Новини для українців всього свту

Friday, Jul. 19, 2019

Козак Міклуха

Автор:

|

Березень 28, 2013

|

Рубрика:

Козак Міклуха

Упродовж тривалого часу радянська історіографія називала Миколу Міклухо-Маклая не інакше, ніж «выдающимся русским ученым-этнографом и путешественником». Це було, загалом, звичним явищем, коли росіяни приписували своїй нації всі досягнення інших народів імперії. Та архівні документи спростовують ці упереджені факти.

Не син, а пасинок Росії
А між тим, немає жодних натяків на його російське походження. Про це найкраще сказав сам Микола Миколайович журналістові із сіднейської газети “Сідней морнінг геральд” 1884 року: “Моя особа є живим прикладом того, як щасливо з’єдналися три одвічно ворожі сили. Палка кров запорожців мирно злилася з кров’ю їхніх, здавалося б, непримиренних ворогів, гордих ляхів, розбавлена кров’ю холодних німців. Чого в цій суміші більше чи який із її складників у мене найзначніший, судити було б необачно й навряд чи можливо. Я дуже люблю батьківщину свого батька — Україну, але ця любов не применшує поваги до двох вітчизн батьків моєї матері — Німеччини й Польщі”.
Російська імперія взагалі була злою мачухою для цього видатного українського мандрівника. Ученого й гуманіста зі світовим іменем. Микола Міклуха не зміг здобути освіти в Росії — там він лише народився (утім, є дані, що це трапилося в українському селі Малині на Житомирщині) і помер 2 квітня 1888-го. Його виключили з Петербурзького університету за неблагонадійність без права вступу в будь-який навчальний заклад імперії. Своє родинне щастя він знайшов у Австралії, де в лютому 1884 року одружився з донькою генерал-губернатора Маргаритою Робертсон — із нею ж побував і в Малині на Житомирщині, у своєму родинному гнізді. Нині там — музей і пам’ятник видатному мандрівнику.

Трансформації
Звідки ж узявся додаток «Маклай»? Микола Міклуха дещо змінив своє прізвище після виключення з Петербурзького університету, додавши до нього козацьке прізвисько свого прадіда — Маклай. Таким чином, із Росії в Німеччину виїхав Микола Міклуха, а за кілька років повернувся вже Міклухо-Маклай… Під цим прізвищем він і ввійшов до світової історії.
Пращур майбутнього вченого Охрім Макуха був курінним отаманом Запорозької Січі. А прадіда Маклая, який був сотником у козацькому війську, звали Степаном Макухою. Він якраз і змінив своє прізвище на «благородніше». Сталося це через те, що 1772 року під час узяття Очакова, під час російсько-турецької війни, Степан Макуха командував кінною сотнею й «виявив кмітливість і безприкладне геройство», за що одержав чин хорунжого та дворянство. Тільки прізвище «Макуха» аж ніяк не звучало по-дворянському, тож він і вирішив змінити на милозвучніше – «Міклуха».
Батько ж Міклухо-Маклая Микола Ілліч походив зі Стародубського повіту на Чернігівщині. Його старший брат Григорій навчався й товаришував із видатним письменником-українцем Миколою Гоголем.

За заповітом батька
По закінченні Петербурзького інженерного інституту батько очолював одну з ділянок будівництва залізниці Москва-Петербург. Микола Ілліч жив із сім’єю тут же, на будівництві. Ось у таких похідних умовах нібито й народився 1846 року в с. Рождественському на Новгородщині другий син, названий Миколою.
Коли вже дорогу було споруджено, Миколу Ілліча як талановиту людину призначили начальником залізниці й одночасно комендантом Петербурзького вокзалу. Та прослужив він на цій високій посаді недовго. Він захворів на сухоти й помер у січні 1858 року. Усі турботи про сім’ю лягли на плечі його дружини Катерини Семенівни. Мати зуміла дати всім дітям вищу освіту.

Так, після невдалої спроби з Петербургом Микола здобував освіту в Гейдельберзькому та Лейпцігському університетах у Німеччині. Ставши науковцем, він здійснив десять подорожей до Філіппін, Малакки, Австралії, Нової Гвінеї, у якій прожив із перервами три роки.
1873 року Катерина Семенівна виконала заповіт чоловіка, який мріяв після виходу на пенсію придбати невеличкий маєток в Україні і решту років прожити «в краю соняхів і калини». Вона переїхала в маєток у Малині із синами Сергієм і Михайлом та дочкою Ольгою на постійне проживання.

Саме в Малині…
Заклопотаний мандрами та справами, Микола Миколайович лише навесні 1886 року зміг дістатися до рідних у Малин, де пробув понад два місяці. Тут він занурюється у роботу, вивчає побут, звичаї. традиції місцевого населення, досліджує багатий тваринний і рослинний світ краю, цікавиться історією древлян, у сусідніх селах вивчає антропологічні особливості жителів Полісся. Та найголовнішим його завданням було, як зазначається в автобіографії мандрівника, «приступити до друкування своїх «Подорожей». Робота була непростою. Доводилося поряд із літературною правкою, займатися перекладом, оскільки чимало щоденників і заміток було написано іноземними мовами (Міклухо-Маклай знав їх 17!). Як би там не було, редакційну підготовку першого тому подорожей мандрівника було закінчено саме в Малині.
Другі відвідини Малина Міклухо-Маклаєм припадають на літо 1887 року. Цього разу він відвідав родину разом із дружиною Маргаритою Робертсон і дітьми Олександром та Володимиром.
До останніх днів свого життя видатний учений цікавився Малином, підтримував зв’язки з рідними та знайомими. Мати – Катерина Семенівна – дожила до 1907 року, її могила збереглася на місцевому цвинтарі. У колишньому маєтку, де жила родина, тепер один із корпусів Малинського лісотехнічного коледжу, тут же – музейна кімната вченого. 1986 року в центрі Малина вченому встановлено пам’ятник.

Доброслава Хміль

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...