Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 16, 2017

Київcькі університети Олега Борисова

Автор:

|

Квітень 26, 2012

|

Рубрика:

Київcькі університети Олега Борисова

Стрічка «За двома зайцями», знята на київській кіностудії імені Довженка, подарувала Олегові Борисову неабиякий успіх і любов глядачів багатьох поколінь. Та доля приготувала йому надто непрості випробування: заздрість колеґ, нужду, невиліковну хворобу… А компенсацією слугував неперевершений акторський талант.

Для початку — психлікарня…

Узагалі-то, Олег Борисов не мав наміру ставати актором. Уступив до Московського інституту сходознавства, на японське відділення. Але приятель, що складав іспити до школи-студії МХАТ, попросив підіграти в кількох сценках. До театрального вишу зарахували не його, а Олега.

Навесні 1951-го Борисов за розподілом потрапив до Київського театру імені Лесі Українки. Мати пошила йому синій шевйотовий костюм. І насушила цілу валізу сухарів. У Києві новачок відрекомендувався директорові театру Вікторові Гонтарю, зятеві Хрущова. Поселили хлопця на третьому поверсі театру, де облаштували гуртожиток.

Отримував актор небагато — 900 «старих» карбованців на місяць. Тому разом із Катериною Деревщиковою грав у лікарнях, будинках для літніх людей. За кожен виступ одержували 100 крб на двох.

Концертували навіть у київській психлікарні. Два перших ряди в залі зайняв медперсонал. Під час виступу один із медиків схопив красуню-акторку за ногу — його колеґи за­аплодували, підвелися й так простояли до кінця. Хворі за їхніми спинами нічого не бачили. Борисов казав, що тоді засумнівався, хто ж насправді божевільний.

У Києві він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Аллою Латинською, із якою прожив 40 років.

Як приборкати режисера?

1955-го Борисов уперше зіграв у кіно. Йому дали маленьку роль лудильника у фільмі «Мати». А славу акторові принесла роль цирульника Свирида Голохвастова в кінокомедії «За двома зайцями». Режисером стрічки був Віктор Іванов. То була дуже запальна людина. Фільм він зняв чудовий, але акторам, зокрема Олегу Борисову, довелося добряче попітніти.

За задумом режисера, героя Борисова мали хвацько підхопити під руки й весело перекинути через паркан, прямо на вулицю, вимощену далеко не м’якою бруківкою. Ні про яку підстраховку, зрозуміло, не йшлося. Тож актор вирішив уточнити в режисера, як же буде зніматися сцена:

— Там же бруківка. Можна по-справжньому забитись.

— Нічого, — заспокоїв його режисер. — Перевернешся в повітрі, як кішка, і все…

— Покажіть! — раптом запропонував Борисов.

— А ну, беріть мене, — не на жарт розпалившись, наказав режисер статистам. І скомандував: — Кидайте!

Розповідають, що Віктор Іванов ластівкою перелетів через паркан і феєрично приземлився п’ятою точкою прямісінько на бруківку. Після цього інциденту він ще довго не міг нормально сидіти. А Олег Борисов, що врятувався від небажаного польоту, вивчив «чарівне слово». Щойно Іванов починав віддавати ненормальні накази, актор ставав у позу й увічливо просив: «Покажіть!»

І тут — очі завидющі

Фільм вийшов на екрани 1961-го. Величезні афіші з портретом Борисова висіли по всьому Києву. Пісенька «Моя мама серце добре має…», яку у фільмі співав Голохвастов із приятелями-шахраями, стала хітом. Її транслювали в радіопрограмах на замовлення слухачів.

32-річний актор став зіркою. Його запросили до московського Малого театру. Пропонували роль Хлестакова, про яку мріяв усе життя. Однак він відмовився. У Театр імені Лесі Українки публіка почала ходити «на Борисова». Він став заслуженим артистом УРСР. Колеґи заздрили його вдалому шлюбу. Казали, Олега «штовхає» впливовий тесть, колишній директор театру.

Актора запросили на декаду радянської культури в Польщу. Він мав представляти комедію «За двома зайцями». «Ти зайнятий у репертуарі, — заявив директор театру Віктор М’ягкий. — Про Варшаву й не мрій». Але невдовзі до гримерки Борисова завітав чиновник із Міністерства культури — передав акторові наказ першого заступника міністра Куропатенка їхати до Польщі та вручив квиток.

Директор театру скликав збори, на яких запропонував звільнити актора. Зібрав підписи під колективним листом до московської газети «Советская культура» з осудом Борисова. Повернувшись із Польщі, актор дізнався, що його звільнено з театру. Щоправда, тут же з’явився новий наказ. Про його поновлення на колишньому місці. Але Олег Іванович не став повертатися.

Душа до Києва тягнулась…

Невдовзі Борисов поїхав до Москви. Зупинився в давньої знайомої, у комуналці на Арбаті. Дружину з дитиною залишив у Києві. До театру «Моссовєта» його не взяли, тож подався до Ленінграда. Там улаштувався у БДТ. Виміняв київське житло на двокімнатну квартиру в колишньому палаці графа Юсупова й забрав до себе сім’ю.

Новий художній керівник Театру ім. Лесі Українки Юрій Лавров — батько Кирила Лаврова — пробував повернути Борисова. Обіцяв роль Хлестакова, але Олег не погодився.

Як і раніше, актор приятелював із футбольними тренерами Валерієм Лобановським і Олегом Базилевичем. Виграш київським «Динамо» європейського Кубка кубків 1975-го святкував у Києві. Пив із футболістами шампанське з кубка. У Ленінграді хотів передплатити київську «Спортивну газету». На пошті йому відмовили. Тоді Борисов домігся, щоб доставляли газету посилкою.

1982 року БДТ привіз до Києва спектакль «Кроткая» за Достоєвським. Борисов грав Лихваря. Після вистави його запросили колишні сусіди з будинку тестя. «Дивився з балкона на нічний Київ, — занотував у щоденнику актор. — Яке місто!.. А нижче був наш балкон, де минула щаслива молодість. Може, треба було мешкати на одному місці, не рухаючись?»

Помер актор у Москві 28 квітня 1994-го — 16 років він хворів на лейкемію. За словами дружини, Олег Іванович згадував Київ усе життя, адже із цим містом була пов’язана його молодість, перші ролі, акторські успіх. Не міг забути театр, якому віддав 13 років. Любив свою квартиру в Києві, на бульварі Шевченка. Навіть частенько розповідав сміючись про смачні пиріжки, які молоді актори купували на Андріївському узвозі.

Доброслава Хміль

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...