Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 4, 2020

Українці щонайменше прискорили «штурм Всесвіту» — без нас не літали б

Автор:

|

Квітень 08, 2020

|

Рубрика:

Українці щонайменше прискорили «штурм Всесвіту» — без нас не літали б
Павло Попович

12 квітня, у Всесвітній день авіації й космонавтики та День працівників ракетно-космічної галузі України, важко відмовити собі в задоволенні нагадати, що «штурм Всесвіту» розпочинали й наші співвітчизники.

Ще як були ми козаками
Перший космонавт-українець Павло Попович нагадав якось: «Запорозькі козаки застосовували літавки — труби, які начиняли порохом і підпалювали з одного кінця. Вони злітали та вибухали вже у ворожому стані. Це вже були реактивні снаряди. Крім цього, згадаймо — Кибальчич, Кондратюк, Корольов, Челомей, Янгель, Глушко — українці. Отже, за українцями — величезний внесок у розвиток світової космонавтики».
Попович також назвав «батьком космонавтики» українця Костянтина Цiолковського-Наливайка, котрий походив із Рівненщини та підписувався двома прізвищами, друге з яких у часи СРСР «відчепили», аби не давати «буржуазним націоналістам» приводу для «самолюбування». Бо саме Цiолковський-Наливайко першим з’ясував, що реактивні ракети на рідкому пальному подолають земне тяжіння, розрахував їхній рух, заклав основи рідинних ракетних двигунів і запропонував виводити в космос навколоземні орбітальні станції та використав дані про реактивні снаряди, «реанімовані» 1827-го генерал-лейтенантом російської армії уродженцем Полтавщини Олександром Засядьком за спогадами його діда-запорожця.
Стосовно ж інших згаданих Поповичем українців, то Микола Кибальчич створив перший реальний проект пілотованого космічного апарата. А щодо Юрія Кондратюка (цими іменем і прізвищем підписувався, аби уникнути репресій, Олександр Шагрей), то Джон Губольт, один із керівників польоту американців на Місяць, визнав — скориставшись «трасою» українця, вони заощадили 14 млрд USD.

12 українців
А ще Кибальчич чіткіше, ніж попередники, розрахував політ ракети в космосі й обґрунтував доцільність її вертикального злету, запропонував схему чотириступеневої ракети на кисне-водневому паливі, використання опору атмосфери для гальмування, виведення на орбіту супутників космічних кораблів під час їхніх польотів на інші планети та застосування злітно-посадочного апарату для посадки на них людини й її повернення на корабель, реалізоване в американській космічній програмі «Аполлон».
Ініціював і використання сонячної енергії та гравітаційного поля зустрічних небесних тіл для дорозгону чи гальмування космічних кораблів під час їхніх польотів. А також застосування ракетно-артилерійських систем для постачання супутників на навколоземних орбітах, використане в роботі транспортної системи «Прогрес».
Житомирянин Сергій Корольов — син Марії Москаленко, котрий вказував в анкетах, що він — українець, був ініціатором і керівником першого польоту людини в космос. А під орудою Валентина Челомея, уродженця Підляшшя, й дніпрянина Михайла Янгеля в його рідному місті творили ракети-носії та штучні супутники Землі.
Ракети з двигунами одесита Валентина Глушка виводили в космос орбітальні станції «Протон». Створив він і перший електротермічний ракетний двигун та «радянський шатл» — «Енергію»-«Буран».
Землю бачили круглою 12 українців та 16 наших земляків інших національностей. І насправді першим космонавтом був українець, але першим полетів до зірок найпривабливіший його підлеглий. 12 квітня 1961 року тоді ще старший лейтенант Юрій Гагарін першим серед людей, здійснюючи 108-хвилинний космічний політ № 1 на зорельоті «Восток», подолав земне тяжіння й побачив нашу планету круглою.

