Новини для українців всього свту

Friday, Feb. 28, 2020

Видатному маляреві Миколі Бідняку виповнилося б 90

Автор:

|

Лютий 13, 2020

|

Рубрика:

Видатному маляреві Миколі Бідняку виповнилося б 90
Микола Бідняк

Мистецька унікальність Миколи Бідняка в тому, що він свої мистецькі шедеври писав устами. Він створив свій власний фантастичний світ. Малював на ватмані, використовуючи акварель і гуаш, які надавали соковитості й щільності зображенням. Головною темою його творчості була Україна. Далеко за межами своєї Батьківщини, він належав їй серцем, а силою свого духу і волі натхненно викладав на полотнах думу про неї.
Майбутній художник народився 1 лютого 1930 року в Торонто. Батько відвіз маленького сина до родини свого брата до України, аби той пізнав українське життя та вивчав українську мову. 1940-го з родиною дядька хлопчик виїхав до Німеччини, де 1945 року, працюючи у полі, від вибуху міни втратив обидві руки та пошкодив око. Скалічений вчився писати та малювати, тримаючи олівець чи пензель у зубах. З німецького шпиталю п’ятнадцятилітній юнак уперше написав листа батькові до Торонто. 1950-го йому вдалося повернутися до Канади, але за тиждень до повернення помер його батько. Вистояти в фізичних і духовних випробуваннях, не зігнутися в своєму горі Миколі допомогла нестерпна тяга до малювання. Навчався в Інституті технології та мистецтва в Калґарі (1950-1954) та Онтарійському коледжі мистецтв у Торонто (1955-1957). Творчо сформувався під впливом художника М. Дмитренка, котрий розмальовував церкви в Канаді та США.
Понад те Микола малював рекламу, плакати, листівки, краєвиди й ікони. Творив іконостаси для українських церков у Кітченері, Ошаві, Ванкувері, Калґарі та деінде. Розмальовував церкви в Гемтренку, Кітченері, Ошаві. Бідняк вступив до Міжнародної асоціації художників, котрі малюють, тримаючи олівець чи пензель у зубах або пальцями ніг, заснованої в Ліхтенштейні. Об’єднав таких художників 1957 року відомий німецький митець Еріх Арнольд Штегман, котрий вміло володів пензлем і різцем, тримаючи їх у вустах. Організація виплачує щомісячну стипендію взамін за п’ять творчих робіт щороку. Завдяки її підтримці Микола Бідняк брав участь у різноманітних виставках у багатьох країнах світу, прославляючи Україну. Мандруючи, побував у Мексиці, Іспанії, Швеції, Бельгії. Якийсь час жив в Угорщині. Але всюди і завжди залишався українцем, українське коріння стало визначальним для його художнього самовиразу, а любов до всього українського лягало в основу його багатогранної творчості.
Перша виставка Миколи Бідняка відбулася в Калґарі 1950-го, він брав участь у низці міжнародних виставок у Торонто (1958, 1959), Детройті (1960), Гавені (1961, до 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка), Чикаґо (1963), Баффало (1970), Вінніпезі (1972), Парижі (1980, 1981, 1986), Токіо (1982), Брюсселі (1983), на яких одержав низку нагород. Зокрема, в Парижі — бронзову медаль (1980) і почесний хрест офіцера (1981). Його мистецька праця була важкими «тренуваннями» і вимагала, неабияких зусиль і вміння. Про це знали хіба сам митець та Господь Бог, який дав йому той неоціненний дар.
Упродовж життя Микола Бідняк створив близько 4 тис. робіт (живопис, графіка), але перевагу віддавав іконопису. Живучи на чужині мистець безмежно тужив за Україною. 1991-го вирішив повернувся до України назавжди. Оселився у Львові. Українська земля, рідне оточення позитивно вплинули на творчість. Вже 1991 року він зорганізував першу персональну виставку на Батьківщині (Львів, Тернопіль, Київ); персональні виставки відбулися й 1994-го (Львів, Івано-Франківськ, Київ), 1995-го (Київ, Канів, Луганськ, Краматорськ, Чернівці, Коломия), 2000 (Київ). Також проводив заняття зі сакрального мистецтва у Львові. Досконало освоївши рисунок, випробовував розмаїття матеріалів і прийомів, експериментував фактурою мазка та інших методів і жанрів у малярстві.
