Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 11, 2018

Минуло 20 років після смерті художника Данила Нарбута

Автор:

|

Березень 01, 2018

|

Рубрика:

Минуло 20 років після смерті художника Данила Нарбута

Легендарне прізвище Нарбут доволі поширене так серед українців, поляків і литовців. Григорій Нарбут (1886-1920) — визначний український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнотів і поштових марок). Один зі засновників і ректор Української академії мистецтв. Як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва та геральдики, він виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював староукраїнські гербовники. Крім цього, Григорій опрацював проекти Державного Герба і Печатки Української держави 1918-го. Був високо цінованим мистцем і українським діячем, а також добрим батьком сина художника — Данила, котрий пішов шляхом батька, приєднався до визвольних змагань, став лауреатом Шевченківської премії.
Данило Нарбут народився 9 січня 1916 року в Петербурзі. З генами батька передався синові творчо-мистецький талант, але виховувати батькові сина не пощастило. Коли Данилові було лише чотири роки, батько помер. Тож виховні клопоти сина лягли на плечі матері Віри Павлівни. Та серед вихователів-опікунів майбутнього художника були етнограф Антон Середа і мистець-колорист Федір Кричевський. Від вчителів Данило взяв багато, але обрав свій самобутній шлях і став театральним декоратором. З 14-х років Данило працював у декоративній майстерні Київського оперного театру 1933 рік в Україні був вкрай складним, але Данилові якось пощастило, театр спрямував його до Ленінграду на трирічні курси театральних художників при Всеросійській академії мистецтв. Повернувся до Києва наприкінці 1935-го і продовжив працювати у Київському театрі опери та балету.
Творчість Данила Нарбута була цілком самобутня, до того ж зросла вона на суто українському ґрунті. Мистецькі витоки віддзеркалювали героїчну епоху, тематику народних пісень і балад, теми козацьких дум, в легендарному образі козака Мамая, народному мистецтві і в декоративній творчості талановитих умільців, з чим сталінський режим ніяк не міг змиритися. 1936 року Данило як асистент художника С. Евенбаха оформив виставу «Наталка Полтавка», яку театр представив під час першої декади української літератури і мистецтва з Москві. Нібито спектакль був вдалий, але після повернення з Москви Данила Нарбута заарештували: «За несообщение в органы ГПУ о готовящемся заговоре против Советской власти». Довелося молодому художнику будувати Біломор-канал. Після двох років звільнили з ув’язнення і дозволили працювати виключно у російських містах. Так склалося, що в Єйську жила його мами сестра Ольга, котра була розрадою мистця. Звідси 1939-го Данило перевівся на роботу в театр м. Златоуста. Потім добровольцем брав участь у фінській компанії. Після війни йому дозволили повернутися до Києва. Та незабаром знову вибухла війна. Тепер уже з німецькими аґресорами.
Данила рекрутували до війська, а незабаром його частину під Каневом німці захопили в полон. Пережив у полоні знущання, а кінець війни застав Данила Нарбута в Австрії. Після війни коротко перебував у Луганську, потім працював у театрах Західної України та допомагав самодіяльним колективам. Працюючи у театрах Києва, Ковеля, Коломиї, організував мистецькі вистави. У повоєнні роки оформляв спектаклі у театрах України. З 1961-го — головний художник Івано-Франківського, а з 1965-го — Черкаського українських музично-драматичних театрів. Тут мистець створив унікальні картини високого планетарного звучання, які збуджують значне зацікавлення.
Декоративність була однією з найважливіших рис творчості Данила. Серед численних декоративних розписів, нашу уяву захоплює його «Сорочинський ярмарок» за твором Миколи Гоголя. У творчому доробкові мистця є патріотичні численні портрети: галерея українських гетьманів і полковників часів Богдана Хмельницького з доби визвольних змагань українського народу. Пригадаймо такі зворушливі картини, як «З глибини віків», «Степ половецький», «Скіфія», «Княжий двір», «Золоті ворота», «Іду на ви», «Варяги», «1500 років Києва. Ідоли», «Черкаси. 700 років» та інші. До надзвичайно цікавих робіт також слід зарахувати картини-портрети «Святослав», «Ольга», «Володимир», «Анастасія», «Єлизавета», «Анна». Останні три — славетні доньки Ярослава Мудрого, королеви Норвегії, Угорщини та Франції відповідно. Одна за одною народжувалися серії станкових картин і живописних полотен «Черкаський базар», «Їх слава не вмре, не зів’яне між твоїх сподвижників, Богдане».
