Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 15, 2018

Той, що протиставив себе Системі

Автор:

|

Вересень 26, 2013

|

Рубрика:

Той, що протиставив себе Системі

У вересні весь світ обмежився для Гелія Снєгірьова тюремною камерою аж до кінця життя. Які ж злочини він скоїв? Перше: написав приголомшливу документальну повість «Мамо, моя мамо…», у якій викривається чекістська провокація – «процес СВУ (Спiлка визволення України)», яким почалося винищення української національної інтелігенції. Друге: звернувся до президії Верховної ради СРСР із заявою про відмову від радянського громадянства. І, нарешті, третє: виступив із різкою критикою проекту нової конституції СРСР, який, як відомо, був опублікований «для всенародного обговорення».

Угору і вниз
Батько Гелія Іван Трохимович був членом Спілки письменників, драматургом і прозаїком. Після того, як син закінчив театральний інститут, Снєгірьов-старший перевіз його з рідного Харкова до більш перспективного Києва.
Тут Гелій недовго був актором. Він став шкільним учителем, потім – викладачем у ВНЗ, далі — журналістом. Писав усілякі нариси для української “Літературки”. Випустив книжечку оповідань українською мовою. Несподівано Гелій вирішив працювати в документальному кіно, ставши членом уже двох Спілок — письменників і кінематографістів.
Як і більшість представників його покоління, Гєлій Снєгірьов був членом Компартії. Та почав пильніше приглядатися до того, що діялося довкола. Потоваришував із письменником Віктором Некрасовим, який тоді був одверто опозиційним до влади.
Через цю дружбу Снєгірьова 1966 року звільнили з посади директора студії документально-хронікальних фільмів. Понизили до режисера та сценариста. Коли 17 січня 1974-го кадебісти провели обшук на квартирі Некрасова, Гелій Снєгірьов примчав до друга — задля солідарності. Потягнули на допит і його. Влаштували обшук у його помешканні.
Нічого особливого не знайшли. Тож узялися за Гелія Снєгірьова з іншого боку: стали обробляти, щоби підписав проти Некрасова якийсь документ. Відмовився категорично. Його виключили з партії, узагалі зняли з роботи. Вигнали навіть із Товариства мисливців, щоби не мав права на зброю.

Лист до верхівки
Та після всього цього в Гелія Снєгірьова чомусь не додалося любові до всього радянського. У квітні 1977-го він опублікував на Заході відкритий лист до керівництва СРСР. “Уся ваша нова конституція — брехня від початку до кінця” — писав. І наприкінці відмовлявся від радянського громадянства.
Час, про який іде мова, радянські газети називали «роком конституції», оскільки під кінець 1977-го мав набути чинності новий звід основних законів. Напередодні цієї події телебачення та преса розповідали про небувалий ентузіазм трудящих, які геть забули навіть думати про безпросвітні «тимчасові» труднощі, а тільки раділи з того, що мудра партія придумала для них нову конституцію.
А тим часом світові радіостанції зачитували лист Гелія Снєгірьова, адресований Леоніду Брежнєву, який тоді був і генеральним секретарем ЦК КПРС і головою президії Верховної Ради СРСР одночасно: «Ваша кар’єра виникла на крові… Ваші руки в крові… Леоніде Іллічу, ви старий чоловік. Смерть вже зачіпає вас своїм крилом, від вас не відходять лікарі… Все своє життя ви прожили у брехні. Не в дрібницях – сусідові або дружині – ви брехали . Брехали народові ??своєму та всьому світу. Невже ви ось так, у брехні , і помрете?»
А писати таке було аж ніяк не можна…

Розплата за «відро бруду»
Уранці 22 вересня Гелій Снєгірьов вийшов зі свого помешкання на Тарасівській вулиці й пішов до Ботанічного саду . Біля будівлі пожежної команди стояв, загороджуючи письменнику шлях, блакитний мікроавтобус. Коли він спробував його обійти, із боку виник сивочолий чоловік і сказав: «Здрастуйте, Гелію Івановичу. Сідайте, будь ласка, в авто…» І Гелія відвезли на Володимирську, 15 – у будівлю КДБ.
У своєму тюремному щоденнику, переданому на свободу, Гелій Снєгірьов писав: «Почали обшук. Якесь начальство сказало: «Так, Гелію Івановичу, ви неабияке відро бруду вилили на нас і тут, усередині, і там, за кордоном». Потім мене повели через подвір’я, у маленькій комірчині роздягли вже догола… Потім камера… Зі самого початку я завів зі слідчим вельми дивні взаємини: не вітався, грубив, як міг, був дотепним…»
Гелій Снєгірьов оголосив голодування. Причину вказав таку: “На знак протесту проти 60-річчя Жовтня, 60 років насилля та брехні, проти нової конституції”. Його починають годувати примусово — поживну рідину вводять через клізму. Перші дев’ять днів це допомагало, та потім понад два тижні — ні. Занепокоїлися, що письменник помре в ізоляторі, а його справа вже набула розголосу на Заході. Снєгірьова відвезли до Лук’янівської в’язничної лікарні. “Досвідчені тюремники швиденько мене нагодували — у кайданках, із виламуванням рук, до хрусту в хребті”, — згадує в щоденнику.

«Розкаяння» під тортурами
Півроку, проведені Гелієм під слідством, можна чітко поділити на два неоднакових за часом періоди: п’ять місяців у внутрішній в’язниці КДБ і один (березень) – у тюремній лікарні. Лікарі держбезпеки дуже своєчасно порекомендували шпиталізувати в’язня. Це трапилося 2 березня, а через три дні в нього відняло праву ногу, ще через тиждень – ліва…
Таємнича хвороба, що зненацька вторглася в процес слідства, швидко прогресувала: низ нерухомого, нечутливого тіла зводило судомами. Він перестає випорожнюватися, організм поволі затруюється. Померти Снєгірьову не дозволяють, але й не лікують. Під цими “медичними тортурами”, як він сам написав, Гелій погодився підписати щиросердечне розкаяння. “Це було 24 березня, — занотував у щоденнику. — Із цього дня я перестав молитися… Я або забував про молитву, або згадував, але швидко губив думку, або зіжмакував і не доводив до кінця. Господь не приймав моїх молитов… Зате курити став удвічі більше”. В’язничні записи Снєгірьов завершує словами: “Я нікого не продав, не зрадив. І все. І крапка”.
Його перевезли до Жовтневої лікарні. Був уже повністю паралізований, тож несли на ношах. Зробили операцію. Та стан Гелія Снєгірьова дедалі погіршувався. Він вимагав відпустити його додому. Проте люди з КДБ хотіли ще однієї викривальної статті. Але вже в західній пресі, бо в емігрантських виданнях здійнявся галас про “справу Снєгірьова”. Така торгівля тривала до самої смерті письменника наприкінці 1978-го. Її причина – у довідці про розтин: “Рак передміхурової залози з метастазами в усіх частинах тіла”.
Іще одна деталь: коли друзі зійшлися до моргу в призначений час, виявилося, що Гелія Снєгірьова вже поховали півтори години тому. Тіло перед тим піддали кремації. Усе відбувалося під наглядом кадебістів.

Доброслава Хміль

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...