Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Aug. 19, 2018

У 50-ту річницю смерті Бориса Лятошинського

Автор:

|

Квітень 12, 2018

|

Рубрика:

У 50-ту річницю смерті Бориса Лятошинського

Бoрис Миколайович Лятошинський — композитор, дириґент, педагог, музика котрого розвивалася з емоційним динамізмом, розповідаючи про історичні події та драматичне минуле України. В історії української музики його ім’я пов’язане з розвитком симфонічного жанру. Його симфонії й оркестрові твори становлять головну цінність його музичної спадщини. Він творив у всіх жанрах, в т. ч. опери, камерні твори, музику до театральних вистав і кінофільмів.
Народився 3 січня 1895 року в Житомирі. Батько Микола Леонтійович був учителем історії та займався науковою діяльністю в царині історії. Будучи директором ґімназій у Житомирі, Немирові, Золотополі, проводив просвітянську діяльність. Академічний рівень позитивно впливав на сина. Музичне обдарування Бориса виявилося рано і родичі заохочували його до захоплення музикою. Хлопець освоював гру на скрипці, а гри на фортепіано вчився в Александра Ружицького, польського піаніста-композитора.
1913-го Лятошинський вступив на юридичний факультет Київського університету, а через рік — в новостворену консерваторію. Університет закінчив 1918-го, а наступного року — й консерваторію. З 1920-го працював викладачем теоретичних предметів у консерваторії, а через чотири роки очолив кафедру композиції. Як професор виховав таких провідних композиторів України як Ігор Шамо, Леонід Грабовський, Валентин Сильвестров, Мирослав Скорик, Іван Карабиць, Євген Станкович, Леся Дичко, Юрій Іщенко та багатьох інших.
Незважаючи на повне завантаження в консерваторії та суспільно-громадських організаціях — від Спілки композиторів України до Об’єднання охорони природи та тварин, Лятошинського 1935-го перевели до Московської консерваторії на композиторський відділ, де він також підготував провідних композиторів інших республік: А. Асланова (Чуваська АРСР), Л. Аустера (Латвійська РСР), Н. Жиґанова (Татарська АРСР) та інших.
1941 року Лятошинського разом із викладачами Московської консерваторії переселили до Саратова, де Борис мав додаткову роботу в україномовній радіостанції. Писав інструментальні твори, нові пісні та хори, які передавалися на окуповану німцями територію. На чужині у Лятошинського, як і в Тараса Шевченка на засланні, з’являються прекрасні твори, оповиті тугою за рідним краєм. В Саратові він створив «Друге тріо», «Четвертий квартет», «Сюїту для квартету», «Сюїту для дерев’яних духових інструментів», «Український квінтет». До слова, «Український квінтет» і «Камерна симфонія» вважаються творами, в яких у яскравих музичних образах відтворено боротьбу за волю з найлютішим ворогом України та людства — московським шовінізмом. У них композитор проявив себе справжнім патріотом, котрий у важкий час віддав усі сили справі визволення України, і глибоко розкрив для рідної культури багато шедеврів національної пісенності.
Лятошинський створив п’ять симфоній, дві опери — «Золотий обруч» і «Щорс» (другу згодом переробив із новим лібрето Івана Драча, назвавши «Полководець»), а також увертюри «Слов’янська», «Урочиста», «На чотири українські народні мелодії», «Фантастичний марш» для фортепіано з оркестром, «Слов’янський концерт» для фортепіано з оркестром; сюїти: «Слов’янська», «Польська», «Тарас Шевченко»; поеми «Возз’єднання», «Лірична» (пам’яті Рейнгольда Ґлієра), «На берегах Вісли» і «Ґражина» за поемою Адама Міцкевича (обидві до тисячоліття християнства Польщі); твори камерної музики — «Чотири струнні квартети», «Фортепіанний квартет», «Два тріо», «Соната для скрипки й фортепіано»; два похідні марші для дерев’яних духових інструментів, фортепіанні сонати та п’єси; пісні для хору на слова Івана Франка, Тараса Шевченка, Тадея Рильського, Володимира Сосюри та зарубіжних авторів — від французьких, німецьких до китайських та японських.
Варто відзначити музику до кінофільмів «Кармелюк», «Тарас Шевченко», «Визволення», «Григорій Сковорода», «Повія», а також театральні вистави «У пущі» Лесі Українки, «Ромео і Джульєтта» Шекспіра. Багато часу Лятошинський віддав оркестровці творів Миколи Лисенка «Енеїда», «Тарас Бульба» та «Скрипкового концерту» Рейнгольда Ґлієра, балетів «Есмеральда», «Червоний мак», «Комедіанти», опери «Шах-Сенем».
Через те, що був патріотом Батьківщини, Борис Лятошинський розділив нещасну долю багатьох українських митців. Композитора ушпиталили на малу хірургічну процедуру, в результаті якої недруги України вчинили так, що «операція вдалася, але пацієнт помер». 15 квітня 1968 року Бориса Миколайовича не стало. Своєю творчістю він вписав музику України в європейський контекст, ставши на один рівень із відомими класиками світової культури.

Богдан Марків

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...