Ризикував життям
Першим і впродовж трьох днів єдиним членом загону космонавтів, до якого після суворого відбору з 2,5 тис. претендентів увійшли 20 льотчиків, а також його командиром був Павло Попович з Узина на Київщині. Але він у космос полетів щойно 12 березня 1962-го четвертим від СРСР і шостим у світі. А першим туди відправили росіянина з приязною усмішкою, покликаною запевнити планету, що СРСР нібито «не такий страшний».
І тільки загибель космонавтів Комарова, Волкова, Добровольського та Пацаєва та розсекречені після краху СРСР обставини польоту Гагаріна засвідчили, що його усмішка приховувала надзвичайну мужність і навіть відчайдушність цієї лише на перший погляд м’якої людини. Бо після того, як запущений за пів року до його подвигу «Восток» згорів у щільних шарах земної атмосфери, Гагарін настільки реально усвідомив ризик, що навіть написав на всяк випадок прощального листа дружині, попросивши в ньому правильно виховати двох їхніх доньок.
Але бадьоро вигукнув «Поїхали!» навіть після того, як несправності в його поспіхом склепаному кораблі — на п’яти ж наступали американці! — усунули за кілька годин до старту. Зокрема, не повністю замикався вхідний люк «Востока».
А коли цій біді зарадили та відправили космонавта, то зник зв’язок із ним. У будь-кого іншого могло б розірватися серце й під час приземлення «Востока».
Бо спершу не відділявся його спускний апарат, тож корабель і космонавт у ньому крутилися, немов дзиґа, зі швидкістю до 30 градусів на секунду. Голова й ноги Гагаріна калейдоскопічно мінялися місцями й він ледве встигав заплющувати очі від різких променів сонця в ілюмінаторі.
У ньому ж спостерігав відблиски вогню та подумки вже прощався зі життям. Це вже його наступники звикли до полум’я, зумовленого тертям обшивки об атмосферу, а тоді…
Коли ж Гагарін спускався на основному спадохроні, то не одразу розкрився запасний. А потім упродовж шести хвилин космонавт за допомогою дзеркальця намацував тросик, що відкривав клапан, який подавав повітря в закритий скафандр.

Нез’ясована загибель
Але Гагаріну після усіх навантажень на його організм вистачало витримки, вочевидь, тому, що він гартувався ще змалку, наголодувавшись під час і після німецької окупації його села Клушино на Смоленщині, в якому народився 9 березня 1934 року. А після закінчення з відзнакою військового авіаційного училища відхилив пропозицію залишитися в ньому інструктором і попросився в Заполяр’я.
Бо йому було, як сказано в його рапорті, «цікаво політати в найскладніших метеоумовах». Звикнувши там до несподіванок, першим відгукнувся на запрошення ознайомитися з кабіною космічного корабля, після чого академік Корольов пообіцяв своєму заступникові: «Цей, мабуть, і полетить першим».
А в його атестації написали: «Цілеспрямований, ініціативний. Розвинений доволі гармонійно. Витривалий. Тактовний, акуратний, чемний. Скромний. Інтелектуальний розвиток високий. Чудова пам’ять. Виділяється серед товаришів широким обсягом активної уваги, кмітливістю, швидкістю реакції. Старанний. Упевнено маніпулює формулами вищої математики та небесної механіки».
Тому аж ніяк не весільним генералом він був призначений 1963-го заступником керівника Центру підготовки космонавтів. Готувався й особисто побувати на Місяці, але загинув 1968 року за дотепер нез’ясованих остаточно обставин. Більшість фахівців зійшлися на тому, що пілотований Гагаріним літак врізався в землю, бо йому забракло висоти, аби вирівнятися після штопора. Але розслідування, проведене КДБ, встановило, що його могли дезорієнтувати неправильні дані про висоту хмарності. Й досі відкрите питанням про те, навмисно чи несвідомо йому надали ті дані. Бо напередодні загибелі космонавта Комарова Гагарін попереджав про недоліки його корабля, тож міг довести злочинну халатність багатьох високопосадовців.

Налітав чотирикімнатну
Попович також брав участь у першому космічному польоті — підтримував зв’язок із Гагаріним. А 12 серпня 1962 року стартував на «Востоке-4» вслід за «Востоком-3» чуваша Андріана Ніколаєва в першому в груповому польоті двох пілотованих космічних кораблів. Саме між ними вперше відбувся радіозв’язок у космосі.
Українець кружляв тоді в космосі 22 години 57 хвилин. А його максимальна (в апогеї) відстань від землі сягала 236,7 кілометра». Ще в космосі дізнався про присвоєння йому звання підполковника. Не забарилася й перша з його двох Зірок Героя Радянського Союзу.
Коментував ті винагороди так: «Це в Америці всі космонавти, які злітали у космос, — мільйонери. А мені заплатили 15 тис. рублів (на ті гроші можна було купити три «Волги») і вручили чотирикімнатну квартиру». А 3-19 липня 1974 року українець здійснив спільно з бортінженером Юрієм Артюхіним свій другий космічний політ. Цього разу — як командир корабля «Союз-14» та орбітальної станції «Салют-3».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply