Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 16, 2018

Князь Ярослав Мудрий — видатний державний діяч ХІ ст.

Автор:

|

Вересень 06, 2018

|

Рубрика:

Князь Ярослав Мудрий — видатний державний діяч ХІ ст.

Цього року святкуємо два визначні ювілеї — 1040-річчя уродин князя Ярослава Мудрого, котрий народився 978 року, та 1030-ліття прийняття християнства в Русі-Україні. Обидва ювілеї мають надзвичайно велике значення, вони тісно між собою пов’язані і в нашій історії відграють ключову позицію. Мамою князя Ярослава була княгиня Рогніда — донька правителів Полоцька, завойованого майбутнім хрестителем Русі Володимиром Великим.
З прийняттям християнства на давньоруських землях розпочався новий етап історичного, суспільного та культурного поступу. Внаслідок епохальних змін у житті країни значно зріс престиж Володимирової династії, яка тепер стала належати до кола християнських правителів і насамперед встановила тісні зв’язки з впливовим домом візантійських імператорів.
Перший політичний досвід Ярослав отримав дуже рано. У десятирічному віці батько призначив його керівником Суздальської землі, а 1010-го поставив правити Новгородом — основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те, що Володимир побачив у молодого сина риси майбутнього правителя. Тому не дивно, що за свою державницьку розсудливу діяльність у 1015-1054 рр. князь Ярослав отримав прізвисько Мудрий. Він запровадив багато унікальних реформ, які мали колосальний вплив на розвиток Русі-України. Він об’єднав землі Русі-України, запровадив там лад.
Однією з найбільших заслуг у внутрішній політиці Ярослава Мудрого було те, що він написав «Руську правду», в якій умістив головні права і закони, які були чинними на території Київської Русі. Це була своєрідна Конституція, яка складалася з 18-х статей. За більшість провинностей у ньому передбачалося грошове стягнення. Лише за кілька важких злочинів зберігалося право родичів постраждалого на кровну помсту.
Зовнішня політика Ярослава Мудрого була достатньо гнучкою. Князь відвоював у Польщі червенські міста, ходив у походи на прибалтійські племена. Неподалік від Чудського озера заснував град Юр’їв (зараз Тарту), над річкою Сян — Ярослав.
Остаточно ліквідував загрозу, яку становило для Києва плем’я печенігів. Нав’язав дружні взаємини з великими державами Європи, сприяв одруженню своїх дітей із королівськими династіями. 1019 року узяв шлюб із Інгігердою, донькою норвезького конунга Олава Ейріксона. Усі його чини одружилися з членами правлячих сімей континенту: Ілля — з донькою данського й англійського короля Кнута; Ізяслав — з Гертрудою, донькою правителя Польщі Казимира; Святослав — з онукою німецького цісаря Генріха II; Всеволод — з візантійською принцесою Марією; Ігор — із німецькою принцесою Кунігундою.
1050 року король Франції Генріх І відправив до Ярослава Мудрого своїх послів із проханням видати за нього заміж князівну. Анна вийшла заміж за французького монарха і після його смерті 1060-го стала королевою. Про визначну в історії королеву Анну нам треба пам’ятати, згадувати і нею пишатися. Вона із своїм славним родом відіграла визначну для України роль. Все це треба осмислювати тому, що зараз Путінська Росія не лише захопила частину нашої землі, вже чотири роки веде загарбницьку війну, але і посягає на нашу історію й ідентичність. Сама підступно та брехливо Росія себе ототожнює з Київською Русю і називає Анну Київську «своєю», а династію Рюриковичів — російською.
Інші три доньки Ярослава Єлизавета, Анастасія й Агата стали королевами ще трьох країн: Норвегії, Словаччини й Англії. За широкі родинні зв’язки князя стали називати «тестем Європи».
Ярослав Мудрий дбав про розвиток культури народів Київської Русі. За його правління у великих містах держави відкривалися школи, створювалися місця, де переписувалися книги. Ярослав став справжнім лідером нації та могутнім володарем однієї з найбільш розвинених країн Європи того часу. Багато національного літописання з того часу загинуло, але те, що збереглося, засвідчує витоки староукраїнської духовності в писемності, архітектурі і мистецтві.
Будівельний бум на Русі розпочався ще за часів правління батька Ярослава — Володимира. А після перемоги над печенігами 1034 року Ярослав Мудрий наказав будувати собор Святої Софії — майбутню найвеличнішу релігійну споруду Київської держави. Цей храм був розкішно оздоблений. В оформленні його фресками та мозаїками брали участь найкращі майстри з Греції. Храм Святої Софії став своєрідним вищим навчальним закладом. У його школі отримували освіту діти з кращих боярських родів. У спеціальному приміщенні собору ченці перекладали твори європейських авторів давньоруською мовою.
Також при Ярославові значно територіально розширився Київ. За свідченнями тогочасних істориків, місто стало за красою суперничати з Константинополя. За наказом князя були зведені Золоті Ворота — парадний в’їзд до Києва, оздоблений коштовними металами та камінням. Дружина правителя Інгігерда на свої кошти збудувала й утримувала храм Святої Ірини.
Ярослав Мудрий брав активну участь й у справах Церкви. За його правління була створена Київська митрополія, яка організаційно підпорядковувалася патріархові Константинополя. У 1050-ті рр. були закладені перші руські монастирі, церкви та Києво-Печерська лавра, ці споруди стали центрами культури й опорою християнської віри й освіти в нашій землі. Руська православна церква за ініціативи князя запровадила спеціальний Церковний статут, яким визначався її правовий статус у системі державного управління. Ярослав вважав за необхідне домагатися більшої незалежності Київської митрополії від Константинополя і був ініціатором обрання київським митрополитом пресвітера церкви села Берестове на Печерську Іларіона, родом руського, а не грека, як було до того часу.
Твір Іларіона про Старий Завіт становить блискучу Благодать. Новий завіт Іларіон порівнює зі сонцем, а Старий із місяцем. До свого твору він додає «Похвалу князеві Володимирові», в якій величає автор Володимира Святого, котрий впровадив в Русі світло християнства.
А Ярослав запровадив канонізацію національних святих. Насамперед святим було проголошено його батька. Згодом канонізували його синів Бориса та Гліба як мучеників, котрі загинули від руки Святополка Окаянного під час усобиці 1015 року. Канонізація викликала появу агіографічної літератури, мета якої була теоретично обґрунтувати право кандидатів на роль святих і водночас ширити серед люду християнську мораль. Важко собі уявити, що за час його правління в Києві діяло 400 церков.
Ярослав Мудрий був великим книголюбом, мав велику власну багату бібліотеку і допомагав організувати бібліотеки при церквах, монастирях і навчальних закладах. За деякими свідченнями істориків, бібліотеку князя Ярослава викрав Батиєм, за іншими вона увійшла до багатств Івана Грозного.
Перед смертю Ярослав залишив політичний заповіт, який дійшов до нас у «Повісті минулих літ», в якому встановив принцип старшинства в межах родини, в розподілі земель і політичної влади між спадкоємцями, завдяки цьому він сподівався уникнути запеклих родинних чвар і міжусобної боротьби. І хоча певний час це нововведення давало позитивний результат, проте в майбутньому все ж не змогло утримати Ярославових нащадків від ще запекліших сутичок за владу, що спричинило роздроблення і занепад Київської держави, зміцненню й утвердженню якої Ярослав віддавав стільки сил.
Помер Ярослав Мудрий у Вишгороді на руках свого улюбленого сина Всеволода 20 лютого 1054-го на 76-му році життя. Поховали князя у збудованому ним Софійському соборі, у мармуровому саркофазі, який стоїть там і досі.
Великий князь був незвичайною, унікальною особистістю, яка вписалася в історію країни золотими літерами. Він чесно трудився і дбав про матеріальний і духовний розвиток староукраїнського суспільства, закликаючи його до єдності та братолюбія на основі віри в Бога. Це був найгідніший і найдіяльніший Муж державотворчого мислення. Він закарбувався у словах свого батьківського заповіту: «А ви, сини мої, майте між собою любов. І якщо будете в любові межи собою, то й Бог буде в вас і покорить Він вам противників під вас. Якщо ж будете ви в ненависті жити, то й самі погибнете і землю отців своїх і дідів погубите».

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...