Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 22, 2017

Минуло 150 років від дня народження Дениса Січинського

Автор:

|

Грудень 10, 2015

|

Рубрика:

Минуло 150 років від дня народження Дениса Січинського

Денис Січинський

Іван Левицький в українському видавництві в Нью-Йорку 1964-го видав книжку «Нарис історії музики». Серед численних композиторів і визначних музичних діячів, на 59-й сторінці цієї праці він лише коротко згадав про Дениса Січинського. А про нього варто розповісти детальніше, адже цього року виповнилося 150 років від дня його народження. Торонтонський тижневик «Гомін України» 20 жовтня ц. р. опублікував статтю Галини Максим’юк «Денис Січинський у музичному житті української діаспори США та Канади».
Майбутній композитор народився 2 жовтня 1865-го в с. Клювинцях Копичинецького (тепер — Гусятинського району) на Поділлі в родині вчителя. На жаль, хлопець дуже рано втратив батьків. Однак середню освіту здобув у Тернопільській ґімназії, де одночасно вчився гри на фортепіано та теорії музики у Лева Левицького та Владислава Вшелячинського. Під час навчання співав у гімназійному хорі. 1888-го почав студіювати право та педагогіку в Львівському університеті, але залишив його і перейшов до Львівської консерваторії, яку успішно закінчив 1892 року. В консерваторії навчався в проф. Вшелячинського і Микули, учня Фредерика Шопена й інших визначних музикознавців.
Завершивши успішно музичні студії Денис переїхав до Коломиї. Тут він організував вокальний чоловічий квартет, із яким гастролював містами Галичини та Буковини. У його обробці учасники концертів почули ряд прекрасних призабутих зворушливих українських пісень. А відтак чоловік працював учителем гри на фортепіоно, дириґентом хорів у Бережанах, Перемишлі, Станиславові й інших містах Західної України. Був він також і капельмайстром оркестру при сирітському притулку в Дроговижі та редактором музичних видань «Станіславського бояна». Але передовсім займався композиторською роботою та напрацюванням пісенного репертуару для співочих колективів. За його редакцією вийшло 12 пісень для чоловічого хору на слова Т. Шевченка та симфонія М. Вербицького в перекладі для фортепіано. У цей період Січинський видає кілька цінних обробок народних пісень для голосу з інструментальним супроводом та фортепіанні мініатюри. На теренах Америки та Канади не тільки було видано ряд пісенно-музичних збірників маестро, але силами музичних діаспорних колективів було організовано ряд концертів і доповідей про його діяльність. Особливою великою подією в українській діаспорі було широке відзначення 100-річчя від дня народження Дениса Січинського. Звучали там також твори й інших українських композиторів. Творчість маестро стала своєрідним ядром у популяризації музичної культури та принесла багато радості українцям.
Згадуючи цього непересічного музичного діяча треба додати, що він жив дуже скромно, часто в нестатках. Заробляв, даючи приватні лекції для молоді, брав участь у співочих і музичних колективах, підтримував зв’язки з М. Аркасом, П. Ніщинським, а згодом познайомився з І. Франком. Унаслідок цього знайомства при співпраці з О. Нижанківським, Ф. Колессою, М. Павликом, О. Роздольським було розгорнуто збирання коштів на публікацію народних пісень. Саме ця діяльність створила основи для розвитку української фольклористичної школи в Галичині. У Львові 1895 року Денис опублікував свої перші критичні статті-рецензії — на «Хустину» Г. Топольницького, «Вечорниці» П. Ніщинського та писав на інші музичні теми. В цей період маестро переїхав до Перемишля, де став дириґентом у товаристві «Боян» та організував кілька концертів в Надсянні. Водночас він займався так званими мандрівними гастрольними концерти, які значно активізували там музично-громадське життя.