Вже з тих творів помічаємо, що маємо справу з великим українським патріотом, для котрого творчість становлять уроки історії, до яких він вмів і хотів докладно прислухатися. Данило створив історичні портрети Ніжинського полковника Івана Золотаренка, Чернігівського — Мартина Небабу, Черкаського — Федора Вешняка, Київського — Антіна Ждановича, Полтавського — Мартина Пушкара, Переяславського — Павла Тетерю, оспіваного Морозенка й інших. Мистець був добре обізнаний з історією України, про це засвідчує його картина «Козача слава» — відправа по загиблих, «Вибори кошового» про важливу політично-військову подію. Ще з глибшим змістом передав вражаючу картину «Тарас Бульба», в якій водночас показані вірність і зрада, любов і байдужість до рідного народу, а також смерть, заподіяна батьком синові за зраду.
У митця є чимало картин обрядово-фольклорного значення — «На Черкаському базарі», «Мої друзі, мої вчителі» й інші. На них бачимо такі символи, як ідоли, скіфські кам’яні баби, хрести, «звізди». В останні роки свого життя, художник все частіше звертатися до спогадів, епізодів своєї біографії і тих людей і подій, із якими був пов’язаний упродовж свого життя.
Згадаймо також деякі картини символічного характеру: «Помер батько». «Голодомор 1932-1933 pp.», «1941 р. Війна», «1941 р. Полон», «Народився син Данило», «Перша вчителька М. І. Тобілевич». «Затоплена слава», або картини з серії: «Леґінь. Карпати», «Поділля. Мальви», «Любисток», «Мальви Київщини».Картини мистця розкривають самобутність та велич Київської Русі та майстерно передають історію в художніх образах зі найдавніших часів, через козаччину до новітнього періоду. Є в Нарбута роботи з народознавчо-етнографічної тематики, що демонструють знання автора давньої міфології, демонології, обрядів і звичаїв — «Колядки», «Щедрий вечір», «Скоморохи». Мистець із великою увагою ставиться до рідної землі, до багатовікової історії та представляє події у триптихах «Затоплена слава» і «Совість», «Татарині», «Цвіт папороті» «Сидить козак у тіньочку, у вишневому садочку», «Ніч під Івана Купала» та остання серія його робіт — «Квіти України», що вдало поєднує символіку образів, утверджує перемогу добра на землі, що є головним лейтмотивом творчих надбань художника.
1990 року Данилу Нарбуту було присвоєно звання заслуженого художника, а в 1994 — звання народного художника України. Дмитро Нарбут оформив близько 250 вистав в різних театрах України, п’ята частина з них — на черкаській сцені. Саме черкаський період творчості Данила є найпліднішим та найяскравішим у біографії художника. Він прищепив черкаському театру високу національну образотворчу ідею. Особливу увагу привертають праці митця «Страшний суд» (1994) і «Покрова Богородиці» (1995).
1996-го громадськість широко відзначила 80-річний ювілей художника. Для музею колишньої козацької столиці Чигирина закупили цілу галерею полотен Нарбута. Впродовж свого життя Данило прожив чимало складнощів, тому у його творчості знаходимо світлі і темні барви, але осмислюючи його титанічну творчу мужність, слід підкреслити, що вона надзвичайно збагатила якісно нашу загальнонаціональну мистецьку скарбницю.
У зеніті слави він зустрів свій 80-річний ювілей. Художнику присудили найвищу Державну премію України ім. Тараса Шевченка. Помер Данило Нарбут на 82-му році життя 3 березня 1998-го. Того ж року Данило Нарбут був посмертно нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» I ступеня — «за неоціненний вклад митця у відродження духовності України, для нащадків яких він завжди був і навіки залишиться подвижником та взірцем патріотизму нації. Його вдячні нащадки, організують виставки творів мистця та відчити на яких розказують про рід Нарбутів в Україні.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...