Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 21, 2018

Людмила Павличенко — героїня США

Автор:

|

Жовтень 30, 2014

|

Рубрика:

Людмила Павличенко — героїня США

Людмила Павличенко

Майор Людмила Михайлівна Павличенко – найвідоміша жінка-снайпер часів Другої світової війни. До липня 1942 року на рахунку студентки історичного факультету Київського університету було 309 знищених військовиків супротивника (у тому числі 36 снайперів). Американський співак кантрі Вуді Гатрі присвятив дівчині пісню Miss Pavlichenko.

“Ковбойська” пісня про снайпера
1942 року Людмила Павличенко в складі радянської делегації відвідала США і Канаду. Турне українки супроводжувалося незмінним успіхом серед американської публіки, яка повсюдно з великою помпою, як кінозірку, зустрічала “дівчину-снайпера, українську героїню”. Людмила побувала в Чикаго, Міннеаполісі, Денвері, Сіетлі, Сан-Франциско. А в Голлівуді зустрілася із Чарлі Чапліном.
Імовірно, саме в той час американський співак і музикант у стилі фолк і кантрі Вуді Гатрі написав пісню Miss Pavlichenko. Однак записана вона була тільки 1946 року. На жаль, композиція не увійшла до жодного з прижиттєвих альбомів виконавця й офіційно побачила світ лише 1998-го в третій частині збірника Hard Travelin’: The Asch Recordings, який містив пісні, записані Гатрі з 1944 по 1949 рік.
З огляду на те, що Людмила Михайлівна Павличенко пішла із життя досить рано – 27 жовтня 1974 року, – цілком можливо, що вона так і не почула хвацької “ковбойської” пісні, в якій співак звертається до української красуні: “Більш ніж три сотні нацистів загинуло від твоєї зброї “(For more than three hundred nazis fell by your gun). Але й без пісні цей факт був відомий президенту США, а також мільйонам простих американців.

Але перш була війна
Цікавий факт. Виступаючи на асамблеї, Людмила своїм дзвінким голосом промовила: “Джентльмени, мені – 25 років. На фронті я вже встигла знищити 309 фашистських загарбників. Чи не здається вам, джентльмени, що ви надто довго ховаєтеся за моєю спиною?!” Натовп на мить сторопів, а потім вибухнув несамовитим гомоном схвалення.
Але перш ніж відбулася ця поїздка – а в житті Павличенко буде ще безліч інших закордонних вояжів – була війна. А до війни – звичайне для того покоління життя: навчання, спорт, робота.
Народилася Людмила Павличенко 12 липня 1916 року в місті Білій Церкві в Україні, де навчалася в школі №3. Коли Люді виповнилося 14 років, її сім’я переїхала до Києва. Тут по закінченні дев’ятого класу Людмила пішла шліфувальницею на завод “Арсенал”, а водночас навчалася в десятому класі. У 1937-го дівчина вступила на історичний факультет Київського державного університету.
Учорашні школярі, активно включаючись у доросле життя, не забували, що в ньому можуть знадобитися не зовсім звичайні навички. Тодішня молодь стрибала з парашутом із вишок, що стояли мало не в кожному місті, й отримувала значки “Ворошиловського стрільця”. Студентка Павличенко тут не пасла задніх: вона закінчила школу ТСОАВІАХІМ (Товариство сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву), у потім перейменованого в ДОСААФ.

Особистий рахунок
Коли почалася Друга світова, Людмила була на дипломної практиці в Одесі. Вона відразу ж записалася добровольцем на фронт. Бойове хрещення відбулося там же, під Одесою. Далі – передислокація в Севастополь, поранення, контузія, відмова лягати в шпиталь і відкриття рахунку – свого особистого рахунку, який дівчина-снайпер пред’явила віроломному агресору.
Мстилася Людмила й за свого бойового товариша Льоню Куценка, який разом із нею прийшов у прославлену 25-ту стрілецьку дивізію імені Чапаєва. Якось німці, які полювали на наших снайперів, обстріляли місце, де ховалися в засідці Людмила та Леонід. Після мінометного обстрілу Куценко був важко поранений – осколком йому відірвало руку. Людмила витягла свого друга з-під обстрілу, але в шпиталі Леонід помер.
Снайпери полювали на снайперів – і часто складно було зрозуміти, хто з них – мисливець, а хто – здобич. Навесні 1942 року нашим воякам дуже дошкуляв німецький снайпер, він уже поклав двох Людмилиних однополчан. І тоді на завдання пішла Павличенко. Перечекавши вогку й імлисту ніч, вона всього на якусь мить випередила свого суперника – і «зняла» його.
Потім Люда підповзла до тіла й витягла з його кишені снайперську книжку. Поряд з назвами французьких міст стояли цифри. Більш як 400 французів і англійців загинуло від руки вбитого Павличенко гітлерівця. Свій бойовий рахунок він відкрив у Європі ще 1940 року. У Севастополь німецького снайпера перекинули на початку 1942-го, і нашкрябана тушшю цифра “100” стосувалася вже знищених бійців нашої армії.

Вона – феномен
До липня 1942 року на рахунку лейтенанта Павличенко було 309 убитих гітлерівців. За відвагу, військову майстерність, мужність, проявлені в боротьбі з ворогом, Людмила Павличенко 25 жовтня 1943-го отримала звання Героя Радянського Союзу. Для порівняння: за чотири роки війни росіянин Василь Зайцев, герой Сталінграда, автор книги “За Волгою землі для нас не було. Записки снайпера” (його у фільмі “Ворог біля воріт” грає Джуд Лоу), убив 211 німців. Він був талановитим снайпером. А вона була феноменальною. Людмила вміла ставати невидимкою.
Після найжорстокіших боїв у Севастополі поранену Павличенко вивезли 16 червня 1942 з міста в Москву. Її вилікували, і вона почала викладати в школі для снайперів. А в серпні в складі радянської делегації вона вирушила в поїздку до Америки на Асамблею молоді та студентів антифашистських країн, з розповіді про яку ми розпочали цю історію. Асамблею організувала Елеонора Рузвельт – дружина американського президента. Під час прийому в президента Сполучених Штатів Франкліна Рузвельта його дружина й запросила Людмилу Павличенко в поїздку по країні.
До слова, після асамблеї, де Людмила дуже ефективно виступила, було зібрано пожертви – близько 2 млн USD. А Павличенко стала подругою Елеонори Рузвельт. Перша леді США захоплювалася мужністю і внутрішньою силою українки Людмили Павличенко. «Вона перемогла в усіх своїх війнах. Як солдат, як дипломат і як жінка», – сказала вона якось про українську снайперку.

«Незламна»
Заповнити пробіли в знаннях українців про відому землячку допоможе фільм «Незламна», зйомки якого закінчив у липні цього року вітчизняний режисер Сергій Мокрицький. За його словами, ця стрічка передусім – не про війну, а про дивовижну українську дівчину зі складною долею. Картина охоплює період з 1937-го по 1957 рік.
В основу фільму «Незламна» лягла автобіографічна книга Людмили Павличенко «Героїчна бувальщина». Залізна леді Павличенко була не просто прекрасним снайпером, вона так само, як і звичайна жінка, хотіла кохати і бути коханою. Але війна зламала долю Людмили і змусила її жити за іншими законами.
Масштабні зйомки розпочалися наприкінці осені 2013 року в Севастополі, і робоча назва фільму була «Битва за Севастополь», але в процесі роботи картина була перейменована на «Незламну». У зв’язку з подіями в Україні епізоди Севастополя довелося дознімати під Одесою. Також окремі кадри знімалися в Києві, Москві, Переяславі-Хмельницькому та Кам’янці-Подільському.
«Незламна» є українсько-російською стрічкою (бюджет – 5 млн USD, причому 79% суми виділила українська сторона). Сергій Мокрицький цілий рік збирав архівні дані й інформацію про українську героїню-снайперку Людмилу Павличенко. “У роботі над цією історією мені дуже допомогли письменниця Алла Бегунова й історик Ірина Агишева, без них у мене б точно нічого не вийшло, – зізнається режисер, який сам родом із Житомирської області. – Ну і, звичайно, без наших головних героїв – Юленьки Пересільд і Жені Циганова – нічого б не вдалося. Я в них закоханий нескінченно й гадаю, що глядачеві теж буде важко залишитися байдужим до цього дуету”.
Головну героїню картини зіграла 29-річна актриса Юлія Пересільд: для нової ролі блондинка перефарбувалася в шатенку. Напарником по знімальному майданчику й коханням усього життя (за сценарієм стрічки) став актор Євген Циганов.
Українсько-російська знімальна група фільму не хотіла, щоб про картину судили поверхнево тільки через те, які події відбулися в Криму в останні півроку, тому всіма силами працювали над картиною Незламна, щоб розширити кругозір глядача.

Степан Коник

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...