Денис брав участь у з’їзді західноукраїнських композиторів, який відбувався у м. Перемишлі (1902). Був одним із ініціаторів створення Союзу співацьких і музичних товариств (1903), а також співорганізатором концертів, присвячених Т. Шевченкові й іншим діячам та історичним подіям України. 1896-го його запросили на посаду капельмейстера установи для сиріт, що містилася неподалік від Стрия, там композитор пропрацював два роки. Із доробку того часу збереглися марш «Сагайдачний» і «Чеська полька». З 1899 року Січинський працював у Станіславові головним дириґентом «Бояна» й учителем музики в Інституті для дівчат. Завдяки його зусиллям товариство стало одним із кращих у Галичині та відіграло важливу роль в активізації громадського та культурно-мистецького життя. З ініціативи Дениса було створено музичне видавництво, де побачили світ 22 випуски «Музичної бібліотеки» (твори М. Лисенка та багатьох західноукраїнських композиторів). Тоді ж маестро заснував першу в краю українську музичну школу, яка згодом отримала статус філії Львівського музичного інституту ім. М. Лисенка.
Крім того, Січинський активно захопився громадською діяльністю, брав особливо активну участь в організації різних концертів та імпрез. Він був одним із організаторів товариства «Боян» у Львові й увійшов до його першого правління. Львівському «Бояну» композитор присвятив два твори, в’язанку народних пісень «Було не рубати зеленого дуба» і кантату «Дніпро реве», за яку 1892-го отримав першу премію конкурсу за найкращий твір західноукраїнських композиторів. Творча спадщина местро має велике значення для музичного життя України.
Він не лише переписував ноти, аранжував популярні твори, керував хорами та військовим оркестром, читав лекції, був капельмайстром, але й написав оперу «Роксоляна», кантату «Лечу в неволі», опрацював такі відомі пісні, як «У гаю, гаю», «Один у другого питаєм», хорову «Минули літа», солоспів «І золотої, і дорогої». Його співочі шедеври — на тексти Т. Шевченка, хорова праця «Пісне моя», «Непереглядною юрбою», «Даремно, пісне» на слова І. Франка, а також солоспіви на слова Лесі Українки «Як почуєш вночі», «Не співайте мені сеї пісні» (на слова Г. Гайне), «У мене був коханий, рідний край», «Із сліз моїх», фортепіанні п’єси. Впродовж 1903-1905 pр. композитор уклав збірки «152 українські народні і патріотичні пісні», «Коби я був пташкою» на слова І. Грабовського, «Кілько дум тут переснилось» на слова У. Кравченко, «Думу про Нечая», «Популярні пісні для дитячих голосів» тощо. Твори Січинського вирізняються індивідуальним стилем, надзвичайною мелодійністю, їхнє виконання дає глибоку душевну насолоду слухачам.
Весь свій творчий доробок композитор передав у власність «Українському музичному видавництву». Додамо, що Денис Січинський був першим професійним композитором у Західній Україні. Він вирізнявся фанатичною відданістю музичній творчості, через яку постійно жив у матеріальній скруті або й у злиднях. Митець-лірик, його романтизм ґрунтувався на традиціях галицької побутової музичної культури, австрійсько-німецької пісенності та вокальної лірики; значним був вплив народнопісенної творчості — потужного джерела, на яке опиралося його покоління. Керуючись насамперед змістом поезій, він створював оригінальні композиції, де музика напрочуд чутливо відтворює нюанси тексту та стає виховним інструментом народу.
Найпоказовішими для маестро є вокальні жанри — солоспів і хор. Він започаткував в українській вокальній музиці жанр драматичного монологу, хоча загалом залишався в межах існуючої жанрово-стилістичної сфери. Великим горем для композитора були його матеріальні негаразди. Він навіть задля заробітку був вимушений під час епідемії холери працювати санітаром. Скрута мала негативний вплив і на його творчість, і на стан його здоров’я.
Помер Денис Січинський від зараження крові 26 травня 1909 року в Станіславові (тепер — Івано-Франківськ), де був похоронений на місцевому цвинтарі. Хоч композитор прожив лише 44 роки, але його творча спадщина займає почесне місце в музичному житті і вповні заслуговує на широку популяризацію серед любителів музики в усьому світі. Яскраві музичні твори маестро зараз радо виконують і популяризують творчі колективи в діаспорі, а особливо такі виконавці, як Юрій Гадзецький (баритон), Ніна Карпінець (сопрано), Оксана Савіцька (мецо-сопрано, бандура), Мирослав Драган (фортепіано), Галицький академічний камерний хор під керівництвом Василя Яциняка та десятки інших мистців. Нехай музика Дениса Січинського зігріває серця і наших сучасників.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...