Новини для українців всього свту

Saturday, May. 30, 2020

Пам’ять про генералів УНР бережуть у Сомерсеті

Автор:

|

Квітень 08, 2020

|

Рубрика:

Пам’ять про генералів УНР бережуть у Сомерсеті

Український воєнно-історичний інститут 1954 року видав у Торонто серію поштових листівок із портретами провідників Армії Української Народної Республіки (УНР). Ці картки зберегла Олександра Мацик в «Українському селі» в Сомерсеті (штат Нью-Джерзі).
Усі вони були поховані на чужині. Могили кількох із них я відвідав у Варшаві, де в другому після центру районі (дільниці) польської столиці під назвою Воля є давній Православний цвинтар. Там 1944-го поховали Марка Безручка, генерала-хорунжого Армії УНР. Це він командував українським військом, яке з разом із польською армією 7 травня 1920-го звільнило Київ від більшовиків, а влітку того ж року відіграло вирішальну роль у розгромі Червоної армії під Варшавою.
На цвинтарі на Волі похований також генерал-хорунжий Володимир Сальський, голова уряду УНР в екзилі. Він народився 24 липня 1885-го в Острозі на Волині. У січні 1918 року був призначений начальником штабу українських військ столиці. Учасник боїв проти більшовицьких військ Муравйова. У серпні 1919-го Запорозька група під його командуванням успішно діяла під час спільного наступу українських армій на Київ. Його частини першими вступили у столицю. У листопаді 1920 року у складі уряду УНР переїхав до Польщі, залишався міністром Уряду УНР в екзилі. Помер 5 жовтня 1940-го у Варшаві.

Василь Тютюнник
Володимир Сальський
Микола Юнаків
Мирон Тарнавський
Михайло Омелянович-Павленко
Олександр Греків
Олександр Осецький

На збережених Олександрою Мацик листівках зображені також інші славні генерали Армії УНР. Микола Юнаків (1871-1931) — генерал-полковник Армії УНР. Після утворення Центральної Ради сприяв українізації в армії, у період Української держави очолив Головну шкільну управу та комісію з утворення військових шкіл та академій Генерального штабу. Улітку 1919 року очолював штаб об’єднаних Галицької та Наддніпрянської армій у період блискучої операції з визволення від більшовицьких військ Правобережної України та Києва. У грудні 1919-го з частинами Армії УНР відійшов до Польщі, був призначений військовим радником української дипломатичної місії у Варшаві. Помер у Тарнові.
Мирон Тарнавський (1869-1938) — генерал-чотар Української галицької армії (УГА). На чолі корпусу брав участь у Чортківській наступальній операції УГА 1919 року. У липні 1919-го, коли після поразки у боях із польською армією УГА відступила за Збруч і з’єдналася з Армією УНР, призначений командувачем УГА. Командував галицькими частинами під час спільного походу українських армій на Київ та Одесу. У лютому 1920 року, коли УГА увійшла до складу Червоної армії, покинув військову службу. Після повернення до Галичини його заарештувала польська влада. Після звільнення проживав на Львівщині. Помер у Львові.
Життя Василя Тютюнника (1882-1919) було коротким. У роки Першої світової війни командував батальйоном, з березня 1918-го — генерал-хорунжий в українській армії. Визначний організатор українського війська. Захворів на тиф у Рівному і помер.
Михайло Омелянович-Павленко (1878-1952) — генерал-полковник Армії УНР, головнокомандувач УГА й Армії УНР. Походив зі старовинного козацького роду. Учасник Першої світової війни, полковник гвардії. З перших днів революції підтримав український рух, з квітня 1918 року працював у Головному штабі української армії в Києві. У грудні 1918-го очолив УГА та довів її до боєздатного стану. З 5 грудня 1919 року — командувач Армії УНР, здійснив Перший Зимовий похід, яким урятував армію від остаточної катастрофи, брав участь у польсько-радянській війні 1920-го. Після Другої світової війни жив у Німеччині та Франції, став першим головою Союзу українських вояків. Помер у Парижі.
Молодший брат Іван Омелянович-Павленко (1881-1962), генерал-поручник Армії УНР, також був одним із організаторів війська України. Командир Окремої кінної дивізії, перебував у Калішському таборі інтернованих вояків. Згодом переїхав до Чехо-Словаччини. Помер у Чикаґо.
Олександр Осецький (1873-1937) — генерал-хорунжий Армії УНР, начальник гарнізону Києва, один із керівників оборони міста від більшовицьких військ. З березня 1918 року — начальник Головного штабу, пізніше — військовий міністр УНР, заступник Головного отамана Армії УНР Симона Петлюри. З 1923-го проживав у Франції, помер у Парижі.
Олександр Греків (1875-1958) закінчив юридичний факультет університету, військове училище у Москві й академію Генерального штабу у Петербурзі, служив у російській гвардії, за Першої світової війни воював на Південно-Західному фронті. У листопаді 1917 року генерал-майор Греків перейшов на службу УНР, сформував Другу сердюцьку дивізію, був начальником штабу Київського військового округу, заступником військового міністра. Гетьман Павло Скоропадський звільнив його з посади й генерал Греків приєднався до повстання Директорії, був військовим міністром. У березні 1919-го через особистий конфлікт із Симоном Петлюрою подав у відставку і переїхав до Галичини, де був призначений командувачем УГА, організував і провів Чортківську наступальну операцію проти польської армії. З 1920 року Олександр Греків мешкав у Відні, звідки 1948-го його викрали радянські аґенти, засуджений до 25 літ ув’язнення у Сибіру. З неволі звільнений 20 серпня 1956 року. Помер у Відні 2 грудня 1958-го.

Ларіон Костенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply