Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 22, 2020

Рахунок майора Кожедуба

Автор:

|

Червень 06, 2013

|

Рубрика:

Рахунок майора Кожедуба

Уславлений льотчик не записував на свій рахунок ворожої машини, якщо не бачив, як та впала на землю

Перший бій – не показник!
«Якщо би було можна, не вилазив би з літака», – полюбляв говорити, згадуючи свою молодість, перший ас Другої світової війни Іван Кожедуб. На його рахунку 330 бойових вильотів, 120 повітряних боїв і 62 збитих літаки супротивника – таким кількістю перемог не міг похвалитися жоден льотчик у всій авіації союзників по антигітлерівській коаліції.
Народився майбутній ас у маленькому українському селі Ображіївці на Сумщині, у багатодітній сім’ї. І, незважаючи на те що він був наймолодшим, батько виховував сина суворо, із дитячих літ учив мужності. Рано «захворівши» небом, Іван спочатку займався в аероклубі, а перед війною вступив до льотного училища.
Перший повітряний бій закінчився для Кожедуба невдачею й ледь не став останнім. Його літак був пошкоджений гарматною чергою “месера”. І життя йому врятувала бронеспинка крісла. А на шляху до аеродрому його літак випадково був обстріляний своїми: у нього потрапило два снаряди, випущених із зенітки. Але молодому льотчику неймовірними зусиллями вдалося-таки посадити машину. До речі, Кожедуб жодного разу не був збитий – завжди дотягував до посадки, навіть із пробоїнами.

Не числом, а вмінням
Свій перший ворожий літак він «завалив» 6 липня 1943 року. Наступного дня підпалив другий «Юнкерс», а через два дні – відразу два ворожих винищувача. Менш ніж через рік на рахунку Кожедуба було вже 20 збитих літаків.
У Кожедуба був свій, притаманний тільки йому одному, почерк у небі. Він умів точно та швидко зважити обстановку, що дуже важливо в бою, і при цьому миттєво знайти в ситуації, що склалася, єдино правильний хід. Машиною він володів віртуозно, міг управляти нею навіть із заплющеними очима. Всі його польоти були каскадом всіляких маневрів – розвороти , змійки, гірки, пікірування… Кожедуб завжди прагнув відшукати супротивника першим, але при цьому “не підставитися” самому.
“Воюють не числом, а вмінням”, – часто повторював Кожедуб. Мабуть, саме тому не боявся вплутуватися в бій із значно переважаючим за силою ворогом. В одному з боїв його четвірка зуміла відбити наліт 36 бомбардувальників, які йшли під прикриттям шістки “месерів”.

Один проти вісімнадцятьох
Був також випадок, коли йому довелося вступити самому в бій із 18 “юнкерсами”. Кожедуб увірвався в бойові порядки супротивника й несподіваними та різкими маневрами викликав серед ворога сум’яття. “Юнкерси”припинили бомбардування і вишикувалися в оборонне коло. Хоча в баках винищувача залишалося мало палива, льотчик здійснив іще одну атаку й розстріляв знизу одну з ворожих машин. Таке могло приголомшити супротивника. Картина падіння охопленого полум’ям “юнкерса” справила належне враження на решту бомбардувальників, і вони поспішно покинула поле бою.
Історики кажуть, що Іван Кожедуб збив набагато більше літаків, ніж значиться в офіційних джерелах. Річ у тому, що він не записував на свій рахунок ворожої машини, якщо сам не бачив, як вона впала на землю. “А раптом він до своїх дотягне?” – пояснював однополчанам.
Крім того так звані принципи “соціалістичного колективізму” часто змушували найкращих льотчиків ділитися своїми перемогами з менш здібними й успішними товаришами, і в підсумку на фюзеляжі винищувача Ла-7 під номером 27 виявилося куди менше зірочок, ніж насправді мало би бути. Про це писали й однополчанин Івана Микитовича прославлений льотчик-випробувач Олександр Щербаков, і низка інших авторів, проте по-справжньому серйозних досліджень ця тема поки що не дочекалася.

Уроки льотної майстерності
Проте, згідно з деякими даними, Кожедуб збив не 62, а 107 ворожих літаків, п’ять із яких належало військово-повітряним силам США. Зіткнення між радянськими й американськими авіагрупами, що почалися в другій половині 1944-го аж ніяк не були наслідком традиційної для будь-якої війни плутанини. Уже тоді Штати вважали весь європейський континент своєю зоною впливу. Якось командувач американських ВПС Спаатс навіть демонстративно відмовився обговорювати з маршалом Жуковим порядок польотів над радянською зоною, заявивши, що “американська авіація всюди літала, і літала без будь-яких обмежень”. (Г. К. Жуков. Спогади і роздуми. М., 1971. С.670).
25-річний майор Кожедуб стикався з знахабнілими “союзниками” двічі. Спочатку 22 квітня 1945-го його машину атакувала пара американських винищувачів типу “Мустанг”, але не минуло й двох хвилин, як один з “Мустангів” розлетівся на шматки, а пілот другого ледве встиг вистрибнути з парашутом.
Ще більш жаркий бій з американцями Кожедуб витримав перед самим кінцем війни, коли ескадрилья навантажених під зав’язку бомбовозів типу “Літаюча фортеця”, ігноруючи попереджувальні постріли, увійшла в простір радянської окупаційної зони. Загнавши в землю три багатомоторних гіганти, майор змусив решту втекти, але включити збиті машини до офіційного списку своїх перемог йому не дозволили. Командир полку Павло Чупіков лише пожартував, що побитися з американцями доведеться дуже скоро, і в перший же день наступної війни їхні збиті машини припишуть на його рахунок заднім числом.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply