Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

Наполеон мав намір перетворити Україну на осередок антиросійського руху

Автор:

|

Грудень 27, 2012

|

Рубрика:

Наполеон мав намір перетворити Україну на осередок антиросійського руху

У грудні 1812 року, два століття тому, Наполеон програв війну з Росією. А в разі перемоги французький імператор начебто хотів бачити Україну незалежною. Про це писав 1937 року в книзі “Наполеон і Україна” Ілько Борщак, один із провідних учених-гуманітаріїв української діаспори, дослідник політичної історії України, історіограф і джерелознавець.

Євроспільнота по-бонапартівськи
2008-го видавництво Українського католицького університету у Львові випустило книгу Вадима Ададурова “Наполеоніда на сході Європи. (Уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку ХІХ століття)”, яка ґрунтується на документах з архівів МЗС і Історичної служби сухопутної армії Франції.
Опрацювавши сотні документів, автор упевнився, що Наполеон справді мав певні наміри стосовно України. Після перемоги над Російською імперією він хотів створити на звільнених землях “європейську асоціацію” з єдиною грошовою системою та законами. Європа мала стати такою, “щоби мандрівник, перетинаючи її, усюди опинявся б неначе в спільній вітчизні”. Щось на кшталт Євросоюзу. Але ці проекти не стали реальністю через надто приблизні уявлення Наполеона про землі, які він намірявся звільнити.
Наполеон, готуючись до війни, переглянув чимало книг, автори яких, однак, погано уявляли собі народ, що населяв цю територію. Деякі з них дотримувалися думки, що козаки, українці та малороси — це три різних народи. Інші – узагалі називали нас тубільцями (indigenes), як індіанців Америки. Французька література, яку імператор читав перед війною, захоплено описувала українських козаків. Але то були старі книги, і вже не було тих козаків, описаних, приміром, Вольтером у “Історії Карла ХІІ”. Можливо, саме ця праця збила Наполеона з пантелику: він вирішив, що не скоїть такої дурниці, як Карл, і не піде через Україну.

Розвідка підвела
Та все ж до планів французів входив кидок через Волинь на Київ. Австрійські війська (союзники французів) уже стояли за Стиром, готові вирушити на Берестечко. Отож улітку 1812 року під Берестечком могла відбутися битва, що змінила б долю України. Але австрійці відступили, бо звідкись узялася російська армія, появи якої вони не очікували. Мабуть, погано спрацювала розвідка.
До слова, про розвідку. У липні 1811 року в Києві сталася страхітлива подія — згорів Поділ. З ініціативи губернатора уряд виділив кошти для надання допомоги погорільцям, і Поділ почали відбудовувати за новим планом із широкими прямими вулицями. Виявилося, що то був підпал. Затримані злочинці нібито зізналися, що заслані французами з метою підпалювати будинки, хлібні поля, розповсюджувати різні жахливі чутки тощо. Тобто, у тому винні були наполеонівські шпигуни-диверсанти. Але документи свідчать, що фахової агентури у французів тоді не було — покладалися на мандрівників і купців, які вивідували інформацію “попутно”. І навіть не знали, хто командує в Києві гарнізоном і скільки там військ. Керівник розвідки часом не знав своїх кадрів і писав у штаб, що до Києва послано трьох агентів, про одного з яких достеменно не відомо, єврей це чи жінка, бо ця особа – у довгому вбранні.
Приблизно таке ж уявлення вони мали й про всю Україну. Її назву трактували так, як це досі роблять аматори — від слова “окраїна”, й Україну у своїй уяві малювали як вузьку прикордонну смугу між Росією й Туреччиною.

Чи бути Наполеоніді?
Тим не менш, Наполеон таки виношував серйозні проекти щодо повоєнного устрою земель, що лежать у нинішніх кордонах України. Одним із них був план генерала Міхала Сокольницького, військового керівника Варшавського герцогства, що воював у польських легіонах на службі Франції. Він мріяв про відновлення Польщі й пропонував Наполеонові спрямувати частину армії на Київ: “Ваша величносте, це стане могутньою диверсією, успіх якої вплине на перебіг всієї війни!”.
Його стратегічною метою було звести Росію до кордонів Московського царства XVI ст. Для цього на першому етапі війни слід було звільнити землі на захід від Дніпра та відбудувати Польщу (до Чорного моря — за рахунок українського Правобережжя). А вже потім – іти на Москву.
Інший варіант пропонувався на початку 1812 року О. Готерівом – політичним директором міністерства закордонних справ Франції. Він замислив утворити незалежну українську державу, яка би складалася з Полтавського та Чернігівського князівств. Козаки разом із кримськими татарами увійшли би до нової держави – «Наполеоніди», що мала би стати бар’єром на шляху експансії Росії та її претензій на Чорне море. Він стверджував, що 20-тисячний корпус кавалерії за 24–25 днів пройде від Західного Бугу до Києва. Наполеон читав цей проект. І не взяв його до уваги.

Забагато «а може…»
Були ще різні плани, де фігурували українські землі: наприклад, антиросійське повстання на Волині, Поділлі й Галичині. Це відкрило би французам шлях далі в Україну. Автор плану — граф Тадеуш Морський. Замолоду він перекладав французькі п’єси, був дипломатом, воював проти російської експансії на Поділлі. Однак план Морського не був прийнятним: повстання в Галичині означало сварку з Австрією, а Наполеон не бажав цього. Зрештою, він пішов на Москву, знехтувавши Києвом, — і програв усю війну.
До речі, коли 1812 року війська Наполеона підійшли до кордонів України (було захоплено західні повіти Волинської губернії), українська інтелігенція поділилася на два табори: автономісти висловлювали неприховану радість і надії, що з приходом французької армії буде запроваджено Кодекс Наполеона й Україна стане автономною, а може, і незалежною державою без кріпосницьких порядків. Так, дворянин Могучовський на півдні Полтавщини радів з успіхів Наполеона й бажав, щоби «Бонапарт зруйнував Росію».
Не обмежуючи свою позицію лише словами, радикальні українські кола вдалися до практичних дій. До прикладу, волинський дідич Чайковський організував козацький загін на допомогу Наполеону.
І все ж переважна частина української шляхти поставилася до приходу Наполеона негативно, бо не вірила, що той визволить Україну від російського деспотизму.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...