Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 13, 2018

Згадаймо славетну співачку Іванку Мигаль

Автор:

|

Вересень 19, 2018

|

Рубрика:

Згадаймо славетну співачку Іванку Мигаль

Іванка Мигаль народилася у Львові 6 липня 1937 року, але її дитячі року минули в Буську (повіт Кам’янка-Струмилова), де її батько Григорій і мати Марія учителювали, вона змалку виростала в музичній атмосфері. Батько майбутньої співачки був випускником Львівської музичної консерваторії, скрипаль і дириґент хорів учительської семінарії в Сокалі. Мати, укладаючи доню до сну, часто співала їй колискові задушевні дитячі пісні. Її улюбленою піснею була народна пісня в обробці В. Барвінського «Ой ходить сон біля вікон», якою більшість із нас пам’ятає голос наших матерів. Вслухаючись в співи матері, дитина легко переймала мотиви і мелодії пісень.
Улітку 1940 року Іванка вже була солісткою в дитячому хорі садочка Сестер Служебниць. Черниці відкрили в неї гарний голос, палку любов до співу і трактували її як «професійну» молоду співачку. З наближенням більшовицького фронту родина Мигалів еміґрувала з України на захід і через Чехію дісталася до Німеччини. Зупинилася в таборі для переміщених осіб у Ляндсґуті, де батьки вчителювали, а Іванка здобувала освіту в таборовій школі. В таборах довелося їм жити майже п’ять років і аж 1949-го сім’я отримала згоду на виїзд до Канади. Спершу родина оселилася в Едмонтоні (провінція Альберта). Але пізніше переїхала до Тендер-Бею (провінція Онтаріо). Саме там Іванка систематично вивчала музику в місцевій музичній школі. Після двох років навчання в ній вона брала приватні лекції фортепіано та співу у відомої канадської славної піаністки М. Оулд.
Крім цього, вона співала в церковному та шкільному хорах, а згодом виконувала сольні партії в жіночому та мішаному хорах при товаристві «Просвіта», якими керував її батько.
За порадою своєї вчительки, 1957 року Іванка вступила до Королівської музичної консерваторії в Торонто, де вивчала солоспів. Під час навчання справила надзвичайно позитивне враження на своїх вчителів, котрі пророкували їй велику та славну співочу кар’єру. Іванка поглиблює свої навики в Торонтському університеті, де бере лекції з солоспів у класі Ернесто Вінчі. Будучи студенткою консерваторії, Іванка співала у славетному тоді хорі «Леслі Бел Кваер», а також у церковному хорі Української греко-католицької церкви св. о. Миколая в Торонто. Дириґентом був проф. І. Ковалів, котрий давав виконувати Іванці соло на великі релігійні свята та торжества.
В цей час вона починає співати в канадських операх. Після завершення музичних студій у Торонтському університеті Іванка Мигаль співала в опереті Джілберта і Салівана «Мікадо» на сцені театру в Стретфорді (провінція Онтаріо). За рекомендацією Вольтера Саскінда, дириґента Торонтського симфонічного оркестру, Іванку прийняли на навчання до Літньої музичної школи Аспену (штат Колорадо). Це містечко славиться своїми щорічними літніми музичними фестивалями за участі митців світової слави. На цих фестивалях в 1956-1976 рр. Мигаль виконувала арії в операх Стравінського, Россіні, Моцарта і Р. Травса.
В листопаді 1957-го вона вступає до студії «Метрополітен-опери» у Нью-Йорку. Там Іванка виконувала чільні партії в давніх і сучасних операх. Зі студією вона об’їхала міста США та Канади. Відтак отримала стипендію Фонду Лукреції Борі.
В січні співачка вже повноцінно виступала на сцені цієї славної американської опери. Крім постійних виступів у Нью-Йоркській опері, Мигаль виконувала сольні партії на концертах, в операх і фестивалях у Ньюпорті (штат Род-Айленд). Співала й з шістнадцятьма симфонічними та філармонійними оркестрами, виконуючи твори композиторів від Генделя до Роджерса та Гаммерштайна, західноєвропейськими та слов’янськими мовами. Всі її виступи прихильно зустріли музичні рецензенти англомовної преси Канади та США, які вирізняли красу її голосу, якісне виконання арій, чар і вроду усієї її постаті на сцені. З її дириґентів найвідомішими були Леопольд Стоковський, Ганс Вернер, Волтер Саскінд і Мануел Суарес.
Хоча й Іванка Мигаль жодного разу не була на рідній землі, та успіхи на чужомовній сцені не затьмарили її національних почуттів. Як студентка Королівської музичної консерваторії в Торонто, й як співачка в «Метрополітен-опери» у Нью-Йорку, вона радо виступала і на українських сценах з нагоди важливих національних свят: у Тендер-Бею, Торонто, Нью-Йорку, Чикаґо та Клівленді, де спонсорами її виступів були Комітет українців Канади й Український конґресовий комітет Америки. Часто Іванка виступала в дуеті разом із Йосипом Гошуляком.
Співала наша красуня майже всіма європейськими та слов’янськими мовами, а концерти обов’язково закінчувала українською класикою, даруючи на «біс» незвичні для публіки українські народні пісні та романси. Наш соловейко і на чужині прославляв свою державу, український народ і рідну мову.
Іванка безмежно любила життя й Україну. Йосиф Гошуляк писав її батькові: «Мені хочеться згадати одну дуже цінну рису Іванчиної особистості, яка чітко збереглася у моїй пам’яті. Йдеться про її гордість за своє українське походження, йдеться про її навіть демонстративне українське самоусвідомлення. Цю свою рису Іванка проявляла по-різному. Часто бувало, що на її власне бажання, а то й домагання, наші з нею розмови велися винятково рідною мовою, часто демонстративно у присутності англомовних співаків. Пригадується мені, може смішний, але промовистий факт. Одного разу до тих, хто слухав нашу розмову, Іванка, наче жартома, але серйозно виголосила ось таку промову: «Слухайте, колеги, нас поки двоє українців, але ми не менш важливі за інших, ви це самі знаєте. А мова наша українська, якою ми з паном Гошуляком розмовляємо, як самі чуєте, співуча, мелодійна, прекрасна! Ви до неї прислуховуйтеся і вивчайте її, співайте нею» («Універсум», січень-лютий 1995).
1978 року випустила перший і єдиний альбом. «Українські пісні». До нього увійшли 15 творів українських класиків, виконані нею у супроводі оркестру, фортепіано, бандури, чоловічого та жіночого хорів.
Мала дальші плани та, на жаль, недуга не дозволила їх реалізувати. Її розкішний тон і прекрасний голос здавалося ніхто і ніколи не в силі заглушити. Та після довгої боротьби з недугою співачка 18 вересня 1983 року померла в Торонто. Торонтська громадськість провела її в останню подорож до м. Тендер-Бей на міське кладовище св. Патрикія і захоронила поряд із могилою її матері. Немає серед живих сьогодні й батька Іванки. Григорій Мигаль відійшов із життя 8 жовтня 2007 року. Єдиною людиною, яка сьогодні єднає ім’я Іванки Мигаль із Україною, — її рідна сестра Надія Мигаль-Іванюта, викладач коледжу в Парижі, випускниця Сорбонського університету.
Світлана Баб’як, методист Буського районного народного дому, любить часто виконувати пісні з репертуару Іванки Мигаль, а особливо мелодійну пісню на слова Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», за її мотивами і про неї співають інші співаки. В самому Буську відбуваються концерти, присвячені Іванці Мигаль, її ім’ям назвали загальноосвітню школу № 2 в м. Буську. Іванки Мигаль вже 34 років немає поміж живих. Як болісно стверджувати факт, що мистецький літ угору до зірок Іванки перервала тяжка недуга.
Та вона живе в нашому серці і душі своєю творчою особистістю.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...