Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 20, 2019

Із кулею в серці

Автор:

|

Листопад 03, 2011

|

Рубрика:

Із кулею в серці

Лесь Курбас закінчив філософський факультет Віденського університету, знав вісім мов. А працювати пішов актором — одразу на головні ролі. Його партнеркою була зірка тодішньої галицької сцени Катерина Рубчакова. Вони грали коханців: він — Михайла, вона — Анну в «Украденому щасті», він — Астрова, вона — Олену в «Дяді Вані». Але Катерина була заміжня. От 26-літній Курбас і вистрелив собі в серце через нещасливе кохання до молодої актриси. Куля там і лишилася: лікар, який врятував його, побоявся її діставати.

Курбас із того театру пішов. Його запросив до себе Микола Садовський — у перший і єдиний тоді в Києві український стаціонарний театр (де нині Оперета). Пізніш Остап Вишня казав: якби Садовський знав, що вийде з тих запросин, він би, як Тарас Бульба, скочив на коня, вихопив шаблю й розрубав би Курбаса до самого сідла. Бо Лесь Курбас переломив усю історію українського

театру. Вони грали в «Ревізорі»: Садовський — Город­ничого, Курбас — Хлестакова. То був незвичний Хлестаков: і спокусник, і жертва спокуси. А Київ завжди готовий спокуситися заїжджим європейцем!

І Курбаса одразу помітили. Тоді 12 молодих людей у Києві хотіли модерного українського театру. І оті дванадцятеро сказали Курбасові: «Веди нас!» Той згодився, бо розумів: потрібен новий театр. А було це так: молода актриса Поліна Самійленко запросила Леся Курбаса після вистави до себе на Фундуклеївську, 82. Вони розмовляли всю ніч. Як він прийшов удруге, там уже чекали всі дванадцятеро. Так почалася ця авантюра. Авантюра — бо в Києві був непоганий російський театр «Соловцов», був театр Садовського й було повно театральних труп.

А хто дасть на це гроші? Гроші вони позичили у самих себе. Курбас покинув Садовського й репетирував безплатно. Через рік вони відкрили Молодий театр — спершу в Бергоньє, де нині Російська драма, а потім — на Прорізній, 17, де й тепер Молодий театр — інший, створений згодом заново. Курбас зробив неможливе. Увесь світовий репертуар, від Софокла до Ібсена, уперше прозвучав з української сцени.

І ще цікава річ. У першому параграфі Статуту Молодого театру сказано, що його мета — творити не «українофільську», а європейську культуру, одночасно не будучи провінціалізмом чужих культур. Ці слова варто придумати заново, бо провінціалізм чужих культур майже поглинув нас.

Того театру не стало 1919 року. Тоді ж трапилося й ще дещо. 6 вересня 1919-го в Андріївській церкві обвінчалися «громадянин міста Самбора в Галичині Олександр Курбас, 32 роки, греко-уніатського віросповідання, і Валентина Чистякова, громадянка Москви, 19 років, православного віросповідання». А ще того року померла Катерина Рубчакова. А куля в серці Курбаса сиділа далі.

Він іще на диво багато зробив: знімав кіно, створив театр «Березіль». Але 1933 року його вигнали з того театру як націоналіста. Чистякова лишилася в Харкові. Курбас опинився в Москві, там його заарештували й дали п’ять років Соловків. І от за рік до закінчення табірного терміну, 3 листопада 1937-го, Курбас отримав другу револьверну кулю: в урочищі Сандормох у Карелії капітан НКВС Матвєєв вистрелив йому в потилицю, «на відзначення 20-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції за націоналізм», як було сказано в наказі.

 Олександр Гайн

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...