Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 21, 2018

Минуло сто років від дня народження Лева Ребета

Автор:

|

Жовтень 11, 2012

|

Рубрика:

Минуло сто років від дня народження Лева Ребета

Лев Ребет народився 3 березня 1912 року в м. Стрию на Львівщині, у сім’ї поштового урядовця, де отримав початкову освіту й завершив гімназіальне навчання. Пізніше закінчив університет у Львові. Із молодих років він не терпів несправедливості й завжди ставав на захист покривджених. Уже в ґімназії Лев вступив до Української військової організації й допоміг заснувати ОУН. За приналежність до українського патріотичного руху він був неодноразово переслідуваний і ув’язнюваний польською владою. Незважаючи на утиски цей майбутній політик, учений, публіцист і національно свідомий діяч України добре розумів, що воля здобувається жертовною боротьбою. При тому він розумів відмінність між поневоленим і поневолювачем. Поневолювач завжди послуговується терором, скандальною брехнею й у своїх злочинах шукає собі прибічників і покровителів. За таким принципом завжди діє окупаційна влада, яка реальну дійсність прикриває брехнею й терором. Брехню проти нашого народу поширювали як совєтські, так і польські окупанти. І ті й інші підносили свої окупаційні рації до небес, а натомість принижували народ, зокрема, звинувачували національних провідників у всіх смертних гріхах. Десятки мільйонів українців унаслідок більшовицького терору 1930-х рр. стали жертвами совєтської системи, яку так дуже деякі сучасні псевдодіячі хочуть повернути в наш час.

Пізніше ця система провадила ще довгі роки умисне й заплановане вбивство провідних діячів, які відкривали народові очі на чинені окупантами злочини. Одним із передових національно свідомих українських діячів був Лев Ребет. З описів ми пам’ятаємо, скільки зусиль докладала аґентура СРСР, щоби викрасти Лева Ребета з Німеччини та з ним розправитися. Постає питання, кому перешкоджав Ребет, який після війни жив і працював у Мюнхені. Однак у СРСР було ухвалене рішення й зобов’язано КДБ знищити Ребета як ворога, щоби через те вбивство інші українські діячі занепали духом і зламалися, утративши віру у свою спроможність перемогти.
Пригадаймо, що 22 червня 1941-го, коли розпочалася радянсько-німецька війна, Ребет у складі похідної групи вирушив із Кракова до Львова, де вже 30 червня було проголошено відновлення Української держави. Ребет був призначений заступником голови Українського державного правління, яке очолював Ярослав Стецько. А через тиждень гітлерівська влада розпочала арешти діячів: Степана Бандери, Ярослава Стецька, Лева Ребета й інших ув’язнених завезли до Берліна й два місяці їх там мучили, вимагаючи від них відкликати Акт відновлення Української держави. Нацисти не отримали згоди від рішучих патріотів України. Тоді заарештованих відвезли до концтаборів. Ребет потрапив до Аушвіца, де пробув до осені 1944 року. Вийшовши на волю, він подався до Мюнхена, аби представляти Українську головну визвольну раду у відносинах зі західними союзниками. З 1948-го був одним із керівників ОУНР, а невдовзі став її головою.
І тут починається трагедія цілої нашої нації, яка опинилася під червоним режимом, і в цій трагедії є болісний злочин 12 жовтня 1957 року в Мюнхені. На сходах будинку, де містилася редакція «Українського самостійника», Ребет зустрів свого ката, котрий зі згорнутої газети витягнув злочинний пристрій, вистрелив із нього в обличчя Ребету струменем сильної кислоти, яка миттєво умертвила нашого національного героя. Ким був цей кат? Як згодом з’ясувалося, цю «роботу» з рабською покорою виконав Богдан Сташинський, що народився 4 листопада 1931 року в селянській родині в селі Борщовичах неподалік Львова. Він був до такої міри одурманений своїм вишколом у КДБ, що був готовий стратити за його наказом навіть рідну матір. Після вбивства цей злочинець отримав нагороду від червоних тиранів — орден Бойового червоного прапора, який був залитий українською кров’ю. Від цього злочину народ здригнувся болісно не лише через втрату визначної постаті Ребета, але й тому, що цей злочин здійснив українець, який втратив національну та людську гідність. Ушановуючи покійного, 30 жовтня 2010 року прах Лева Ребета перевезли з Мюнхена на перепоховання до Львова – на Личаківському цвинтарі.
Цей же злочинець – Сташинський – 15 жовтня 1959-го вбив у Мюнхені ще одну легендарну постать нашої історії — Степана Бандеру. Провідник ОУН загинув, але його ідея не вмерла, вона житиме вічно серед українського народу. Бандера похований на кладовищі в Мюнхені. Він є символом воюючої України й автором кількох праць, у яких ґрунтовно розроблено теоретичні засади українського націоналізму, зокрема «Перспективи Української Національної Революції» (1958) та ін. А крім того своїм життям Степан Бандера довів, що його любов до України вища за власне життя й терпіння.
Вічна Слава нашим Героям і вічна ганьба – перевертням і злочинцям!

Ярослав Стех

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...