Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 14, 2017

Радянська Попелюшка. Навесні 1930-го вона осідлала трактор, утім, невдовзі сама потрапила під колеса радянської пропаґанди

Автор:

|

Квітень 19, 2012

|

Рубрика:

Радянська Попелюшка. Навесні 1930-го вона осідлала трактор, утім, невдовзі сама потрапила під колеса радянської пропаґанди

У часи та в межах СРСР Парасковія Микитівна Ангеліна була, мабуть, однією з найвідоміших жінок. Перша трактористка на теренах Союзу, вона багато чого досягла в житті. Мала улюблену роботу, славу, грошей теж не бракувало. Навколо її імені було багато галасу, та Ангеліна, здається, розуміла, що стала лише інструментом у руках чиновників, зомбованих ідеєю загального підйому мас на трудові досягнення. А особисте щастя залишилося десь за одним із поворотів долі…

Передусім — трактор

Трактор у селищі Старобешевому на Донеччині вперше з’явився 1928 року. Доньці грека Микити Ангеліна — Парасковії тоді було 15. Коли через якийсь час вона записалася на курси трактористів, у родині вибухнув скандал. Батько казав, що місце жінки — на кухні.

Однак донька не відступила й по закінченні курсів таки сіла на трактор. А 1935-го вже створила першу в Радянському Союзі жіночу тракторну бригаду. Односельці кепкували, називали Пашу «чоловіком у спідниці». А підопічні Ангеліної били рекорди. У 22 роки їй вручають орден Леніна, Паша вступає до Компартії. Про дівчину з Донбасу пишуть газети, її фото — на обкладинках журналів. Парасковії звідусіль надходять листи. Адресу писали просто: «СРСР. Паші Ангеліній».

…і ніякого особистого життя

Її не вважали красунею, але чоловіків приваблювала її енерґія. У Пашу закохався Сергій Чернишов — другий секретар Старобешівського райкому партії. Заміж Ангеліна виходила з дитиною на руках: вона всиновила племінника Гену, бо після раптової смерті брата невістка викинула дитину на вулицю.

Незабаром народилася донька Світлана. Часу на особисте життя в Паші не залишалося. 1938 року Ангеліна кинула клич: «Сто тисяч подруг — на трактор!». Жінка постійно у роз’їздах: Москва, Київ, Старобешеве. Чернишов був дуже здібним: писав вірші, малював. Його вважали господарем району, та для всіх він був передусім лише чоловіком Параски Ангеліної. Це його гнітило, і Сергій став зазирати до чарки.

1939 року Паша вступає до Тімірязєвської сільськогосподарської академії. У Москві, готуючись до екзаменів, народила сина Валерія. Коли почалася війна, разом зі своєю бригадою Ангеліна евакуйовується до Казахстану, а Чернишов іде на фронт. Коли 1942-го Калінін викликає її на сесію Верховної Ради, вона ось-ось має народити. Та до Москви таки їде. Дорогою назад біля Саратова поїзд потрапив під обстріл, пологи почалися прямо у вагоні. Доньку назвала Сталіною на честь перемоги під Сталінградом.

Куля — від чоловіка

По війні Ангеліна з дітьми повернулася до Старобешевого. Там організувала вже бригаду із чоловіків-трактористів. Вони називали її «тьотя Паша» й трохи побоювалися. Донька Світлана згадувала, що мати тяжко гарувала, ніколи не висипалася й нормально не харчувалася. Але не лягала спати, не помивши голови, навіть якщо йшла до сну після опівночі. Не любила халатів і навіть удома вбиралася в крепдешинові сукні. Користувалася помадою, а на врочисті засідання вдягала обручку й перстень зі смарагдом.

Сергій Чернишов іще більше запив. А під час однієї зі сварок вистрелив у дружину. Донька кинулася матері на шию, Паша відхилилась — це врятувало їй життя. А куля певний час так і стриміла в стіні.

Після цього випадку Ангеліна розлучилася із Чернишовим. Він виїхав до сусіднього Волноваського району й одружився там із сільською вчителькою.

Паша знову змінила прізвище на Ангеліна. Дітям сказала, що батько загинув і заборонила їм згадувати про нього. Утім, дочка вважала, що мати й далі його кохала, а заміж так і не вийшла через дітей. «Якби в мами був чоловік, вона не працювала б до виснаження», — вирішила Світлана.

Чутки та плітки

У Паші Ангеліної був особистий телефонний зв’язок зі Сталіним. Подейкували навіть, що вона — його коханка. Коли їхала до Москви на сесію, брала зі собою доньку — сподівалася, що так уникне пересудів. Родичі ображалися, що вона ніколи не користувалася «блатом», щоб вирішити їхні проблеми. У неї була велика бібліотека — багато класики. З Москви висилала посилки з книжками. А односельці говорили, що Ангеліна шле дефіцити.

Паша любила дітей. Її кишені завжди були набиті цукерками. Побачить хлопчика на вулиці, зупинить свою «Побєду», поцілує, пригостить. У їхньому домі часто бували гості. Вона пригощала їх чебуреками. Заїжджав Хрущов, інколи — іноземці.

Про Ангеліну пліткували, що вона — алкоголік. Хтось написав анонімку, що трактористка вдома влаштувала бордель. Невдовзі до Паші приїхала бриґада медиків брати кров на сифіліс у всієї родини. Жінка зателефонувала до райкому, але у відповідь почула: «Здати аналіз у твоїх інтересах». «Потім перед мамою вибачались, але я не забуду її обличчя в цей момент», — пригадувала донька.

«Постаралася б іти пряміше…»

1959 року в Ангеліної виявили цироз печінки. До неї саме приїхав колишній чоловік. Чернишов був зовсім виснажений алкоголем. Парасковія відправила його на курорт, а сама, худа й знесилена, потрапила до лікарні. Медики злякалися відповідальності й скерували пацієнтку до Москви. Цироз розвинувся через те, що вона все життя вдихала шкідливі випари. Крім того, механізатори в ті часи часто мусили ротом підтягувати пальне через шланг.

Парасковія Ангеліна три місяці пролежала в палаті знаменитої «кремлівки». Там же за кілька днів до смерті їй вручили другу Зірку Героя Праці. Їй було 46 років.

Коли не стало Ангеліної, її бриґада не розпалася, продовжувала працювати і навіть ставила рекорди, поки не розпався Радянський Союз. Довгий час існував клуб жінок-механізаторів на честь Параски Микитівни, який зумів об’єднати тисячі сільських трудівниць.

В одному зі своїх листів вона написала: «Якби знайшлася людина, яка сказала б мені:«Ось твоє життя, Пашо, почни свій шлях спочатку», — я не задумуючись повторила б його з першого до останнього дня, тільки постаралася б іти пряміше». Мабуть, лише наприкінці життя вона усвідомила, що, ставши «попелюшкою» в Країні рад, утратила найдорожче, що в неї було, — особисте щастя.

Доброслава Хміль

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...