Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 21, 2019

Ще раз про загибель полковника Євгена Коновальця

Автор:

|

Січень 02, 2019

|

Рубрика:

Ще раз про загибель полковника Євгена Коновальця

Євген Коновалець в історії визвольних змагань України відіграв провідну роль. Він знаний як полковник Армії УНР, діяч безкомпромісної боротьби до останнього подиху. Його не зупиняли ні війни, ні полон, ні еміґрація. До останнього подиху свого життя він був вірний обраній меті.
Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в учительській родині в селі Зашків, поблизу Львова. Після навчання у народній школі та в ґімназії, яку закінчив 1909-го, студіював у Львівському університеті на правничому факультеті. Вивчаючи юридичні дисципліни, пройшов ще й повний курс історії України під керівництвом Михайла Грушевського.
В студентські роки проштовхував однодумців ідею, що лише здобуття державної незалежності може кардинально змінити життя нації. Євген прихильно поставився до виголошеного на Другому всеукраїнському студентському з’їзді в липні 1913 року у Львові реферату Дмитра Донцова «Сучасне політичне положення нації і наші завдання».
1914-го Коновалець вступає в ряди Українських січових стрільців, а наступного року, після переможного бою на Маківці, потрапляє до російського полону. Звільнившись у результаті Березневої революції, восени 1917-го молодий офіцер подався до Києва, де приступив до організації українських Збройних сил, спершу куреня Січових стрільців, а згодом і корпусу, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки.
З приходом до влади гетьмана Скоропадського на вимогу німецького командування 1 травня 1918 року полк Січових стрільців роззброїли та розформували. Коновалець, залишився у Києві і разом із кількома старшинами зайнявся створенням нової стрілецької частини. Наприкінці серпня 1918-го він отримав від гетьмана Скоропадського дозвіл на формування Окремого загону січових стрільців з осідком у Білій Церкві.
У листопаді 1918 року загін під командуванням Коновальця підтримав Директорію УНР у повстанні проти влади Скоропадського і в Мотовилівському бою розгромив гетьманські частини.
У 1918-1919 рр. Євген Коновалець командував дивізією, корпусом і групою Січових стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ. Після тих боїв на початку 1921-го повернувся до Львова, будучи активним опонентом Другого Зимового походу Армії УНР, розуміючи його безперспективність.
Після поразки визвольних змагань Коновалець зі своїми бойовими побратимами усвідомлював, що боротьба не закінчилася. Постала необхідність творення організованої сили. «Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба», — казав він.
Командувач дозволяв своїм начальникам штабів, оперативних відділів приймати рішення, на підставі яких ухвалював операційні дії. Намагався усунути з державного апарату росіян і всіх ворогів української нації, в т. ч. «перевертнів», котрі були запеклими супротивниками української суверенної держави.
Більшовицький провід повідомляв Леніну, що ході революції в Україні не лише сповільнюють, але і відверто їй загрожують С. Грушевський, С. Петлюра й Є. Коновалець — вороги радянської влади. Наказ червоної Москви був однозначний — ворогів революції знищувати фізично. Сталін особисто обмірковував тактику і методи, якими можна знищити Коновальця.
1920 року створили Українську військову організацію, в липні 1921-го її очолив полковник Коновалець. У грудні 1922 року він був змушений податися в еміґрацію. Переїжджав із місця на місце, зупиняючись у Чехо-Словаччині, Німеччині, Швейцарії й Італії. За його ініціативи 28 січня — 3 лютого 1929 року відбувся конґрес у Відні, на якому було створено Організацію українських націоналістів (ОУН), головою проводу також обрали полковника Коновальця. Він одразу ж налагодив контакти з політичними колами Німеччини, Великої Британії, Литви, Іспанії, Італії й організував українські політично-інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміґрації. Здійснив ряд заходів, унаслідок яких були створені осередки ОУН або споріднених організацій у Франції, Бельгії, Канаді та Маньчжурії. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця був сформований військовий штаб та укомплектовані школи з підготовки старшинських кадрів для української армії.
Діяльність Євгена Коновальця з розбудови ОУН, намагання поставити українське питання у Лізі Націй, постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР викликали ще дужче занепокоєння у більшовицькому керівництві. Більшовицькі кати на своєму таємному засіданні вирішують остаточно розправитися зі своїми ідеологічними опонентами. Відтак одними з найвідоміших жертв спецслужб СРСР стали Симон Петлюра, Євген Коновалець, Лев Ребет і Степан Бандера.
Павло Судоплатов мав за плечима аґентурно-злочинний досвід, працював він під псевдонімами «Андрій» і «Валюх», а також співпрацював із аґентом «Лободою». Перед Судоплатовим Сталін поставив конкретну мету — фізично усунути Коновальця. Спецоперацію назвали «Ставка». Незабаром цей дует, забезпечений найдетальнішими інструкціями, відбув за кордон, де йому належало встановити контакти з лідером руху націоналістів. Судоплатову треба було вдавати українського підпільника, котрий вирішив налагодити співпрацю зі закордоном. Він зумів влаштуватися радистом на вантажний корабель, що регулярно бував у портах Європи. Коли ж Судоплатов вийшов на свою майбутню жертву, то якимсь чином зумів завоювати довіру Коновальця, не зважаючи на те, що провідник ніколи не вирізнявся особливою довірливістю.
Чому ж лідер націоналістів клюнув на радянського агента? Секрет простий: йому здалася принадною перспектива налагодити постійний зв’язок із підпільною організацією в Україні. Поступово «Андрій» ретельно вивчив особливості характеру своєї жертви — прихильності, смаки, слабкості та звички. Серед усього іншого аґент помітив, що Коновалець дуже любить шоколадні цукерки.
Павло Судоплатов та Євген Коновалець кілька разів зустрічалися в роттердамському ресторані «Атланта», на остатню їхню зустріч «Андрій» прийшов із коробкою шоколадних цукерок зі смертельним наповнювачем — спецслужби вмонтували в неї вибуховий пристрій. Через півгодини після активації коробка мала вибухнути.
У призначений час Судоплатов підійшов до ресторану і через скло побачив самотнього лідера ОУН. Аґент підсів до Коновальця, поклав на стіл «подарунок» і вибачився: мовляв, так вийшло, що довгої розмови у них не вийде, оскільки на кораблі неприємності, треба терміново повернутися в порт, інакше про подальші поїздки за кордон доведеться забути.
Природно, втрачати зв’язок із «українським підпіллям» Коновалець не хотів, і тому погодився перенести зустріч на п’яту пополудні того ж дня. Потиснувши один одному руки, чоловіки розійшлися. «Андрій», намагаючись не видати свого збудження, вийшов із ресторану і завернув на бічну вуличку, де по обидва боки розмістилися маленькі крамниці. У першому магазинчику чоловічого одягу, діючи по заздалегідь з узгодженим із керівництвом планом, він купив світлий плащ і капелюх. Вже виходячи на вулицю, Судоплатов почув різкий звук вибуху і побачив, як люди побігли у бік ресторану. Коновалець, попрощавшись із «приятелем» і прихопивши зі собою його «подарунок», вийшов з ресторану і вирішив пройтися пішки до готелю «Ґранд Централь», де знімав номер після приїзду до Роттердаму. Дорогою лідер ОУН затримався біля кінотеатру «Люм’єр». Там і спрацювала «пекельна машинка». Полковника аж розвернуло вибухом: ліве стегно і права нога виявилися розірвані на шматки, інші частини тіла були страшенно понівечені. Відносно цілою і цілком впізнанною залишилася хіба залита кров’ю голова.
Тим часом «Андрій» поспішив на вокзал, де сів на перший же потяг до Парижу.
Нідерландська поліція спершу розгубилася, намагаючись встановити особу загадкового вбивця лідера ОУН. Слідчі опрацьовували відразу кілька версій. Припускали, що Коновалець став жертвою Гестапо або його убили польські спецслужби. Також розглядали версію, згідно з якою провина за вбивство лягала на радянських чекістів. Слідство посилено почало розмотувати клубок подій і таки змогло докопатися до суті: виконавцем усунення лідера націоналістів був аґент ГПУ, котрий прибув до Роттердаму на радянському кораблі «Менжинський».
28 травня 1938 року відбулися похорони полковника Євгена Коновальця. Від керівництва ОУН попрощатися зі загиблим прийшов генерал Курманович, із Лондону та Берліну прибули три співробітники Націоналістичної прес-служби і радник О. Тарновецький. Був присутнім і литовський консул у Нідерландах, оскільки Коновалець в еміґрації прийняв литовське громадянство. А ось близькі родичі загиблого, котрі жили у Львові, не змогли приїхати до Нідерландів вчасно: паспорти їм видали лише за кілька днів після похорону. З часом на могилі лідера ОУН був уставлений пам’ятник, на якому не в’янули живі квіти. Спершу це поховання вважалося тимчасовим, тіло покійного ретельно забальзамували, щоб згодом його останки можна було перевезти до України.
У Москві Судоплатову спасибі за прекрасно виконане завдання не сказали. Повернувшись до СРСР, він дізнався, що його понизили на посаді, а начальство мало не відкритим текстом заявило про свою недовіру до нього. Що ж могло статися? Завдання злочинець виконав із псячою покорою і чекав на винагороду. Згодом з’ясувалося, що поки Судоплатов перебував за кордоном, НКВС заарештував колишнього начальника розвідки Шпігельгласа і ряд його співробітників. Під тортурами вони дали ряд неправдивих свідчень, у т. ч. про те, що Судоплатов нібито є подвійним агентом. Партбюро вирішило вигнати його з партії. Проте це рішення так і не було затверджене, бо за «Андрія» вчасно заступилося керівництво НКВС. А 10 травня 1939 року Судоплатов отримав, так би мовити, компенсацію за «моральну шкоду»: його призначили на посаду заступника начальника зовнішньої розвідки НКВС СРСР. Після Коновальця Судоплатов устиг убити ще й Троцького.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...