Оригінальністю вирізняється іконопис мистця. Сповідуючи канони східного (візантійського) сакрального малярства, художник знайшов свої лінії та барви, якими оперує сміливо, несподівано та темпераментно. Низка його іконописних робіт відзначена Шевченківською премією.
В його іконописних та історичних роботах — тема безмежної любові до України. Згадаймо, лише деякі його картини, тематично пов’язані з Україною: «О. Довбуш» (1952), «І. Богун на полі битви», «Є. Коновалець» (обидві — 1953), «Бій під Крутами» (1956-1957), «Козак Мамай» (1960), «Бій під Конотопом» (1962), «П. Чубинський і О. Вербицький» (1963), «Андрей Шептицький» (1964), «Архангел Михаїл» (1965), «Кардинал Йосип Сліпий» (1968), «Княгиня Ольга» (1969), «Три Марії» (1970), «Бандурист» (1971), «Одигітрії» (1972-1974), «Гайдамака» (1976), «Ангел над Львовом» (1991), «Чорнобильська Богоматір» (1992), «Сотник Іван Андрух, розстріляний у Києві 1921-го» (1993); плакати — «Юний сумівець» (1956), «22 січня», «Москалі, геть з України!» (обидва — 1962), «Захар Беркут» (1970), «Владика Липківський» (1972), «Князь Данило з братом Васильком Волинським» (1974), «Василько Теребовельський» (1975), «Св. Миколай» (1976), «Бог і Батьківщина» (1979), «В єдності сила» (1990); портрети — «Іван Франко» (1956), «Федькович» (1957), «Маркіян Шашкевич» (1965), «Дмитро Солунський» (1974), «Максим Кривоніс» (1978).
За свої мистецькі твори та Плащаницю для Папської Колегії св. Йосафата в Римі Бідняк отримав 1964-го подяку та благословення Папи Римського Павла VI. 1971 року про нього створили фільм і нагородили орденом Ярослава Мудрого. Його твори зберігають у Музеї-заповіднику Т. Шевченка в Каневі, Національному музеї у Львові та у музеях Канади, Європи в збірках колекціонерів.
Помер Микола Петрович Бідняк 28 листопада 2000 року у Львові, його поховали на Личаківському цвинтарі, поле № 67. Його дружина Марія Майчик-Бідняк стала не лише вірною супутницею життя чоловіка, але й допомогла популяризувати його безцінну творчу спадщину. За її авторства видали каталог творів мистця, альбом «Микола Бідняк. Живопис, графіка», есе «Навічно в серці моїм».
До мистецького альбому академік Іван Дзюба написав такі слова: «Коли оглядаєш картини Бідняка, альбоми з репродукціями його творів, думаєш про нього та його долю, починаєш розуміти, що серед тих джерел, які живили сили його духу, була і любов до своєї рідної землі, до України. Йому майже не довелося жити в Україні, тільки перші роки дитинства. Але він жив Україною. Мріяв повернутися до неї. І повернувся. Батьківщина, хоч і з великим запізненням, визнала його. Відбулися в урочистій обстановці чудові виставки у Києві в Національному художньому музеї, в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва, в Українському фонді культури, в Національному музеї у Львові, в музеях Чернівців, Тернополя, Івано-Франківська, Коломиї, Луганська, Краматорська, у Національному заповіднику-музеї Тараса Шевченка в Каневі. Його твори поповнили збірки музеїв Києва, Львова, Канева, Чернівців… 1995 року він став лавреатом нашої найпрестижнішої премії Державної премії імені Тараса Шевченка, 2000-го його нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого. Але ці, може, найщасливіші роки його життя роки зустрічі з Україною, на жаль, рано урвалися. 2000 року рідна земля прийняла його на вічний спочинок. Він покоїться у дорогому його серцю Львові. Однак доводиться з гіркотою сказати й про те, що ми не можемо похвалитися вдячністю до цієї унікальної Людини. Чи буде гідно збережено творчу спадщину Миколи Бідняка? Чи буде присвячено йому музей, на який він, безумовно, заслуговує? Це запитання, на які поки що немає відповіді. Може, цей альбом наблизить відповідь на них, наочно показавши масштаб і неповторність мистецького і духовного явища, ім’я якому Микола Бідняк».
Пам’ятаймо, що мистецтво — це доброта! Доброта — це мова Всесвіту, яку може творити кожен. Тож, не припиняйте творити добро і вам воно віддячить взаємністю!

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online