Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 24, 2020

Терорист Остап Вишня

Автор:

|

Грудень 25, 2013

|

Рубрика:

Терорист Остап Вишня

Його засудили до 10 років позбавлення волі. Він відсидів від дзвінка до дзвінка в Ухтинсько-Печорському виправно-трудовому таборі (підрозділ, що входив до структури ГУЛАГ). Привід для арешту був, м’яко кажучи, дивний – тероризм. Нібито гуморист із товаришами готував замах на відомого партійного діяча Павла Постишева.
Звинувачення було настільки безглуздим, що на допитах у НКВС письменник не втримався й пожартував: «Чому би вам не звинуватити мене й у зґвалтуванні Клари Цеткін?»
За іронією долі, через кілька років сам Постишев був оголошений ворогом народу та засуджений до найвищої міри покарання. І, за сімейною легендою Губенків, Вишня знову зіронізував: мовляв, я ж перший хотів його розстріляти!
Але це було через кілька років, а на початку терміну гумориста ледь самого не поставили до стінки. За розповідями очевидців, письменника врятував псевдонім: наказали ліквідувати Остапа Вишню, а в’язень за документами був під справжнім прізвищем і ім’ям – Павло Михайлович Губенко. Утім, рідні скептично ставляться до цієї версії, і розповідають історію про те, що письменника врятували морози, які скували річку Печору. Пароплав з арештантами довго не міг пробитися до порту призначення. І поки ув’язнені йшли по етапу, начальника табору встигли зняти з посади й розстріляти, а наказ про розстріл Вишні щасливо загубився.
На жаль, влада заборонила дружині залишитися поруч із чоловіком. Варвара Олексіївна разом із донькою Марією переїхала в Архангельськ, потім – у Рязань. Син Павла Михайловича від першого шлюбу В’ячеслав залишився в рідні в Україні, а під час війни поїхав вчитися в Ленінград. «Біля мене хоть гвинтовка і багнет, — а хто ж вас та боронить? Бог? Скасували ж його?» – з гіркою усмішкою пише Вишня рідним.
У таборі йому доручають написати цикл оповідань про працю в’язнів. І тут він не втримався від двозначного іронічного тону. Із пафосом писав про те, що за останні роки на Півночі значно зросло населення – дивіться, який прогрес! Незадовго до звільнення у важкому стані, із виразкою, Вишня потрапив у таборі до лікарні. Дізнавшись, що письменник за освітою – медик, табірний лікар узяв його під свій патронат, зарахувавши фельдшером, що трохи полегшило його життя.
Але після того як Остапа Вишню випустили на свободу 1943 року, то відразу ж знову поклали в московську лікарню. Лікували виразку й просто відгодовували. У тому вигляді, у якому він повернувся з табору, його не можна було показувати громадськості.
Донька письменника Марія під час війни поступила в московський інститут і випадково дізналася, що в одній зі столичних лікарень лежить батько. Він не впізнав її, бо пам’ятав 10-літньою дівчинкою, а прийшла 20-річна дівчина.
Не менш драматична була зустріч і з сином. Дізнавшись, де навчається В’ячеслав, Остап Вишня поспішив до нього в Ленінград. Заблукавши в чужому місті, запитав у перехожого: «Як пройти до гуртожитку?» Хлопець відповів, що й сам там живе, і поцікавився, кого саме розшукують. Почувши прізвище «Губенко», зізнався, що він і є втрачений син. Об’єднавшись, сім’я перебралася у звільнений Київ, де Остап Вишня повернувся до літератури. Але пережите в таборах похитнуло здоров’я письменника, він помер 1956 року, у 66-річному віці від серцевого нападу.

Доброслава Хміль

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply