Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 18, 2019

Принц Вишиваний. Продовжувач роду Габсбурґів захищав українство й за любов до України поплатився волею

Автор:

|

Лютий 09, 2012

|

Рубрика:

Принц Вишиваний. Продовжувач роду Габсбурґів захищав українство й за любов до України поплатився волею

Свого часу про нього говорили як про майбутнього «українського короля», він усерйоз суперничав із гетьманом Скоропадським. Він настільки перейнявся українськими інтересами, що став непримиренним ворогом Польщі й поляків, через що навіть розірвав стосунки зі своїм старшим братом. Брав участь у створенні Західноукраїнської Республіки, потім був полковником січових стрільців, але, зрештою, покинув Україну, посварившись із петлюрівським урядом.

Що за люди — українці?

Про Україну Вільгельм Франц фон Габсбурґ, трою­рідний племінник австрійського імператора Франца Йосифа І, народжений 10 лютого 1895 року в місті Пула (нинішня — Хорватія), дізнався від чоловіка своєї сестри Матильди — князя Чарторийського, який оповідав про українців-гуцулів не дуже приязно, називав їх розбійниками й розбишаками. Родина принца й батько Карл Стефан були великими полонофілами. У цьому середовищі й зростав Вільгельм. Наслухавшись не надто приємних розповідей про українців, він вирішив особисто подивитися, що ж то за люди.

У 14-річному віці хлопець таємно від родини втік у Жаб’є, у Карпати. Тиждень прожив серед гуцулів. Ходив горами, їздив кіньми, скрізь шукав українських розбишак. Але марно. Уже тоді в його душі зародилася недовіра до тих, хто неґативно говорив про українців… 1915 року, закінчивши військову академію імені Марії-Терезії, Вільгельм як лейтенант австрійської армії очолив роту уланів 13-го полку, що складався з українців, переважно із Золочівщини. Відтоді юнак заприятелював з українцями, добре вивчив мову. Першими книгами, які він прочитав, були твори Івана Франка та «Мала історія України» Михайла Грушевського. Захоплювався Шевченком, Федьковичем, Стефаником. Писав українською мовою.

У вирі політичного життя

За законами Австро-Угорщини, кожен член імператорської родини після досягнення 21-літнього віку «автоматично» ставав членом сенату країни. Тож 1916 року і Вільгельм Габсбурґ, ставши сенатором, познайомився з українськими депутатами, зокрема Євгеном Петрушевичем.

Для українських політиків у Відні підтримка члена імператорської родини виявилась справжнім благословенням. Докладніше Вільгельм довідався про українські справи Австро-Угорщини після знайомства з одним із провідних політиків імперії — Казимиром Гужковським, який був полковником австрійської армії й одним із небагатьох українців, що обіймали адміністративні посади в Галичині.

Через нього архікнязь поступово дійшов розуміння потреби державного оформлення етнічних українських земель. Ішло­ся, звісно, не про незалежність, а про відокремлення українських земель у складі Австро-Угорської імперії, де вони б мали більше самоврядування і контроль над культурним життям.

Контакти із січовими стрільцями

Навесні 1918-го Вільгельма Габсбурґа призначили командиром австрійської Групи архікнязя Вільгельма, до якої входив і курінь УСС. За Берестейським мирним договором, частини німецьких та австро-угорських військ були передислоковані в Україну. Поміж них — і підрозділи українських січових стрільців.

У квітні австрійський архікнязь перебрав на себе командування УСС поблизу Херсона. Тоді він не лише оберігав Леґіон січових стрільців від розформування, чого дехто жадав в Україні й Австрії, а й проводив незалежну політику підтримки українських сил. Родина поставилась до його діяльності неґативно. Батько поставив йому ультиматум: або він відходить від українського руху, або сім’я його відцурається. Вільгельм розірвав стосунки з ріднею.

Ім’я ж «Вишиваний» Вільгельмові дали за старою козацькою традицією. Власне, під час військової служби один з українських вояків подарував йому шовкову вишивану сорочку. Вільгельм Габсбурґ одягав її під однострій австрійського старшини. За любов до українства його й прозвали Василем Вишиваним. Власне, він говорив: «Мені хочеться працювати для України, і я працюватиму, доки матиму змогу».

Реабілітований посмертно

Із поваленням гетьманату Скоропадського в грудні 1918 року Вільгельм Габсбурґ-Вишиваний почав співпрацю з урядом Директорії. Він отримав звання полковника Армії Української Народної Республіки й навесні 1919-го його призначили головою відділу закордонних зв’язків Головного управління Генштабу УНР.

Однак діяльність архікнязя в армії Директорії була нетривалою. Він украй неґативно поставився до укладеної Петлюрою у квітні 1920 року Варшавської угоди з Польщею, за якою західні землі відійшли полякам. На знак протесту Вільгельм подав у відставку та виїхав до Відня. До нього дісталася радянська розвідка. Тривалий час увага сталінських спецслужб була прикута до співпраці Вільгельма з Організацією українських націоналістів. За ним пильно стежили.

У серпні 1947-го аґенти таємно схопили Вільгельма Габсбурґа та вивезли до Києва. Йому інкримінували шпигунську діяльність на користь західних держав, союзників СРСР по Антигітлерівській коаліції, та звинуватили у зв’язках з ОУН. Запроторили до Лук’янівської в’язниці. Там через рік земний шлях палкого симпатика українців і завершився…

Аж через сорок років прокуратура Київського військового округу ре­абілітувала громадянина В. Габсбурґа за відсутністю складу злочину.

 Доброслава Хміль

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...