Новини для українців всього свту

Wednesday, Feb. 26, 2020

Петро Франко та школа шпигунів у Станіславові

Автор:

|

Грудень 31, 2019

|

Рубрика:

Петро Франко та школа шпигунів у Станіславові
Петро Франко

Діти великих людей перебувають під пильною увагою дослідників. Чим знаменитіші батько чи мати, тим ретельніше історики вивчають життєписи їхніх нащадків. Візьмімо, для прикладу, Петра Франка, Каменяревого сина. Чоловік був достойний, січовий стрілець, один із перших українських авіаторів, інженер-хімік, викладач. Певно, саме тому 1941 року його розстріляли енкаведисти. Тепер його ім’ям названа авіаційна бригада у Старокостянтинові.
Але до літаків Франко-молодший ще добре проявив себе в розвідці. Коли почалася Перша світова, 24-річний Петро вступив до Січових стрільців. У званні поручника був призначений старшиною розвідки. У деяких джерелах розвідників ще називали пластунами. Анна, сестра Франка, згадувала, що товариші брата розповідали їй «про його надзвичайну відвагу, коли він у цивільному одязі, з палицею в руках ішов у запілля російського війська на розвідку».
А ще професор Іван Монолатій виявив у архівах цікавий документ. Це рапорт начальника управління контррозвідки штабу російської сьомої армії від 28 травня 1917 року. Звідти випливає, що перед відступом австрійців у Станіславові ціла працювала шпигунська школа. Вона містилася на вулиці Голуховського (Чорновола) й готувала аґентів зі стеження за росіянами, які скоро мали увійти до міста.
Росіянам вдалося встановити імена двох шпигунів, тобто шпигунок — 22-річну вчительку Марію Ткачуківну та 20-річну ученицю вчительської семінарії Софію Когутяківну. А керував тією шпигунською школою лейтенант Петро Франко, це він інструктував аґенток. На жаль, у рапорті не згадується точна адреса розвідувальної школи і точний час її існування, адже москалі вибивали австрійців з міста тричі — 1914-го, 1915-го і 1916 року.
Хоча в листі товаришу Петро Франко згадує, що у вересні 1916-го їхня частина стояла біля Станіславова. Отже, Петра можна вважати не лише родоначальником галицької авіації, а ще й батьком української армійської розвідки.
Також Петро Франко був ад’ютантом Осипа Микитки, командира третьої сотні Українських січових стрільців. На початку березня 1918 року ця сотня відповідно до умов Берестейського мирного договору рушила, щоб звільнити Одесу, Запоріжжя та Херсонщину від більшовиків. У листі до видавця Івана Калиновича від 13 травня 1918-го Петро Франко інформував, що він вдома у Львові: «Я тепер стою у Львові (ул. Понінського ч. 4)». Вочевидь, у середині травня 1918 року отримав відпустку, після відбуття якої знову повернувся на військові позиції.
До слова, 1920-го Осип Микитка (як, до речі, і старший рідний брат Петра Франка Тарас Франко) опинився у підмосковному концтаборі для військових старшин Кожухів. Там він відмовився перейти на бік Червоної армії, за що 29 жовтня його розстріляли.

Іван Бондарєв, «Репортер»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply