Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 29, 2020

Про найвизначнішу жінку у світі до 150-ліття від дня її народження

Автор:

|

Жовтень 27, 2020

|

Рубрика:

Про найвизначнішу жінку у світі до 150-ліття від дня її народження
Леся Українка.

Про Лесю написали безліч статей і наукових розвідок, але кожна з тих праць відкриває щось нове, оригінальне й особливе. Нещодавно у видавництві «Апокриф» вийшла унікальна книга «Чотири розмови про Лесю Українку» співавторства Блаженнійшого Святослава та письменниці Оксани Забужко. Її видали з нагоди 150-ліття від дня народження Лесі Українки. Попри життєві труднощі, за допомогою свого таланту й оптимізму Леся досягла високих вершин у своєму нелегкому творчому житті.
Народилася 26 лютого 1871 року у Зв’ятелі на Волині. На світогляд Лесі Українки вплинули три чинники. Перший — оточення, яке поглиблювало її інтелектуальні обдарування. Батько Петро Косач, член старої громади, та мати Ольга Косач, літературний псевдонім — Олена Пчілка. З ранніх років у дівчинки була дуже розвинута любов до рідної землі та народу, яка полонила її. Під материнським наглядом робила Леся свої перші кроки на полі поетичної творчости. Змалку дівчинка жила серед свого народу, дітвори, з якою бавилася, і з тих років запам’ятала багато цікавих оповідань, легенд, казок і приказок.
Із ранніх років Леся мала здібності до чужих мов, володіла французькою, німецькою, англійською, болгарською, польською, грецькою та латиною, а вже наприкінці свого життя — ще й іспанською. У 19-річному віці вона самостійно склала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» українською мовою. Також багато перекладала — М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера й інших. Нові образи приходили з різних джерел, що також було вельми незвичайним і дозволило значно розширити кордони сучасної Українці літератури. Феноменально ерудована дівчина «поселяла» в Україні сюжети з Давнього Єгипту («В дому роботи — в країні неволі»), староєврейської історії («У полоні», «На руїнах»), періоду раннього християнства («Руфін і Присцилла», «Адвокат Мартіан»), європейського Середньовіччя («Роберт Брюс», «Стара казка») тощо. І настільки гармонійно, що читачі сприймали це як щось своє, рідне, споконвічно знайоме. Одна з кращих драм Лесі Українки «Одержима» була присвячена коханому, білорусу Сергію Мержинському, і була написана в Мінську 1901 року. Вони обоє хворіли на туберкульоз. Ця недуга мучила Лесю з дев’яти років, вона вразила її руки. Це відібрало можливість грати на фортепіано, і поетеса виливає свій жаль в елегії «,До мого фортепіано». З недугою Леся об’їхала багато країн і різних санаторіїв. Провела три зими в Єгипті (1909-1913). Згодом недуга перейшла на ноги, пережила операцію в Берліні, а пізніше — й на легені.
Широко відома поетична збірка «На крилах пісень» з’явилася 1893-го. В «Русалці» авторка описала долю дівчини, яка втопилася з любові. А були ще «Подорож до моря», «Самсон», «Місячна леґенда», «Роберт Брюс», «Давня казка», «Одне слово», «Вілла посестра», «Блакитні троянди», «Вавилонський полон», «У катакомбах», «Адвокат Матріян», «Оргія» та ряд інших. Писала й прозу — «Така її доля», «Жаль», «Над морем».
Високу мистецьку цінність представляє «Лісова пісня». У цей твір Леся впровадила нові засоби мистецького слова, нові форми вислову, нову мелодію, а передовсім прекрасні образи природи. Він фантастично змальовує природу, красу лісу і озера, чар русалок. Вродлива Мавка є не лише образом чару лісової природи, але й символ краси поезії та життя: «Ні я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає».
Лесю Українку українці цінують набагато більше, ніж своїх леґендарних правителів, воєначальників і героїв, що присутні в їх гаманцях: Володимир Великий — одна гривня, Ярослав Мудрий — дві, Богдан Хмельницький — 5, гетьман Мазева — 10, Микола Грушевський — 50, а Леся Українка — 200.
Померла поетеса 1 серпня 1913 року в м. Сурамі (Грузія) у 42 роки в оточенні рідних і друзів. Похорони відбулися за кілька днів у Києві на Байковому кладовищі (на похорон прибули делегації з різних частин України, Росії, Кавказу). Своєю смертю вона засмутила Україну та світову громадськість, яка безмежно цінує красу мистецтва письменниці. Ім’я Лесі нагадують назви вулиць, її ім’ям прикрашають культурно-освітні установи.
Як повідомляв «Міст», СУОД проводить конкурси, присвячені Лесі Українці.

Ярослав Стех

До слова
Офіційне перевідкриття меморіальної дошки Лесі Українці нещодавно відбулося в Батумі (Грузія). Грузинсько-українська культурно-просвітницька спілка «Єдність» разом із Р. Накашидзе, почесним консулом України, провели офіційну церемонію, дошку встановили на будинку № 2 на вулиці Гамсахурдії, в якому поетеса проживала 1905-го, 1907-го, 1908-го, 1911-го і 1912 року. В Посольстві України в Грузії висловили щиру подяку за підтримку та надане сприяння Аґенції з охорони культурної спадщини Аджарії в організації перенесення та реставрації дошки Лесі Українці.

About Author

Meest-Online