли в колгоспне ярмо працювати, Стефанові ж пощастило піти в школу. В тій трагічній ситуації помирає мама Стефана, згодом батько одружується вдруге. Доля хлопця стала незавидною, але в цій складній ситуації йому пощастило, парубок закінчив школу в Дублянах і дістався до Львівського музично-педагогічного училища ім. Філарета Колесси. Цікаво, що до училища Стефан вступив відразу ж після дублянської семирічної школи, не маючи необхідної музичної та теоретичної підготовки. За його плечима був лише досвід художньої самодіяльності в аматорських колективах.
В училищі молодий музикант навчався по класу скрипки (вчителем і наставником хлопця була Стефанія Луневич), а хорового та оркестрового дириґування навчався в класі відомого українського хорового діяча, заслуженого артиста України Євгена Вахняка. Після його закінчення 1955-го два роки працював учителем музики та співів у Сокальському педагогічному училищі. З 1957-го по 1962 рік навчався у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка.
Студентом Стефан Турчак часто бував у Дублянах, брав участь у всіх молодіжних заходах, грав із ровесниками на сільських весіллях, а передовсім виступав на сільських концертах. Його гра на скрипці була такою запальною, що підіймала до танцю навіть бабусь і дідусів. Якось брав участь у різдвяному вертепі в ролі янгола, і так гарно співав тенором, що вертеп запрошували до кожної хати, і навіть у сусідні села.
В консерваторії відбулося становлення Турчака як митця. Значний вплив на формування його творчої особистості мали заняття в композиторів та педагогів С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, А. Солтиса та Р. Сімовича. На останньому курсі консерваторії певний час працював помічником Я. Вощака, головного дириґента Оперного театру. Дипломною роботою Стефана була четверта «Патетична» симфонія Чайковського, яку виконав під його орудою симфонічний оркестр Львівської філармонії. На прохання ректора Львівської консерваторії Колесси влаштувати випускника Турчака на стажування Управління музичних установ Міністерства культури України повідомило, що «студента-випускника С. Турчака після закінчення консерваторії буде рекомендовано в двохрічну стажерську групу при Київському театрі опери та балету для дальшого зростання та вдосконалення дириґентської майстерності».
Влітку 1962 року Турчак із радістю приїхав до столиці України. В Києві він став спершу дириґентом-асистентом Державного оркестру. А 1963-го очолив його. Такий різкий злет молодого музиканта спричинив і подив, і навіть заздрощі, що не могло не вплинути на атмосферу в колективі. Пізніше у своїх спогадах Стефан Васильович зазначав: «Працюючи з Натаном Рахліним, я, вчорашній випускник консерваторії, перебував під могутнім впливом його індивідуальності. І в перших своїх виступах, можливо, наслідував його трактування й саму виконавську манеру майстра».
Однак понад усе маестро завжди приваблювала праця в музичному театрі. 1966 року він поставив на сцені Київського театру опери та балету ім. Т. Шевченка свій перший спектакль — масштабний, наповнений внутрішньою експресією «Отелло» Верді. Незважаючи на складність твору, дебют пройшов успішно.
У січня 1967-го Турчак став головним дириґентом провідного оперного театру України. На цій сцені він поставив понад 30 опер і балетів, сотні спектаклів і концертів прозвучали під його натхненним дириґуванням під час закордонних гастролей. Саме завдяки Турчаку Київська опера стала одним із найкращих театрів України, а українська опера отримала визнання на міжнародному рівні. Його репертуар поповнився «Богемою», «Кармен», «Лебединим озером», операми «Мілана» Г. Майбороди, «Загибель ескадри» В. Губаренка.
Паралельно маестро викладав оперно-симфонічне дириґування в Київській консерваторії. З 1973 року — доцент, з 1986-го — професор. Стефан Турчак сповнений великою енергією, молодечою завзятістю з колосальними здібностями робить блискучу кар’єру в музичному світі. Про нього і його талант заговорили преса, радіо і телебачення. В засобах масової інформації маестро характеризують як надзвичайно талановитого дириґента, котрий наділений великим темпераментом і природно надзвичайною музикально обдарований. Гортаючи тогочасні статті про виступи Турчака, з великим хвилюванням читаємо і дивуємося високим оцінкам яскравих знавців музичного мистецтва, які виносять ім’я Стефана Турчака в європейський простір найбільш обдарованих музикантів. Він мав неперевершений талант видобувати з музики глибинну форму інтонації та наповнювати її виразною емоційністю та професійною сердечністю.
Замислюючись над величчю постаті Стефана Турчака, над його досягненнями в музиці, відчуваємо, що це результат лише його подвижницької, самовідданої праці на ниві українського музично-театрального мистецтва. Досліджуючи діяльність маестро, треба ствердити, що була це унікальна особистість. Усюди, де він перебував, робив багато корисних справ, які стали знаковими в його особистому житті та перспективному прогресі української музики.
Його кожен крок на мистецькій ниві, кожен рух батутою — національні скарби. «Кожен виступ маєстро завжди вражав його жагою до якнайповнішого пізнання всесвіту музики і театру та пасіонарного бажання реалізувати свої можливості у царині мистецтва», — писав про Турчака Станіслав Людкевич.
Із ім’ям Стефана Турчака пов’язані етапні прем’єри шевченківського колективу 1970-1980-х рр. Згадаймо опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, «Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського, «Абесалом і Етері» З. Паліашвілі, «Орфей і Еврідіка» Х. Глюка, «Аїда» Дж. Верді, «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича, балети «Камінний господар» В. Губаренка й «Ольга» Є. Станковича. Загалом маестро поставив на київській оперній сцені майже 40 вистав і кожна ставала мистецькою подією, яскравим тріумфом українського оперно-балетного виконавства.
Завдяки Стефану Турчаку мистецьке життя України поповнилося звучанням багатьох взірців класичної та сучасної музики, а українське виконавське мистецтво набуло визнання у світовому мистецькому просторі. Помер маестро 23 жовтня 1988-го, проживши лише 50 років свого земського життя. На його честь 1994-го був заснований національний конкурс дириґентів ім. С. Турчака. З 2006 року конкурс проводять як міжнародний.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...